Український націоналізм був будівничим

Джерело: http://www.day.kiev.ua/227290/

ВАСИЛЬ КУК

НАДІЯ СВІТЛИЧНА і ЛЕСЯ БОНДАРУК у Сандармоху (Фото надане автором)

«Український націоналізм був будівничим», – упевнена вчителька історії Луцької гімназії № 14 Леся Бондарук, яка була близько знайома з багатьма відомими представниками національно-визвольного руху. Відповідаючи на запитання новорічної анкети газети «День», Леся (називатиму її так, бо знала ще школяркою) сказала, що особистою подією року, який минав, був захист дисертації кандидата історичних наук. Мабуть, нечасто серед учителів, навіть у гімназіях, зустрінеш кандидатів наук. Проте особливо цікавою видається й тема Лесиної дисертації: «Український рух опору в радянських концтаборах у 1940 — 1950 роках», де головним сюжетом дослідження є повстання політв’язнів у Норильську, Воркуті й Кенгірі. Десять років із різних причин Леся досліджувала тему й писала свою роботу. До того була документальна книжка про Михайла Сороку, члена ОУН, політичного в’язня радянських концтаборів, якого за авторитет називали патріархом політв’язнів ГУЛАГу, він «за політику» відсидів 34 роки! На часі — монографія, в якій також будуть свої відкриття. А коли зважити на те, що Леся Бондарук була близько знайомою з останнім Головнокомандуючим УПА Василем Куком, з дружиною та сестрою Івана Світличного — Леонідою і Надією, брала інтерв’ю у Валерії Новодворської, досі спілкується зі зв’язковою Головного командувача УПА Романа Шухевича Дарією Гусяк та одним із керівників Норильського повстання, нині 92-річним Степаном Семенюком, який, приїжджаючи з Польщі в Україну, завжди заходить до неї в гості, 2003 року змогла побувати на місці масових розстрілів у Сандармоху, на Соловках… То нам було про що поговорити нині на тему, чи можемо ми позбутися свого тоталітарного минулого. Адже й в анкеті «Дня» Леся Бондарук писала: «За мовчазної згоди, а часто — й закулісного сприяння органи державної влади за допомогою міліції та судової системи повертають старі, тоталітарні методи управління. У країні з’явилися політичні в’язні, політичні дисиденти, правозахисники знову б’ють на сполох…»

(далі…)

Волинь: Місцями слави

Зранку 17го було темно і прохолодно. Проте легкий дискомфорт учасників Автопробігу на Волинь, який мав стартувати о сьомій ранку, не порівняти з випробуваннями, які випали на долю бійців УПА. Автопробіг мав пройти двома з шести маршрутів слави УПА, розроблених місцевими істориками на чолі з Лесею Бондарук і гарно описаних у книжці «Маршрутами поколінь».

Збройна боротьба УПА пройшла через родини моїх предків у Галичині. Часами це була безпафосна «домашня війна» – поляки і українці по черзі мстилися одне одному нічними вилазками, інколи – безглуздими за жорстокістю. Часами – організованим бойовищем: з дисципліну і вишколом вояків УПА змішені були рахуватися і німці, і «совіти», і польські збройні формування.

(далі…)

Банери до автопробігу на Волинь

Друзі!

Ми будемо дуже вдячні якщо ви зможете розмістити банер акції Автопробіг на Волинь – місцями слави УПА, який відбудеться 17-18 вересня цього року, на Вашому сайті або у блозі.



Їдьмо з нами на Хортицю 20-22 травня
(далі…)

Автопробіг на Волинь – місцями слави УПА (Н.Загорів, Колки)

17-18 вересня громадське об’єднання «Українська альтернатива» проводить Автопробіг на Волинь місцями слави УПА. Ця акція – продовження низки подібних заходів у Холодному Яру, Крутах, Запоріжжі.

