Українська альтернатива

Ще якийсь рік тому основним заняттям Володимира Кухаря було вивчення і популяризація світового досвіду реформ, політична аналітика. Майдан став першим випробуванням його здатності перевіряти теорію практикою. Володимир був на Майдані в усі революційні драматичні дні, аж до останнього – 20-го лютого. Тому війна, яка спалахнула на Сході України, не залишала йому вибору – він пішов до лав Збройних Сил, не міг залишатися осторонь справи захисту незалежності і суверенітету Батьківщини. Нині Володимир Кухар служить заступником командира роти 12 батальйону територіальної оборони «Київ». Після бойових дій на Луганщині разом з своїми бойовими побратимами знаходиться на переформатуванні. Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з В. Кухарем. (далі…)

СВІТЛАНА ГАЛАТА "Українська альтернатива", журналіст

         Місцеві ентузіасти лишаються самі.  Збирають пам’ятки, виховують молодь,  рятують гайдамацького дуба.  Взимку в Медведівці, де знаходиться краєзнавчий музей,   малолюдно.  Учасники «Української альтернативи»  приїхали до Холодного Яру на кілька годин,  поклали квіти до пам’ятника Василеві Чучупаці, провідали посаджені навесні дубочки,  привезли комп’ютер для музею.  Спілкування з працівниками перервала екскурсія – приїхали школярі з  Санкт-Петербургу.  Молодший науковий співробітник Лариса Матрос звично починає екскурсію українською. Каже: якщо щось не зрозумієте – запитуйте. Підлітки розглядають листівки повстанців, гармати, шаблі,  пістолі,  по літерах читають напис на чорному прапорі: «Воля України або смерть»…

        Про щоденну, «непарадну» роботу музейних працівників (за сумісництвом – заводіяк всіх просвітницьких заходів)  ми розпитуємо завідуючого філією «Холодний Яр» національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Богдана Легоняка. (далі…)

Через півтора року після своєї скандальної заяви в інтерв’ю УНІАН про те, що було б незле Донбас і Крим «відпустити», знайшовся візаві для письменника Юрія Андруховича. Народний депутат від Партії регіонів Юрій Болдирєв заявив про те, що було б незле відокремити Галичину. «Встретились два одиночества».

Вже вдруге я їхав на Схід у справах Української альтернативи – знайомитися з однодумцями наживо, знаходити нових. Їхати на український Схід було цікаво – особливо після першої поїздки влітку. Тоді, у п’ятницю ввечері, після TGIF по-Краматорськи, відкрив для себе, що значна частина людей між собою на автобусній зупинці розмовляють між собою українською, чи то пак суржиком. Це на додачу до найпершої картини знайомства з Донбасом, коли навесні дідусь орав поле конякою в плузі, поганяючи її українською, на повороті до Святогірської лаври. Ті бабусі, які висловлювалися російською, крили нею на чому світ стоїть теперішнього гаранта – їхнього делегата у владі, який виявився «як всі вони».

Мова – важливе питання, але це ще не все. Так розсипаються стереотипи.

Донеччина – це 10% населення країни і 20% її промислового виробництва. Донецька область дає найвищий валовий регіональний продукт у країні, але й споживає щорічно найбільше дотацій вирівнювання на бюджет області і по десятку мільярдів гривень дотацій на вугільну галузь. З Донецької області мільярди доларів вивозяться в офшорну зону на Кіпрі, тоді коли у депресивних містечках на зразок Сніжного народжуваність удвічі нижча за середню по країні, а смертність у півтора рази вища.

Харків, який подарував самому собі Г.Кернеса, і Донецьк, який розщедрився для України на В.Януковича, демонструють підкреслену обивательську аполітичність. Донецьк чи не  на кожному кроці виказує зачарування футбольним клубом «Шахтар». «Шахтар» – становий хребет місцевої ідентичності – пронизує Донбас від Костянтинівки до Луганська.

На Донбасі всюди багато синього з жовтим і просто синього. Останнє, видно, хороший тон, колір влади, кумач сьогодні. Луганськ у цьому сенсі неперевершений. Напевне, й святкова ілюмінація там витримана у цьому тоні. І лише Єнакієве на в’їзді в місто виділяється червоним – чи то кумачевим, чи то монаршим. (далі…)

Розмовляв Володимир Кухар

Внизу – частина інтерв’ю з лідером рок-гурту “Океан Ельзи”, відомим громадським діячем Святославом Вакарчуком. Я записав цю розмову 4 серпня для “Українського альманаха”, видання Об’єднання українців у Польщі. Оскільки альманах є щорічним, товстим виданням, яке побачить світ лише наприкінці цього року, з люб’язної згоди редакції подаю відповіді на питання, які були актуальними віддавна і на цей момент залишаються в Україні актуальними в контексті певних інтенсивних дискусій. Дякую Ростиславу Крамару за ідею інтерв’ю, яка з’явилася при обговоренні в мережі Фейсбук перспектив пісні “Небо над Дніпром” стати матеріалом для наступного відео ОЕ.

- Ми з Вами живемо в країні, яка стала незалежною порівняно нещодавно. Розвиток України йде складно. Це розуміли і Франко – відомі його слова «Ти, брате, любиш Русь…» (С.В. перебиває і продовжує цитувати Івана Франка: «…як хліб і кусень сала»). Люди, які вболівають за цю країну і прагнуть щось робити для неї, обирають для себе непростий шлях. Що для Вас означає бути українцем, бути українцем сьогодні?

- (Посміхається задумливо). Це складне питання. (далі…)

Автор: Володимир Кухар

Без надії таки сподіватись.
Леся Українка

Зустрічаючись у 1995 році з народними депутатами України, Збігнєв Бжезінський задав питання, що робиться в Україні не для розбудови держави, а для розвитку нації. Українські парламентарі були заскочені питанням Бжезінського.
Навесні 1995 року, у виступі на радіо «Свобода» професор української історії Гарвардського університету Роман Шпорлюк зауважив, що Галичина як П’ємонт української державності себе вичерпала.
На новому етапі, коли доля держави залежить головно від ефективності вирішення економічних проблем, Галичина не виявляє необхідної мобільності. При тому, що мала приватизація в цілому по Україні ледве на третину встигає за графіком, визначеним на 1995 рік, її темпи в Галичині чи не найнижчі в Україні.
Наперекір численним прогнозам, Схід України (зокрема, його порівняно невеликі міста) виявляє більшу активність та гнучкість в економічному реформуванні. Беручи до уваги те, що економічний прогрес є найкращим, а сьогодні, напевне, і єдиним гарантом державності, регіон, що є відносно успішним в економіці, об’єктивно до більшої міри «український», ніж той, що засидівся на старті економічних перетворень. (далі…)