Posts belonging to Category Вибори



Заява ГО “Українська альтернатива” з приводу виборів

logo_ua_2Головним завданням на сьогодні для української політичної нації є збереження суверенітету держави та територіальної цілісності. Короткотермінові інтереси не повинні визначати наші дії, особливо зважаючи на те, що ми віримо у майбутнє нашої країни.
Україна була, є і буде. (далі…)

Чи хочуть революціонери змін: Парламентська еволюція

Основний підсумок протестних акцій: штучні, пластмасові “україновставання” владі не страшні.

Акції також показали планку можливого в рамках парламентської опозиції: навіть партосередки з усіх кінців України не забезпечили масовість.

Кияни, середній клас залишаються осторонь. Організатори мусили декласувати серію мітингів з пафосного повстання до рівня огляду сил. Вже три роки як гарячі голови переносять революцію з весни на осінь, а з осені на весну.

Верховна Рада

Так Віктор Янукович і Партія регіонів можуть утримувати владу як завгодно довго. І не оглядатися, що більш як шістдесят відсотків населення переконані, що країна рухається неправильним напрямом.

Іноземні економісти дивуються, як в Україні за такої корупції люди платять хоч якісь податки і держава функціонує.

 

Життя минають на тлі шабашу політичних покручів і їхніх служок. Еміграція – за кордон чи внутрішня – знову стала долею нормальної людини.

Як це змінити? Насправді є два шляхи: еволюційний і революційний.

(далі…)

Володимир Кухар: Перевстановлювати систему – робота для мене і таких, як я.

Джерело: Тернопільський тиждень

Відомий громадський діяч у відвертій розмові “розклав по полицях” свою передвиборчу кампанію

Про кандидата в народні депутати по одномандатному окрузі №163, тобто по Тернополю, ТТ писав вже неодноразово. Ще в липні в статті У Тернополі зявився кандидат, який хоче піти шляхом Обами і зробити те, що й Саакашвілі… ми проаналізували його перспективи і новації ведення передвиборчої кампанії. (далі…)

Я буду спілкуватись з виборцями всюди: на площі, біля універмагу, на масивах, – Володимир Кухар

Джерело: Тернопільська інтернет-газета «Погляд»

40-річний лідер громадського об’єднання «Українська альтернатива» сформував команду тернополян, аби набрати 25 тисяч голосів і пройти до українського парламенту.

Будучи раніше людиною зовсім не публічною і не використовуючи жодної зовнішньої реклами, в його планах завойовувати електорат на вулицях міста, починаючи від Театрального майдану і закінчуючи його рідним масивом – БАМом.

— Я закінчив ЗОШ № 19, вищу освіту здобував в університетах у Львові, Будапешті і Боні. Працювати почав у Києві, але моя родина мешкає в Тернополі, я тут часто буваю. Щодо моєї громадської діяльності, то розпочав я її два роки тому. Громадською роботою почав займатись суто за власною ініціативи, не отримуючи за це жодних грошей. Коли до влади прийшов Янукович, я зрозумів, що однієї громадської діяльності буде замало, — наголошує Володимир Кухар.

(далі…)

Батіг і пряники

РАДМІЛА КОРЖ   «Українська альтернатива»   журналіст, еколог

 

                         –  У вас пряники свіжі?

                         –  Ні, черстві та плісняві…

                         –  А печиво?

                        –  Тоді вже краще беріть пряники…

 

Ну що, здається всі вже пересварились, затаврували одне одного «противсіхами», «прислужниками режиму», «провокаторами» та іншими веселими словами. Заспокоїлись! Пішли далі.

Вже всім притомним людям ясно, що опозиція нічого нового, окрім популізму, запропонувати не може. А про нинішню владу і казати нічого – слів нема, одні вирази.

(далі…)

Перемога за три хвилини до страти

РАДМІЛА КОРЖ    “Українська альтернатива” журналіст, еколог

За ці декілька днів аналітики вже зовсім розгубилися, намагаючись пояснити: для чого партія влади влаштувала флеш-моб «Язикосрач переходить в реал». Версій багато, а все ж таки розуміння – нуль. Напевне, тому що аналітики виходять з логіки, а влада у нас алогічна. Влада у нас тупа та вперта, наче баран біля нових воріт.

Якщо влада чогось хоче, і це їй конче потрібно, вона «продавить» рішення будь-яким чином. Та, схоже, нинішній флеш-моб був лише постановкою. Але от на біса він був потрібен?

Опозиція пишається перемогою – пусте. Бій явно «проданий». Цікаво було спостерігати за поведінкою одного фігуранта (так би мовити, рефері)  – спікера нашого войовничого парламенту Литвина. Цей пан так швидко підхопився на ноги, оголосив перемогу опозиції «за очками» і злився із зали засідань, що не було навіть потреби з-під нього стільця вибивати. До моменту вибивання стілець вже був порожній. Давайте згадаємо – під час боїв та артилерійського обстрілу при ратифікації «Харківських угод» пан Литвин, явно ризикуючи фізіономією, сидів під парасолькою наче до того стільця прив’язаний.

(далі…)

Опозиція: поміж владою та народом?

