Запрошуємо до обговорення та дискусії!

ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, "Українська альтернатива"

ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, “Українська альтернатива”

Пропонуємо вашій увазі Проект Конституції України, розроблений членом ГО Українська Альтернатива Валентином Хохловим. Запрошуємо до широкого обговорення цього матеріалу.
(далі…)

Стабілізець-2016

 

Політичний 2016 рік розпочався з кампанії за звільнення А.Яценюка з посади прем’єра. Завершився вк_7двіджимом на взаємно вигідних умовах Приватбанку у В.Коломойського. Між цими вікопомними подіями відбулося призначення близького до П.Порошенка Ю.Луценка на посаду Генпрокурора. (Злет і падіння Н.Савченко – у дужках). «Власть сильна, как никогда» – копірайт Гітлера-1945, Медведчука, Януковича, Путіна.

Відносна стабілізація постреволюційної країни – бажаний для усіх результат. Бо постійні пертурбації до добра не доведуть. Особливо – таку економічно слабку та політично неоднорідну країну, як наша. Проте порівняно з викликами, перед якими стоїть країна, важлива якість, у якій застиг стабілізець. Якість ця – трохи підмарафечена домайданна олігархічна система. (далі…)

Заява ГО “Українська альтернатива”

 

 

У громадської організації “Українська альтернатива поцупили назву.
logo_ua_2Український політикум продовжує у своєму стилі. Яку альтернативу можуть витворити злодюжки? Кому альтернативу? Кілька разів олдскульні політики старої школи намагалися підібратися бо теми “запозичення” назви “Українська альтернатива”, але, врешті, обмежувалися своїми щодо назви варіантами. А тут понеслось – пахне черговими позачерговими виборами. (далі…)

Старший лейтенант В.Кухар: Це наша земля, а не міфічна “Новоросія”

 

Ajdar_river_Rajgorodka_september-2014_V-Kukhar

Ще якийсь рік тому основним заняттям Володимира Кухаря було вивчення і популяризація світового досвіду реформ, політична аналітика. Майдан став першим випробуванням його здатності перевіряти теорію практикою. Володимир був на Майдані в усі революційні драматичні дні, аж до останнього – 20-го лютого. Тому війна, яка спалахнула на Сході України, не залишала йому вибору – він пішов до лав Збройних Сил, не міг залишатися осторонь справи захисту незалежності і суверенітету Батьківщини. Нині Володимир Кухар служить заступником командира роти 12 батальйону територіальної оборони «Київ». Після бойових дій на Луганщині разом з своїми бойовими побратимами знаходиться на переформатуванні. Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з В. Кухарем. (далі…)

Допомога українській армії

ВОЛОДИМИР КУХАР, "Українська альтернатива"

В березні «Українська альтернатива» навідувалась до військових, що тоді стояли на півночі Чернігівщини, на самому кордоні з Росією. Атмосфера була тривожна, всі очікували зо дня на день прямого вторгнення російської армії. Бійці на кордоні запевняли, що бойовий дух в українській армійців високий, стверджували, що всім забезпечені, і просили тільки підвезти чистої питної води, бо рідина з місцевих колодязів була якогось підозрілого жовтувато-зеленого кольору. Тоді ж на випадок, якщо в чомусь буде якась нагальна потреба – залишили військовим контактні телефони.
Тепер наші військові, яких ми у березні провідували на півночі Чернігівщини, отримують  нові завдання. Маршрут їх переміщень лежить на схід України. І їм точно потрібна допомога! (далі…)

Заява ГО «Українська альтернатива» щодо мовного закону та ролі громадянства

Заява ГО «Українська альтернатива» щодо мовного закону і ролі громадянства

 

Прийняття законопроекту 9073 «Про засади мовної політики» – свідчення остаточного занепаду українського політикуму, поразка усього політичного класу – і влади, і опозиції.

Це – свідчення повної відсутності відчуття часу і загроз, які стоять перед країною, відсутності стратегії розвитку та бачення майбутнього людей і держави як серед чинної влади, так і опозиції.

Законопроект прийнято з порушеннями процедури. За нього проголосували позичені пластикові картки, а не “живі” депутати. Відповідно до висновку профільного парламентського комітету, проект порушує п’ять статей Конституції України. На час голосування Голова ВР показово втік, результативність голосування забезпечена прем’єром, а речники домінуючого політичного угрупування висловлюються на  кримінальному жаргоні.

Закон завдасть шкоди розвиткові української мови, а висновки Головного науково-експертного управління самої Верховної Ради та незалежних експертів вказують на численні вади при підготовці проекту. Законопроект не супроводжується обов’язковим у таких випадках економічним обґрунтуванням. І не дивно, бо на реалізацію потрібно витратити 17 млрд гривень, яких нема,  взяти ніде, тобто усі учасники шоу знають, що проект нездійсненний.

Спосіб, у який прийнято законопроект Колесніченка-Ківалова під диригуванням Литвина і Чечетова, не відповідає парламентській практиці і як просте вуличне “кидалово” є обурливим. Вони самі називають його “розводкою”. Політика вмерла – залишилися “розводки” і вистави.

