Євген Головаха: Давайте почнемо з себе

Хочеш змін? Дій!

 

СВІТЛАНА ГАЛАТА, “Українська альтернатива”, журналіст (м.Київ)

             Українське суспільство часто називають суспільством нереалізованих можливостей. Які можливості відкриваються перед нами сьогодні, як вплинути на стан держави і яка ціна громадянської активності   – ці та інші питання ми поставили одному з провідних  соціологів України – доктору філософських наук, завідувачеві відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ Євгенові Головасі.

 

  ЄВГЕН ГОЛОВАХА                             завідувач відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ               Фото: http://www.day.kiev.ua

 

- Пане Євгене, після історії з викликом на допит в СБУ вченої ради Інституту соціології НАНУ  в суспільстві з’явився  новий жарт: мовляв, винайдено новий спосіб підвищення президентського рейтингу. Бо й справді,  в деяких соціологічних «конторах» ці рейтинги несподівано зросли…   Чим закінчилась для вчених НАНУ історія з допитами?

– Допити продовжуються! «Машина» працює. Це ж не так просто робиться. За форму виклику і різкість формулювань прес-служба СБУ вибачилася. Президент їм сказав, що треба працювати професійно, а не ображати науковців. Але допити тривають.

-  Днями Інститут соціології НАНУ представив результати 20-річного моніторингу «Українське суспільство». Один з напрямів, який вивчали соціологи – розвиток громадянського суспільства. Поки що наше суспільство навряд чи можна назвати громадянським: 84 відсотки дорослого населення не беруть участі у жодній партії чи громадській організації. Але газетні шпальти свідчать: кількість партій і громадських організацій збільшується! Чому так?

– Соціологи відстежили цікавий феномен:  кількість громадських організацій в Україні з 2005 по 2010 роки зросла вдвічі, а кількість членів – зменшилася. Тобто у нас суспільство певної імітації. У нас імітація влади, багато в чому імітація духовного життя й імітація громадянської активності. Зібралися, назвалися громадською організацією, але членів в таких «організаціях» немає.  Хоча дослідження показують: критична маса соціально та політично небайдужих людей все ж накопичується.

 

(далі…)

Україна – обличчя:: Соціологія:

 

Володимир Кухар

Напередодні Дня незалежності хочеться ще раз подивитися на нас, які ми є. Обговорення у Фейсбуку показують, що уявлення наші про нашу країні часто далекі від дійсності. Видавати бажане за дійсне – видно, таки частина людської натури, а відтінків бажань багато.

Знайшов серед книжок ветерана багатьох політичних дискусій – збірку “Українське суспільство 1994-2001. Результати опитування громадської думки”. Книжка давня, але знакова, дозволяє багато явищ прослідкувати у розвитку.  Те, що проект виконувався Інститутом соціології НАН України (В.Ворона, Н.Паніна, Є.Головаха), фірмою Социс (М.Чурилов) та Фондом «Демократичні ініціативи» (І.Кучерів) та ще й “по-грантоїдськи” – на кошти Фонду Ч. С. Мотта, а не державним коштом чи на гроші олігархів, дає підстави довіряти результатам проекту. (далі…)