Євген Головаха: Давайте почнемо з себе
Хочеш змін? Дій!
Українське суспільство часто називають суспільством нереалізованих можливостей. Які можливості відкриваються перед нами сьогодні, як вплинути на стан держави і яка ціна громадянської активності – ці та інші питання ми поставили одному з провідних соціологів України – доктору філософських наук, завідувачеві відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ Євгенові Головасі.
- Пане Євгене, після історії з викликом на допит в СБУ вченої ради Інституту соціології НАНУ в суспільстві з’явився новий жарт: мовляв, винайдено новий спосіб підвищення президентського рейтингу. Бо й справді, в деяких соціологічних «конторах» ці рейтинги несподівано зросли… Чим закінчилась для вчених НАНУ історія з допитами?
– Допити продовжуються! «Машина» працює. Це ж не так просто робиться. За форму виклику і різкість формулювань прес-служба СБУ вибачилася. Президент їм сказав, що треба працювати професійно, а не ображати науковців. Але допити тривають.
- Днями Інститут соціології НАНУ представив результати 20-річного моніторингу «Українське суспільство». Один з напрямів, який вивчали соціологи – розвиток громадянського суспільства. Поки що наше суспільство навряд чи можна назвати громадянським: 84 відсотки дорослого населення не беруть участі у жодній партії чи громадській організації. Але газетні шпальти свідчать: кількість партій і громадських організацій збільшується! Чому так?
– Соціологи відстежили цікавий феномен: кількість громадських організацій в Україні з 2005 по 2010 роки зросла вдвічі, а кількість членів – зменшилася. Тобто у нас суспільство певної імітації. У нас імітація влади, багато в чому імітація духовного життя й імітація громадянської активності. Зібралися, назвалися громадською організацією, але членів в таких «організаціях» немає. Хоча дослідження показують: критична маса соціально та політично небайдужих людей все ж накопичується.