Українська альтернатива

ГАЛИНА СЕНИК, «Українська альтернатива», експерт з прав людини (м.Львів)

В Україні відбулася реформа судоустрою. Однак, чи призвела вона до покращення функціонування судів і більш ефективного доступу до суду?
Хотілося би вірити, але підстав для цього немає. Зокрема, на сьогодні в загальних судах побутує практика несвоєчасного повідомлення (або взагалі неповідомлення) учасників процесу про судові засідання (наприклад, через відсутність поштових конвертів), відмов у прийнятті позовних заяв без надання поштових марок, не в усіх судах працює інформаційна служба. А отримання рішення перетворилося у багатьох судах на “ходіння Дантовими колами”. Незважаючи на те, що чинним законодавством прямо передбачено спрямування коштів від оплати інформаційно-технічного збору в т.ч. й на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, наразі саме ця частина «видатків правосуддя» найбільше «страждає» від недофінансування. (далі…)

ВОЛОДИМИР КУХАР,

“Українська альтернатива”

День Злуки у столиці був як два дні. Вірніше, день був один, але в різних місцях свято виглядало по-різному.

На мості Патона п’ятий рік поспіль позапартійна громадськість вибудовувала живий ланцюг, який з’єднує два береги Дніпра і символізує єдність країни. Акцію організовувало БКБЗ “Спас” у співпраці з іншими громадськими організаціями, Подію у Фейсбуку просували троє ентузіастів. (далі…)

МИХАЙЛО САВЧИН «Українська альтернатива» кандидат юридичних наук, доцент

Право на мирні зібрання поряд із правами на свободу вираження поглядів і на свободу об’єднань визнаються трьома опорами демократичного устрою сучасного суспільства.

Без реалізації хоча б одного із цих прав значно ускладнюється змінюваність і безперервність влади, можливість уряду компетентно реагувати на запити і потреби суспільства й оперативно їх вирішувати.

Водночас останнім часом як українське суспільство, так і європейську спільноту турбує неадекватність українських поліцейських структур у забезпеченні громадського порядку та захисту прав і законних інтересів приватних осіб. (далі…)

ІРИНА КРАВЧУК "Українська альтернатива" докторант Національної академії державного управління

У м. Познань (Польща) 28-30 листопада пройшла Третя зустріч Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. «Українська альтернатива» на цьому заході була представлена вперше. Для нас це унікальна можливість взяти участь у робочих групах форуму, обмінятися досвідом із колегами, налагодити співробітництво з організаціями країн Східного партнерства та ЄС. Мені запам’яталося хвилювання з приводу підтримки Форумом резолюції щодо парафування угоди про асоціацію з Україною; вироблення концепції форуму у «стратегічній підгрупі»; різношерста, але цікава робоча підгрупа із адміністративної реформи; нагородження українського журналіста Сергія Лещенка і чарівне вечірнє місто Познань. (далі…)

ГАЛИНА СЕНИК «Українська альтернатива» експерт з прав людини

Підготовка Партії регіонів до гучних судових процесів в Україні є чи не найкраще організованою операцією, яку провела провідна партія країни у тісній співпраці з урядом, президентом і Верховною Радою. Операція настільки добре продумана, розрахована на декілька кроків наперед, що неможливо не запідозрити її організаторів у наявності інтелектуальних здібностей. Виконання не бездоганне, але, здається, і це було враховано організаторами.

Судова реформа 2010

Передусім треба віддати належне ґрунтовній реформі системи правосуддя, яку було проведено за півроку до початку боротьби з “ворогами”. (далі…)

Ведуча Вікторія Світлова:

Доброго дня!

У студії Вікторія Світлова, це програма Тет-а-тет на Бізнес радіо. Протягом найближчої години ми будемо обговорювати найактуальнішу на сьогодні тему. Неважко здогадатися, що ця тема – вирок Юлії Тимошенко.

Час представити наших гостей. Це громадські активісти: лідер Громадянського руху «Спільна справа» Олександр Данилюк та лідер Громадського об’єднання «Українська альтернатива» Володимир Кухар (далі…)

Володимир Кухар, для Української правди

Українець – це довготерпивець і борець.

Українець витрачає життя на виживання і робить вигляд, що він самореалізується.

