Posts belonging to Category Свобода слова



Євген Головаха: Давайте почнемо з себе

Хочеш змін? Дій!

 

СВІТЛАНА ГАЛАТА, “Українська альтернатива”, журналіст (м.Київ)

             Українське суспільство часто називають суспільством нереалізованих можливостей. Які можливості відкриваються перед нами сьогодні, як вплинути на стан держави і яка ціна громадянської активності   – ці та інші питання ми поставили одному з провідних  соціологів України – доктору філософських наук, завідувачеві відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ Євгенові Головасі.

 

  ЄВГЕН ГОЛОВАХА                             завідувач відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ               Фото: http://www.day.kiev.ua

 

- Пане Євгене, після історії з викликом на допит в СБУ вченої ради Інституту соціології НАНУ  в суспільстві з’явився  новий жарт: мовляв, винайдено новий спосіб підвищення президентського рейтингу. Бо й справді,  в деяких соціологічних «конторах» ці рейтинги несподівано зросли…   Чим закінчилась для вчених НАНУ історія з допитами?

– Допити продовжуються! «Машина» працює. Це ж не так просто робиться. За форму виклику і різкість формулювань прес-служба СБУ вибачилася. Президент їм сказав, що треба працювати професійно, а не ображати науковців. Але допити тривають.

-  Днями Інститут соціології НАНУ представив результати 20-річного моніторингу «Українське суспільство». Один з напрямів, який вивчали соціологи – розвиток громадянського суспільства. Поки що наше суспільство навряд чи можна назвати громадянським: 84 відсотки дорослого населення не беруть участі у жодній партії чи громадській організації. Але газетні шпальти свідчать: кількість партій і громадських організацій збільшується! Чому так?

– Соціологи відстежили цікавий феномен:  кількість громадських організацій в Україні з 2005 по 2010 роки зросла вдвічі, а кількість членів – зменшилася. Тобто у нас суспільство певної імітації. У нас імітація влади, багато в чому імітація духовного життя й імітація громадянської активності. Зібралися, назвалися громадською організацією, але членів в таких «організаціях» немає.  Хоча дослідження показують: критична маса соціально та політично небайдужих людей все ж накопичується.

 

(далі…)

Григорій ГЛАДІЙ: «ШУХЕВИЧ – герой міфічний. Це тип героя в абсолюті».

Актор – тільки Гладій. У Гладія є мужність, є… Він сумний.

Він несе у собі передчуття затемнення. Він ніби у постійному

передчутті якогось стихійного лиха, яке вже напередодні,

близько, поруч. Він знає про навалу половців. Тому що відчуває

княжі чвари. Він відчуває майбутнє. І він пророчо піде на жертву,

рівнозначну подвигові.

Гладій – це неминучість.

Сергій Параджанов. Проект фільму «Слово о полку Ігоревім».

- Пане Григорію, зараз Ви до Києва  як знаний актор і режисер приїжджаєте. А як все для Вас починалося у професійному житті?

- Говорячи про мою історію, починаючи з Києва, я закінчив у Києві театральний інститут в 1976-му році. За направленням поїхав до Харківського театру ім. Шевченка, колишнього «Березолю», де свого часу робив постановки Лесь Курбас. Там я попрацював недовго, півтора року. Згодом пішов до армії, після чого до Харкова повернувся,  але на дуже короткий час. (далі…)

Віктор Франкл про те, як досягати цілі

Viktor Frankl on Youth in Search of Meaning 1972

Я одразу став фанатом цього відео від 1972 року.

Як твердить філософ Віктор Франкл, щоб отримати людину, якою вона має бути, треба ставити перед нею цілі вищі, ніж ті, до яких вона прямує.

Це можна у всіх сферах застосувати.

Журналісти, наприклад, згадають Франкла не раз, коли їх менеджери знову схилятимуть до жовтизни.

Хороша книжка Франкла вийшла в перестроєчні часи – Человек в поисках смысла.