Допомога українській армії

ВОЛОДИМИР КУХАР, "Українська альтернатива"

В березні «Українська альтернатива» навідувалась до військових, що тоді стояли на півночі Чернігівщини, на самому кордоні з Росією. Атмосфера була тривожна, всі очікували зо дня на день прямого вторгнення російської армії. Бійці на кордоні запевняли, що бойовий дух в українській армійців високий, стверджували, що всім забезпечені, і просили тільки підвезти чистої питної води, бо рідина з місцевих колодязів була якогось підозрілого жовтувато-зеленого кольору. Тоді ж на випадок, якщо в чомусь буде якась нагальна потреба – залишили військовим контактні телефони.
Тепер наші військові, яких ми у березні провідували на півночі Чернігівщини, отримують  нові завдання. Маршрут їх переміщень лежить на схід України. І їм точно потрібна допомога! (далі…)

Яйце і курка: Цінності у час змін

Необхідність радикальних змін в Україні обговорюють нині на всіх інтелектуальних зібраннях. Починають – з цінностей.

Логіка великими мазками: щоб не помилитися,-  давайте спершу вивчимо цінності нашого народу.

Цінності. www.startofhappiness.com

Дуже правильна постановка питання. Бо хіба  можна «шити», не знаючи матерії?

Тільки тут одразу виникають питання.

* * * * *

Вивчаємо цінності чиї:  народу чи еліти, звичайних людей чи команди реформаторів? Вивчаємо ті, які є, чи ті, якими вони мали б бути? Якщо йдеться про цінності народу, то для чого їх треба знати: щоб врахувати чи щоб змінити?

Враховувати теж можна по-різному.  Міносвіти, наприклад, врахувало звичку українців вирішувати питання шляхом найменшого опору – за допомогою хабарів. І тепер захист дисертацій платний – «від» і «до». Правда, нема інформації про те, чи припинилося хабарництво мимо офіційної каси до кишенів міністерських очільників, чи припинилися могоричі, “поляни” тощо. Хоча рецепти прості, як прийоми полювання на мамонта: найкращий спосіб «убити» корупцію –  забезпечити невідворотність покарання.

(далі…)

Богдан ЛЕГОНЯК: Не треба встановлювати монополію на патріотизм!

СВІТЛАНА ГАЛАТА "Українська альтернатива", журналіст

         Місцеві ентузіасти лишаються самі.  Збирають пам’ятки, виховують молодь,  рятують гайдамацького дуба.  Взимку в Медведівці, де знаходиться краєзнавчий музей,   малолюдно.  Учасники «Української альтернативи»  приїхали до Холодного Яру на кілька годин,  поклали квіти до пам’ятника Василеві Чучупаці, провідали посаджені навесні дубочки,  привезли комп’ютер для музею.  Спілкування з працівниками перервала екскурсія – приїхали школярі з  Санкт-Петербургу.  Молодший науковий співробітник Лариса Матрос звично починає екскурсію українською. Каже: якщо щось не зрозумієте – запитуйте. Підлітки розглядають листівки повстанців, гармати, шаблі,  пістолі,  по літерах читають напис на чорному прапорі: «Воля України або смерть»…

        Про щоденну, «непарадну» роботу музейних працівників (за сумісництвом – заводіяк всіх просвітницьких заходів)  ми розпитуємо завідуючого філією «Холодний Яр» національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Богдана Легоняка. (далі…)

Євроінтеграція: завдання на 2012 рік

ІРИНА КРАВЧУК "Українська альтернатива" докторант Національної академії державного управління

Листопад і грудень 2011 року запам’яталися мені інтенсивними подіями та інтелектуальною напругою навколо європейської інтеграції: Громадський форум у Познані, «Європейський тиждень» перед Самітом Україна-ЄС, кульмінація – «Саміт Україна-ЄС: громадський вимір» 19 грудня 2011 року (http://eu.prostir.ua/news/251324.html )

Однією з перемог цього періоду є те, що ми вчимося об’єднуватися і працювати разом у громадському середовищі.  Загроза, яка нависла над Україною, змушує нас прокидатися, займатися не лише власними професійними справами, а й виходити на вулиці разом зі своїми співвітчизниками на підтримку європейського курсу своєї країни або для підтримки вільного вибору громадян інших країн.  Попереду цікавий 2012 рік, з боку держави важко очікувати «подарунків», але це «вікно можливостей» для нашого внутрішнього росту та спільного «дорослішання» у середовищі громадянського суспільства. (далі…)

Український Схід: Разом у ковчегу

ВОЛОДИМИР КУХАР «Українська альтернатива»

Через півтора року після своєї скандальної заяви в інтерв’ю УНІАН про те, що було б незле Донбас і Крим «відпустити», знайшовся візаві для письменника Юрія Андруховича. Народний депутат від Партії регіонів Юрій Болдирєв заявив про те, що було б незле відокремити Галичину. «Встретились два одиночества».

Вже вдруге я їхав на Схід у справах Української альтернативи – знайомитися з однодумцями наживо, знаходити нових. Їхати на український Схід було цікаво – особливо після першої поїздки влітку. Тоді, у п’ятницю ввечері, після TGIF по-Краматорськи, відкрив для себе, що значна частина людей між собою на автобусній зупинці розмовляють між собою українською, чи то пак суржиком. Це на додачу до найпершої картини знайомства з Донбасом, коли навесні дідусь орав поле конякою в плузі, поганяючи її українською, на повороті до Святогірської лаври. Ті бабусі, які висловлювалися російською, крили нею на чому світ стоїть теперішнього гаранта – їхнього делегата у владі, який виявився «як всі вони».

Мова – важливе питання, але це ще не все. Так розсипаються стереотипи.

Донеччина – це 10% населення країни і 20% її промислового виробництва. Донецька область дає найвищий валовий регіональний продукт у країні, але й споживає щорічно найбільше дотацій вирівнювання на бюджет області і по десятку мільярдів гривень дотацій на вугільну галузь. З Донецької області мільярди доларів вивозяться в офшорну зону на Кіпрі, тоді коли у депресивних містечках на зразок Сніжного народжуваність удвічі нижча за середню по країні, а смертність у півтора рази вища.

Харків, який подарував самому собі Г.Кернеса, і Донецьк, який розщедрився для України на В.Януковича, демонструють підкреслену обивательську аполітичність. Донецьк чи не  на кожному кроці виказує зачарування футбольним клубом «Шахтар». «Шахтар» – становий хребет місцевої ідентичності – пронизує Донбас від Костянтинівки до Луганська.

На Донбасі всюди багато синього з жовтим і просто синього. Останнє, видно, хороший тон, колір влади, кумач сьогодні. Луганськ у цьому сенсі неперевершений. Напевне, й святкова ілюмінація там витримана у цьому тоні. І лише Єнакієве на в’їзді в місто виділяється червоним – чи то кумачевим, чи то монаршим. (далі…)

До законопроекту “Про громадські організації” № 7262-1

ГО “Українська альтернатива” приєднується до заклику провідних українських ГО на адресу Верховної ради України якнайшвидше прийняти закон “Про громадські організації” No. 7262-1. Прийняття цього закону у цілому та без суттєвих змін стане поштовхом для розвитку громадянського суспільства в Україні, а це, на нашу думку, є єдиним шляхом до якісно нової, цілісної, демократичної та європейської України.

Проект закону “Про громадські організації” враховує пропозиції громадських експертів, ґрунтовані на нормах європейського законодавства та багаторічному досвіді роботи за існуючим українським законодавством. (далі…)