ВІКТОРІЯ ПОДГОРНА «Українська альтернатива»,        директор Центру соціально-політичного проектування

Джерело: http://www.pravda.com.ua

Пока в Москве оппонентов власти бьют дубинками и сажают в СИЗО, украинская оппозиция проводит грандиозные Форумы объединения. То ли власть не боится оппозиции, то ли у нас еще демократия?!

Безусловно, объединение оппозиционных партий – дело нужное для будущих побед, да и избиратель не будет путаться в бюллетене. Но найдет ли он там альтернативу власти?

Форум объединенной оппозиции ответ на это вопрос не дал.

Яркая Майданная акция выглядела скорее как театральное действие, чем выступление реальных оппонентов режима. Лидеры оппозиции вели себя на сцене так, будто уже сделали все, чтобы страна изменилась: победили нынешнюю власть и провели реформы.

Конечно, демонстрировать народу уверенность в себе – хорошее дело. Но за этим должны стоять более веские основания и явные стратегические преимущества. А их как раз и нет.

Победить на выборах простым объединением списков разных партий, а именно в этом суть процесса, который происходит сегодня – не получится. Что дальше?

(далі…)

Записки українського песиміста – 2

РАДМІЛА КОРЖ   «Українська альтернатива»,  журналіст, еколог

Щось не перший раз вже доводиться ловити ненав’язливі натяки на можливість розколу України. То з екрану телевізора якийсь експерт про такий розвиток подій натякне, то в інтернеті – як не експертна думка, то опитування якесь, то ще що…

Таке враження, що, як не готують потихеньку суспільство до подібної перспективи, то потихеньку підштовхують.

Біда в тому, що, як виявляється, часто-густо ми самі себе заганяємо в певні стереотипи. Чим можуть і скористатися люди, цілісність України яким спати не дає.

Сонячного весняного дня приємне товариство працювало пліч-о–пліч на волонтерських роботах з облагородження певної території. За працею, як годиться, велись розумні та цікаві розмови. Але в один момент, колега, що корчував поряд різні бур’яноподібні зарості, в запалі висловився, що, мовляв, коли вони з групою їздили східною Україною, «на Дніпропетровщині, Донеччині – жах, купи сміття при дорозі навалено, і табличка “Дякуємо за чисте довкілля”. Як знущання». Подальший спіч про дикунів, невігласів, совків та антиукраїнців, якими заселено всі східноукраїнські землі, про бруд, неохайність та ницість населення – трохи нагадало стиль спічів британських колонізаторів позаминулого сторіччя щодо своїх африкансько-азійських колоній.

(далі…)

Записки українського песиміста

РАДМІЛА КОРЖ «Українська альтернатива» журналіст, еколог

Пам’таєте цю біблійну оповідку? По те як Ісав право першородства продав? За сочевичну юшку?

До речі, виходячи з тексту – він був непоганий хлопець, цей Ісав. Простий, відвертий, роботящий – все в полях та лісах, не тюхтій, сміливий, бо ж полювання в ті давні часи було далеко не розвагою. От тільки їсти дуже хотілось в певний момент, то й продав своє право першого сина за «покращення життя вже сьогодні», тобто за миску з юшкою. Не дуже розмірковуючи, що за цим стоїть. Не до аналітики було.

Так от здається вся  Україна нині населена виключно нащадками Ісава. Ні, зараз не про продуктові набори для пенсіонерів, про які вже відписалися від грандів журналістики до популярних блогерів. Хоча трохи й про них.

Продпайки – то мізер. Суспільству кинули чергову кістку і образ «зла» – пенсіонери, що продають країну мерзенним депутатам  за харчі.

Не все так просто. По-перше, чого пенсіонери беруть ці пайки? Адже, зовсім одиноких бідних людей в країні не так вже й багато. У більшості з них є діти, онуки, які  хай там як – а можуть купити батькам та дідам ту гречку.

(далі…)

Ярослав Грицак: Я боюся цієї влади

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК, історик, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім.І. Франка  (Фото: credo-ua.org)

Джерела: http://interviews.com.ua; www.radiosvoboda.org

У вирішальний момент до влади має прийти свідома еліта, яка готова поміняти правила гри, вважає історик Ярослав Грицак.
- В столичному Українському домі 5 квітня пройшов Національний круглий стіл за ініціативою групи» Перше грудня. «Вільна людина у вільній країні» – таким було гасло цього обговорення. Серед учасників круглого столу були і кардинал Любомир Гузар, і Євген Сверстюк, і Іван Дзюба, і Мирослав Маринович. Розмова точилася про те, хто й у який спосіб має зробити життя у нашій країні моральним і справедливим. Чи може може аморальне суспільство стати справедливим? Ви там теж були…

- Ярослав Грицак: Так, я був від самого початку. На жаль, не досидів до кінця, бо мав лекцію.

- Ви до скептиків належите, які кажуть, що ця ідея насправді не матиме за собою жодних практичних наслідків для України?

- Ярослав Грицак: Скажу так, що я їхав зі скепсисом. І я покинув ці збори з поміркованим оптимізмом. І це не була тільки моя думка. Ми потім і дзвонили один до одного і зустрічалися вже ввечері. І десь така загальна думка є, що те, що вийшло не було таке зле.

Тобто я думаю, що це має шанс на життя, і воно дає певні надії.

(далі…)