Володимир Кухар, 

ГО «Українська альтернатива»

Травень, 2012.

Одеса – Івано-Франківськ – Львів – Тернопіль – Харків

Єдина стратегія реформ – правильне розуміння економічної свободи

Друзі, дякую, що ви тут!

Вже сам цей факт показує, що наші інтереси близькі і нам буде про що поговорити.

Чому я зацікавився темою грузинських реформ? Мені довелося попрацювати у сфері державного управління і побачити зсередини, як ідуть, а точніше – чому не йдуть українські реформи. У 1990-х роках я працював у Національному агентстві України з реконструкції та розвитку. Це був цікавий час, перша каденція Леоніда Кучми. Новий тоді президент намагався робити нове, прогресивне, а Нацагентство займалося питаннями залучення інвестицій, роботою зі Світовим банком та МВФ, міжнародною технічною допомогою, кредитами під гарантії уряду, а з 1998 року – євроінтеграцією. Тоді Л.Кучма підписав Указ про стратегію євроінтеграції, і відповідно до неї в Україні уже в 2007 році мали бути створеними передумови для вступу до ЄС. Ця історія зі стратегією євроінтеграції якнайкраще ілюструє, що ми планували і де ми є.

У справі залучення іноземних інвестицій довелося поїздити за досвідом – Британія, Канада. Ми шукали підходи, планували, а тим часом інвестиції не йшли достатніми темпами. І коли я побачив графік надходження інвестицій до Грузії у книжці Лариси Буракової «Почему у Грузии получилось», це мене вразило. Після Революції троянд наприкінці 2003 року вже з 2006 року ми бачимо там різкий підйом притоку інвестицій, який тримався і у 2007 році. І лише російське вторгнення та криза 2008 року збили цю проривну хвилю, проте тенденція вражаюча і зараз вона відновлюється.

(далі…)

Текст оприлюднено на сайті Українська правда: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/04/28/6963587/

Хав’єр Солана висловив сумнів щодо того, що Україна стане членом Європейського Союзу.  Те саме трохи раніше сказав Леонід Кучма. Той самий президент Кучма, який у 1998 році підписав указ про Стратегію інтеграції України до ЄС. Відповідно до неї передумови для вступу до ЄС мали бути створені до кінця 2007 року.

Шлях України до ЄС буде непростим і тривалим. Цей шлях залежить від теперішньої політики і долі політичних в’язнів в Україні лише на рівні короткотермінових перспектив, тактики. Як стратегія він залежить від багатьох чинників, які практично усі зараз складаються не на користь України.

Європейський Союз сам переживає непрості часи. Конституційний розвиток спільноти після Лісабонської угоди загальмувався. Нічого дивного, адже після неї залишається хіба що рівень понаднаціонального (supranational) утворення, новітнього СРСР, яке поглинає національні суверенітети. У самому ЄС для сприйняття цього нема підготовленої більшості. Особисто я проти участі України у будь-яких понаднаціональних структурах.

(далі…)

Відповідно до дослідження Doing Business, проведеного під егідою World Bank та International Finance Corporation, Україна посіла 181 місце з 183 за простотою за легкістю сплати податків (http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/). Гадаю, жодне економічне питання не є таким болючим для нашого бізнесу, як податкове. При цьому за багато років вивчення бізнесу за західними програмами та кращими книгами з фінансів, я можу сказати, що питанням оподаткування у розвинених країнах приділяється досить мало уваги. Наслідком цього є те, що замість продуктивного використання найціннішого ресурсу бізнесу — часу топ-менеджменту — на розробку конкурентних стратегій чи продуктових ліній, оптимізацію бізнес-процесів чи ресурсної бази, цей час витрачається на боротьбу з податковою системою та оптимізацією оподаткування. Тобто, замість створення додаткової вартості наш бізнес значною мірою займається боротьбою з вітряками, тому що податкова система вартості не створює.

Чому Україна посідає 181 місце з 183 країн світу? Навіть враховуючи деякі помилки дослідження, цей результат є цілком виправданим. Наша податкова система є складною, репресивною та забюрократизованою. Дивно, але ставки податків не є основною проблемою. Значно більшими проблемами є велика кількість платежів та звітів, авансування по деяких податках, несиметричне становище суб’єктів (держави та бізнесу), складна мова та великий обсяг нормативно-правових актів. Наслідком цього є перетворення податкової служби на репресивно-корупційний механізм, який легко може вбити або суттєво ускладнити бізнес.

(далі…)

МИХАЙЛО САВЧИН "Українська альтернатива", кандидат юридичних наук, доцент (м. Рівне)

Сучасна економічна система України характеризується такими рисами:

–         надмірне втручання публічної влади у сферу економічних свобод (права власності, свободи  руху капіталів, товарів, послуг і осіб, права на підприємницьку діяльність, права на промисли);

–         відсутність належних процедур реєстрації та гарантій права приватної власності та додержання договорів;

–         надмірне адміністрування реєстраційних і дозвільних процедур на вході-виході при реалізації економічних свобод;

–         слабка інституціональна забезпеченість ринкової інфраструктури на тлі неналежних гарантій вільної і добросовісної  конкуренції, надмірної концентрації та олігополізації економічних структур;

–         формування засад патримоніального управління власністю політичними агентами через інститут трасту, що сприяє поглибленню олігополізації економічних структур і правил;

–         неналежні гарантії права на чесний і справедливий судовий процес та слабкий опір практиці рейдерства.

