Рішення Європейського суду у справі Ю.Луценка та відповідальність посадових осіб в Україні
Юрій Луценко вимагає притягнути до відповідальності працівників прокуратури та суддів, причетних до його арешту: першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, суддів Сергія Вовка, Оксану Царевич, Ганну Медушевську та ін. Нагадавши, що минулого тижня Європейський суд з прав людини визнав його арешт таким, що порушує Конвенцію з прав людини, пан Луценко під час засідання Печерського районного суду м.Києва подав заяву судді Ганні Медушевській. Вона ухвалила рішення передати її на розгляд Генпрокуратури.
Нагадаю, ще за кілька місяців до рішення Європейського суду заступник генпрокурора Ренат Кузьмін та радник президента Марина Ставнійчук в один голос заявили: якщо ЄСПЛ визнає порушення у справах проти Ю.Луценка та Ю.Тимошенко, причини слід шукати у «системних проблемах правосуддя» в Україні, які «реально … ж не виникли сьогодні». Тобто, перший заступник ГПУ та радник президента намагаються перекласти відповідальність з теперішньої влади на системні помилки функціонування правосуддя, іншими словами – перекинути всі порушення у процесах над Ю.Тимошенко і Ю.Луценком на своїх попередників і недосконале законодавство.
Ця заява поважних представників держави Україна, які претендують на обізнаність у процесах над Ю.Тимошенко й Ю.Луценком, видаються більш ніж дивними, оскільки в обох випадках позивачі до ЄСПЛ основні претензії висловлювали не до прогалин у законодавстві й не до його невідповідності Європейській конвенції з прав людини, а до свідомого порушення норм національного законодавства працівниками Генеральної прокуратури і суддями за мовчазної згоди президента.
Наведу лише декілька порушень у справі колишнього міністра МВС та лідера опозиційної партії «Народна самооборона» Ю.Луценка, які стосуються статті 5 Європейської Конвенції про права людини.