Політики усіх мастей, включно з більшістю представників офіційної парламентської опозиції, не просто живуть подвійним життям, відірвавшися від народу, – вони намагаються плювати на народ з високого печерського пагорба. Роль опозиції у цьому – окрема тема. Вони будуть бігати, вовтузитися, щось робити, голосно заявляти про це і пхати писки в телекамери, бо не робити нічого – це виглядати непристойно сьогодні. А виглядати непристойно у переддень виборів, не відповідати стереотипам, які довгі роки накидали людям, щоб прикрити тіньовий бік своєї «діяльності», – переведення політичного капіталу у реальні грошові знаки, у добробут для себе, рідні та свояків, вони ніяк не можуть собі дозволити.

Усі разом – і влада, і опозиція – будуть відволікати людей від нагальних економічних та соціальних проблем, від «реформ», що не відбуваються, і «покращення», якого нема і не буде!

Більшість людей досі не відійшли від розчарування роботою попереднього президента, помаранчевих урядів та хаосу місцевих феодальних еліт. Люди відчувають фальшивість потуг самопризначеної опозиції, змістом існування якої стала показова імітація бурхливої діяльності. Громадяни за межами кола професійних патріотів-активістів (серед яких багато, до речі, так само прагнуть соціальний капітал конвертувати у грошові знаки, але це – інша розмова) не проявляє політичної активності й виводить енергію обурення через інтернет.

Шлях до відстоювання інтересів людей, які відчувають себе громадянами України, лежить через взаємну повагу та довіру. Це шлях  через прихід до громадської та політичної активності людей, які не обтяжені досвідом політичних інтриг, а мають цінності та бачення, добру освіту та професійну компетентність. Саме на цій основі має відбутися повернення до базових людських та громадянських цінностей і формування демократичного та патріотичного широкого громадського руху! Формування широкого громадського руху знизу, який відновить законність у країні і покладе початок запровадженню необхідних реформ – найперший пріоритет.

Нам потрібні перемоги, потрібна одна велика Перемога. Без організованості, організації годі сподіватися на ефективність.

Виборча кампанія – інструмент, який необхідно використати для кристалізації наших ідей та відпрацювання навичок взаємодії, структурування дієздатних організацій та формування широкого громадського руху. Не потрібні авантюри та наївність щодо формування новітніх списків, які народ раптом чомусь мав би взяти і масово підтримати. Потрібен десяток особистостей на десятку мажоритарних округів, які вийдуть спілкуватися з людьми віч-на-віч. Вони своїм попереднім життям та стратегічним баченням перспективи стануть епіцентрами кристалізації нової якості. Цим кандидатам, а також по усій країні, потрібна буде участь спостерігачів і членів дільничних виборчих комісій, які працюватимуть на добровільних засадах, не за страх чи гроші, а за совість.

Спочатку ми покажемо, що нові підходи можливі, що вони є. Хто наважиться виступити не як усі, хто пам’ятає, як громадянство виступало на зорі Незалежності або знає, як воно працює у громадському секторі та політичних кампаніях зараз у цивілізованих країнах, зголошуйтеся! Хто готовий підтримати – це внесок у відновлення конституційного ладу, у відновлення людської гідності, простої нормальності.

Хоча українському патріоту ніхто не може заборонити розмовляти українською, ми якийсь час ще будемо змушені жити з цим та іншими законами-чудасіями, законами-злочинами від нашого прогнилого політикуму.

Але після ночі завжди настає день – давайте наближати його разом!

Зміни будуть, Альтернатива є!

 

ГО «Українська альтернатива»

Україноцентризм

ВОЛОДИМИР КУХАР, лідер “Української альтернативи”

Текст оприлюднено на сайті Українська правда: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/04/28/6963587/

Хав’єр Солана висловив сумнів щодо того, що Україна стане членом Європейського Союзу.  Те саме трохи раніше сказав Леонід Кучма. Той самий президент Кучма, який у 1998 році підписав указ про Стратегію інтеграції України до ЄС. Відповідно до неї передумови для вступу до ЄС мали бути створені до кінця 2007 року.

Шлях України до ЄС буде непростим і тривалим. Цей шлях залежить від теперішньої політики і долі політичних в’язнів в Україні лише на рівні короткотермінових перспектив, тактики. Як стратегія він залежить від багатьох чинників, які практично усі зараз складаються не на користь України.

Європейський Союз сам переживає непрості часи. Конституційний розвиток спільноти після Лісабонської угоди загальмувався. Нічого дивного, адже після неї залишається хіба що рівень понаднаціонального (supranational) утворення, новітнього СРСР, яке поглинає національні суверенітети. У самому ЄС для сприйняття цього нема підготовленої більшості. Особисто я проти участі України у будь-яких понаднаціональних структурах.