Набридли брехня та пусті обіцянки. Для політиків люди давно стали засобом для здобуття влади, а влада у їхньому розумінні – засіб для самозбагачення. Ніхто не слухає тих, хто має свою думку і працює у пошуках НОВОГО СЕРЕДОВИЩА, де була б „своя правда, і сила, і воля (Т.Шевченко)”, де пусті гасла не приживаються, де дія і слово не суперечать одне одному, де немає місця брехні й торгівлі національними інтересами заради власних владних амбіцій та корисливих цілей.

Нам пропагують стократ переписану історію, але стримують прагнення відчути особисто її чистий струмінь правди. ЧОМУ?

У часи Другої світової війни на захист рідної землі піднялися вояки Української повстанської армії. Вони перейняли гасло „Воля або смерть!” у своїх попередників і продовжили їхню боротьбу за державну незалежність. Ніхто з них не мав жодних гарантій, не знав, чим усе завершиться. Але вони свято вірили, що Україна буде вільною. Ця непохитна віра борців за волю стала запорукою здобуття незалежності, якій ось уже 20 років.
Воїни УПА так само, як колись козаки, як герої Крут, Холодного Яру не чекали, коли їх покличуть. Вони виступали, самостійно організовувалися і ставили на кін найвищі ставки. Так само й зараз покладатися на старий корумпований політичний клас, на еліту, вирощену на кумівстві та звичці «не висовуватися» не доводиться. Ми шукаємо активних однодумців і впевнені, що лише самоорганізація патріотичних, демократично налаштованих, нескомпрометованих сил знизу виведе країну на шлях позитивних змін. Починаємо відновлювати ініціативу громадян та довіру у суспільстві разом!

Колки та Новий Загорів – особливі місця. Новий Загорів – героїчний бій українських повстанців проти гітлерівських нацистів. Колки – республіка свободи у вирі воєнного лихоліття. Колківська республіка існувала на території 2,5 тисячі кв. км – як три мегаполіси розміром з Київ. Тут люди півроку протистояли регулярним німецьким частинам, організували своє громадське життя, забезпечували медичне обслуговування, освіту, культуру. Українські повстанці билися з усіма окупантами рідної землі й прагнули мирного добробуту для своєї країни. Вони для цього робили все, що вміли, і все, що могли. Що давало їм натхнення у цьому? Чи ми так зуміємо віддано служити НАШІЙ справі у сучасній Україні?

Автопробіг місцями героїчної слави УПА на Волині дасть можливість відчути ДУХ СВОБОДИ, знайти НАТХНЕННЯ, відчути плече ПОБРАТИМА, знайти СЕБЕ СПРАВЖНЬОГО в колі однодумців!

Що буде?

Без порожніх гасел і політичних прапорів вшануємо пам’ять героїв.
Вшануємо пам’ять учасників Колківської республіки. Почуємо цікаві оповіді від учасника Колківської республіки, політв’язня сталінських концтаборів, учасником Норильського повстання в ГУЛАГу мешканця Колок ПЕТРА МОСІЙЧУКА.
Пройдемось мурами знаменитого Луцького замку, що вистоював навіть проти монголо-татарської навали. Відвідаєм памятний знак символічну могилу Героям Крут у Луцьку.

Відвідаємо легендарний Загорівський монастир, де у XVII ст. творив славетний іконописець Йов Кондзелевич. Встановимо хрест на місці біля монастиря, де колись вшановували пам’ять розстріляних НКВС у Луцькій тюрмі мешканців навколишніх сіл і встановимо камінь із пам’ятним написом.

Почуємо цікаві оповіді від заслуженого журналіста України, сина політрепресованих, письменника, автора книжки „Бій під стінами храму” про бій у Новому Загорові ПЕТРА БОЯРЧУКА.
До меморіальних місць покладемо квіти – не забудьте букети!