Бути українцем – це чути щодня, як Він “лажає”, а Вона – бреше. Бути українцем – це ходити косяками за сліпими поводирями. Заходити в нікуди і знову йти на манівці.

Бути українцем – це шкодувати “діячів” усіх мастей і вболівати за них як за футбольних зірок. Це бути глядачем – спостерігати як грають інші.

Це ганити американців або росіян за те, що ті голосно розмовляють на людях. Не висовуватися, не задавати питань після лекцій.

Бути українцем – це остерігатися, чи знатимуть, що Україна – це не Росія, і де ми знаходимося на карті.

Заміна коліс у Чопі. Фото автора.

Бути українцем – це сторонитися земляків за кордоном. Це – добивати одне одного всередині країни, але об’єднуватися з україно- та російськомовним в дискусіях проти “москалів”.

(далі…)

Олена Бетлій

Політичний лексикон – чутлива до змін річ. Ще рік тому для більшості громадян світу ім’я Каддафі позначало лідера держави, який відчутно довго затримався на посту голови ним же запровадженого ладу – джамахірії. Сьогодні ж – це ім’я є ще одним доказом того, що будь-яка диктатура паде. Таким є закон життя. Кожна війна закінчується миром, кожен злий король виганяється і до влади запрошується король добрий і справедливий. Ця істина незмінна. Змінною є лише ціна.

Чи можемо ми зараз сказати, якою ціною перемагають повстанці в громадянській війні в Лівії? Ні, статистику подадуть згодом. Чи можемо ми сказати, якою ціною програв цю війну Каддафі? Не знаю, бо не розуміюся в його цінностях. Якщо він керується універсальними цінностями, то чи вартувала смерть його рідних отих його чіплянь за владу? Щось подібне, але в інших масштабах і в іншій владній площині, ми усі спостерігали, коли покійний В. Скопенко не випускав з рук ун-ту ім. Тараса Шевченка, ректором якого був роки. Про що це свідчить? Про те, що на кожного каддафі знайдеться свій повстанець, як і на кожного скопенка знайдеться свій ющенко. То чи варто провокувати?

Спостерігаючи за тим, що відбувається в Україні, можу констатувати лише одне: вперше після 1991 р. населення так люто ненавидить владу. Йдеться ж не про те, що впав рейтинг в очільника держави та в його партії. Йдеться не про те, що хтось раптом став непопулярним. Йдеться про злість і ненависть. Владу ненавидять за ландиків, за всіяні збитими тілами дороги, за зруйновані місця-пам’яті – парки, двори, крамнички, кав’яреньки, тобто ті місця, які відігравали в житті якусь роль і були сповнені родинних і не тільки спогадів. Владу ненавидять за обшарпані лікарні, в яких не можна порятувати рідних; за розквіт наркоманії; за свавілля і беззаконня, які процвітають скрізь, де з’являються органи влади.

(далі…)

Володимир Кухар _  для сайту “Українська правда”.

Постійна адреса статті: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/08/24/6522810/

Україні – 20. Протягом півторарічного правління президента Януковича з’явилося чимало людей, які питають: Скільки ще протягне країна?!

Україна була, є і буде. Питання лише у тому, якою вона буде. Якщо за Ющенка Україна все більше скидалася на хаотичну та безвідповідальну латиноамериканську демократуру, то курсом Януковича вона твердо на рейді до білорусько-африканського варіанту.

До чогось середнього між забороною пісні “Перемен!” російської групи “Кино” та плескання у долоні і людожерством.

Без якісних, радикальних змін країна не має гідної перспективи. (далі…)

У Автопробігу до Холодного Яру-2 ми мали, у першу чергу, подивитися, як там наші дубки, висаджені в жовтні минулого року. Колеги заговорили про весняну поїздку до Яру одразу після завершення першого автопробігу.

З Києва від звичного місця біля Музею Івана Гончара стартувало чотири автоекіпажі. У Холодному Яру до нас приєдналися дві машини Віталія Латишева і Сергія Гончара та Світлани і Віталія Аврамченко. Сім авто з Одеси їхали під нашими прапорами та ентузіастичним настроєм Зої Казанжи.

(далі…)