Ці обставини істотно утруднюють еволюцію економічної системи на засадах сталого розвитку, справедливої конкуренції, диференціації та функціоналізму. Тому важливою є суспільна дискусія щодо вироблення системи правил економічної діяльності на засадах консенсусу.

(далі…)

Джерело http://www.day.kiev.ua

Донецька область є практично абсолютним українським лідером за показниками розвитку промислового потенціалу, який залишився у спадок від Радянського Союзу. Частина старих промислових потужностей, разом із модернізованими або створеними новими об’єктами, слугують місцем роботи для сотень тисяч мешканців Донбасу, створюючи достатньо велику частину ВВП України. Однак за визначенням Донецька область є однією з традиційних старих індустріальних територій у Європі з характерними питаннями соціального, демографічного та екологічного характеру. На жаль, сприйняття Донбасу часто відбувається крізь призму політичного загальноукраїнського протистояння, в якому не лишається місця для тверезого і зваженого розуміння важливості регіону, потреб його мешканців, а головне — тих можливостей, які приховані насамперед у людському потенціалі краю.

(далі…)

Під час навчального візиту (за підтримки стипендії LGI, OSI Budapest) до Польщі у лютому 2011 року з метою вивчення системи оцінювання державної політики та програм я була вражена реформою стратегічного управління, яка життєво необхідна для спрямування розвитку держави в необхідному руслі. Тоді я все детально занотувала, щоб поділитися думками із колегами в Україні. Дана стаття про реформу стратегічного управління в Польщі базується на матеріалах «Польща 2030. Виклики розвитку» (Poland 2030 Report: http://www.poland2030.pl/), інтерв’ю під час навчального візиту та особистому аналізі.

Реформи починаються із бачення напряму розвитку країни, що базується на розумінні існуючої ситуації, визначенні ключових проблем та факторів розвитку. На мою думку система  стратегічного управління є механізмом, який допомагає трансформувати «бачення» у конкретні «стратегії» та «програми», забезпечити їх виконання через бюджет.

(далі…)

ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, "Українська альтернатива", консультант з корпоративних фінансів, MBA (м. Київ)

Інвестиційна привабливість України – це одна з улюблених тем високопосадовців, а також гарний привід відвідати за рахунок платників податків, наприклад, Давос чи Лондон. Незважаючи на велику кількість осіб у таких делегаціях, наявність шкарпеток зі шкіри страусу чи золотих годинників від відомих швейцарських брендів, результат таких відвідань є нульовим. Інвестори – це не виборці, яких ті посадовці звикли дурити. Вони зазвичай приймають рішення більш раціонально та мають чіткі критерії відбору та оцінки інвестиційних проектів. Проблемою українських посадовців є повне нерозуміння сучасних фінансів та ролі держави у інвестиціях. Так, інвестицій не стане більше від того, що на поважному економічному форумі розповісти, як в Україні навесні роздягаються жінки. Це може, у кращому випадку, лише показати повну неадекватність окремих держаних діячів. У гіршому випадку це зіпсує репутацію та поставить хрест на інвестиційний проектах.

(далі…)

ВОЛОДИМИР КУХАР, лідер "Української альтернативи" (м.Київ)

Публікація вперше розміщена на блозі

Електронні листи моєму товаришу надходять як краказябри. Щось тут не те.

ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, "Українська альтернатива", консультант з корпоративних фінансів, MBA (м. Київ)

В предыдущей статье я затронул тему инвестиционных механизмов, которые лежат в основе истинной пенсионной системы. Солидарная пенсионная система, конечно, таковой не является — в ее основе лежит не накопление, а перераспределение ресурсов. Результаты солидарной системы мы все знаем — хронический дефицит Пенсионного фонда Украины (ПФУ) при солидарной трудовой пенсии в 30% от уровня оплаты труда при отчислениях в фонд в размере примерно 1/3 от оплаты труда. Каков был бы результат правильно организованного пенсионного фонда? Вот это я и собираюсь вам показать. За идею благодарю Владимира Щербину, который сделал подобное в комментарии к своей статье.

(далі…)

Пенсионный фонд Украины (ПФУ) — это финансовая пирамида, которую построило государство. Вы удивлены? Шокированы? Или не ожидали от нашего государства ничего другого? В последнем случае вы явно не одиноки — судя по тому, как уклоняются наши граждане от уплаты взносов в пенсионный фонд, они нутром чуют подвох. Интуиция их не подводит. И я хочу в этой статье подтвердить этот интуитивный вывод более вескими финансовыми аргументами.

Итак, начнем с того, что такое пирамида. Нам она больше знакома по АО «МММ», а в США она известна под названием схемы Понци. Наивное восприятие пирамиды — это схема, в которой со старыми вкладчиками расплачиваются деньгами новых. (далі…)