Що, де коли – організаційні деталі у м. Києві та м. Луцьку

Автопробіг розрахований на два дні – 17-18 вересня (субота і неділя).
17.09.11 – 06:30 – в. м. Києві – збір Київської колони та учасників із інших міст на проспекті Перемоги на виїзді з м. Києва поряд з автовокзалом АС Дачна.
07:00 – Рушаємо на Волинь.
15:00 – Зустріч усіх учасників автопробігу на траcі Київ-Луцьк в с. Піддубці біля вказівника «направо Ківерці» (Google Maps, GPS 50.772022 25.508451).
Поїздка в Колки (деталі в погодинній програмі)
Ночівля – у м. Луцьк.
18.09.11 – поїздка в Новий Загорів (деталі в погодинній програмі)
18.09.11, 16:30 – виїзд до Києва.

За подією можна спостерігати на спеціальній сторінці події Фейсбуку, а також на сторінці ГО «Українська альтернатива» у соціальній мережі Фейсбук http://www.facebook.com/groupua

Запитання до організаторів: groupua.org at gmail.com

Для участі у автопробігу просимо заповнити анкету учасника

Партнер Автопробігу – Мистецька агенція “Наш формат”:

www.nashformat.ua


(далі…)

Михайлина Іванівна Задоріжна: «Якщо ми будемо такі, що не будемо мати людськості, ми не будемо по-справжньому мати своєї держави»


 

Ця розмова – не інтерв’ю, а, радше, запис усної історії. Без цензури, стилістичних прикрас.

Михайлина Іванівна – дивовижно цілісна людина. З любов’ю, інколи з болем розповідає про стосунки у своїй родині, про українців півстоліття тому і зараз. Історичні зсуви пройшли крізь неї. Історія УПА, переселення з Заходу на Схід (операція Вісла), з Заходу ще далі на Схід (виселення з Галичини до таборів ГУЛАГу). Є що порівняти по дев’яноста літах на віку.

Деякі моменти у розповіді простої жінки – оповіді гомерівського масштабу про людство. Про зради і людяність, про те, як короткобіжне життя під одним дахом у ворогові показує  людину. І як багатовікове життя в одній громаді не стає на заваді великій зраді чи дрібній крадіжці.

Розмовляю з Михайлиною Іванівною у її скромній хаті на краю Гаїв – великого, заможного села, перемістя Тернополя.

Пізня осінь. Земля гола. Дерева чорні. Листя опало.

Достигають зимові яблука.

Рудий і чорний коти ловлять холодне сонце.

Мову Михайлини Іванівни максимально зберігаю.


 

Я з 1921 року. Жила в селі Глібові, 3 км від Гримайлова. Колись Гримайлів був районним центром.

Змалечку я виховувалася у свідомій українській сім’ї. Я ходила до польської школи, до української, до російської (очевидно – радянської – ВК). (далі…)

Григорій ГЛАДІЙ: «ШУХЕВИЧ – герой міфічний. Це тип героя в абсолюті».

Актор – тільки Гладій. У Гладія є мужність, є… Він сумний.

Він несе у собі передчуття затемнення. Він ніби у постійному

передчутті якогось стихійного лиха, яке вже напередодні,

близько, поруч. Він знає про навалу половців. Тому що відчуває

княжі чвари. Він відчуває майбутнє. І він пророчо піде на жертву,

рівнозначну подвигові.

Гладій – це неминучість.

Сергій Параджанов. Проект фільму «Слово о полку Ігоревім».

- Пане Григорію, зараз Ви до Києва  як знаний актор і режисер приїжджаєте. А як все для Вас починалося у професійному житті?

- Говорячи про мою історію, починаючи з Києва, я закінчив у Києві театральний інститут в 1976-му році. За направленням поїхав до Харківського театру ім. Шевченка, колишнього «Березолю», де свого часу робив постановки Лесь Курбас. Там я попрацював недовго, півтора року. Згодом пішов до армії, після чого до Харкова повернувся,  але на дуже короткий час. (далі…)