(далі…)

Український націоналізм був будівничим

Джерело: http://www.day.kiev.ua/227290/

ВАСИЛЬ КУК

НАДІЯ СВІТЛИЧНА і ЛЕСЯ БОНДАРУК у Сандармоху (Фото надане автором)

«Український націоналізм був будівничим», – упевнена вчителька історії Луцької гімназії № 14 Леся Бондарук, яка була близько знайома з багатьма відомими представниками національно-визвольного руху. Відповідаючи на запитання новорічної анкети газети «День», Леся (називатиму її так, бо знала ще школяркою) сказала, що особистою подією року, який минав, був захист дисертації кандидата історичних наук. Мабуть, нечасто серед учителів, навіть у гімназіях, зустрінеш кандидатів наук. Проте особливо цікавою видається й тема Лесиної дисертації: «Український рух опору в радянських концтаборах у 1940 — 1950 роках», де головним сюжетом дослідження є повстання політв’язнів у Норильську, Воркуті й Кенгірі. Десять років із різних причин Леся досліджувала тему й писала свою роботу. До того була документальна книжка про Михайла Сороку, члена ОУН, політичного в’язня радянських концтаборів, якого за авторитет називали патріархом політв’язнів ГУЛАГу, він «за політику» відсидів 34 роки! На часі — монографія, в якій також будуть свої відкриття. А коли зважити на те, що Леся Бондарук була близько знайомою з останнім Головнокомандуючим УПА Василем Куком, з дружиною та сестрою Івана Світличного — Леонідою і Надією, брала інтерв’ю у Валерії Новодворської, досі спілкується зі зв’язковою Головного командувача УПА Романа Шухевича Дарією Гусяк та одним із керівників Норильського повстання, нині 92-річним Степаном Семенюком, який, приїжджаючи з Польщі в Україну, завжди заходить до неї в гості, 2003 року змогла побувати на місці масових розстрілів у Сандармоху, на Соловках… То нам було про що поговорити нині на тему, чи можемо ми позбутися свого тоталітарного минулого. Адже й в анкеті «Дня» Леся Бондарук писала: «За мовчазної згоди, а часто — й закулісного сприяння органи державної влади за допомогою міліції та судової системи повертають старі, тоталітарні методи управління. У країні з’явилися політичні в’язні, політичні дисиденти, правозахисники знову б’ють на сполох…»

(далі…)

Ярослав Грицак: Я боюся цієї влади

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК, історик, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім.І. Франка  (Фото: credo-ua.org)

Джерела: http://interviews.com.ua; www.radiosvoboda.org

У вирішальний момент до влади має прийти свідома еліта, яка готова поміняти правила гри, вважає історик Ярослав Грицак.
- В столичному Українському домі 5 квітня пройшов Національний круглий стіл за ініціативою групи» Перше грудня. «Вільна людина у вільній країні» – таким було гасло цього обговорення. Серед учасників круглого столу були і кардинал Любомир Гузар, і Євген Сверстюк, і Іван Дзюба, і Мирослав Маринович. Розмова точилася про те, хто й у який спосіб має зробити життя у нашій країні моральним і справедливим. Чи може може аморальне суспільство стати справедливим? Ви там теж були…

- Ярослав Грицак: Так, я був від самого початку. На жаль, не досидів до кінця, бо мав лекцію.

- Ви до скептиків належите, які кажуть, що ця ідея насправді не матиме за собою жодних практичних наслідків для України?

- Ярослав Грицак: Скажу так, що я їхав зі скепсисом. І я покинув ці збори з поміркованим оптимізмом. І це не була тільки моя думка. Ми потім і дзвонили один до одного і зустрічалися вже ввечері. І десь така загальна думка є, що те, що вийшло не було таке зле.

Тобто я думаю, що це має шанс на життя, і воно дає певні надії.

(далі…)

Податкова система: частина 1

ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, “Українська альтернатива”, консультант з корпоративних фінансів, MBA (м. Київ)

Відповідно до дослідження Doing Business, проведеного під егідою World Bank та International Finance Corporation, Україна посіла 181 місце з 183 за простотою за легкістю сплати податків (http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/). Гадаю, жодне економічне питання не є таким болючим для нашого бізнесу, як податкове. При цьому за багато років вивчення бізнесу за західними програмами та кращими книгами з фінансів, я можу сказати, що питанням оподаткування у розвинених країнах приділяється досить мало уваги. Наслідком цього є те, що замість продуктивного використання найціннішого ресурсу бізнесу — часу топ-менеджменту — на розробку конкурентних стратегій чи продуктових ліній, оптимізацію бізнес-процесів чи ресурсної бази, цей час витрачається на боротьбу з податковою системою та оптимізацією оподаткування. Тобто, замість створення додаткової вартості наш бізнес значною мірою займається боротьбою з вітряками, тому що податкова система вартості не створює.

Чому Україна посідає 181 місце з 183 країн світу? Навіть враховуючи деякі помилки дослідження, цей результат є цілком виправданим. Наша податкова система є складною, репресивною та забюрократизованою. Дивно, але ставки податків не є основною проблемою. Значно більшими проблемами є велика кількість платежів та звітів, авансування по деяких податках, несиметричне становище суб’єктів (держави та бізнесу), складна мова та великий обсяг нормативно-правових актів. Наслідком цього є перетворення податкової служби на репресивно-корупційний механізм, який легко може вбити або суттєво ускладнити бізнес.

(далі…)