ГАЛИНА СЕНИК, «Українська альтернатива», експерт з прав людини (м.Львів)

В Україні відбулася реформа судоустрою. Однак, чи призвела вона до покращення функціонування судів і більш ефективного доступу до суду?
Хотілося би вірити, але підстав для цього немає. Зокрема, на сьогодні в загальних судах побутує практика несвоєчасного повідомлення (або взагалі неповідомлення) учасників процесу про судові засідання (наприклад, через відсутність поштових конвертів), відмов у прийнятті позовних заяв без надання поштових марок, не в усіх судах працює інформаційна служба. А отримання рішення перетворилося у багатьох судах на “ходіння Дантовими колами”. Незважаючи на те, що чинним законодавством прямо передбачено спрямування коштів від оплати інформаційно-технічного збору в т.ч. й на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, наразі саме ця частина «видатків правосуддя» найбільше «страждає» від недофінансування.

Отже, якщо Вам довелося виграти чи програти справу в суді, і Ви плануєте отримати лист від виконавчої служби на виконання цього рішення чи оскаржити рішення суду, то не сподівайтесь отримати рішення суду в день його винесення. Навіть поштою Ви його не отримаєте, бо грошей на пересилання в судах немає. Вам доведеться за ним особисто йти до канцелярії суду.

Як правило, біля канцелярій стоять величезні черги. Замість того, щоб розвести канцелярії за різними категоріями справ: на кримінальні, цивільні і адміністративні, суди часто зводять їх разом, щоб зекономити кошти. Те, що така економія призводить до величезних черг і унеможливлює отримання рішень суду і подальших процесуальних дій, здається, нікого не турбує. Суд відбувся, а решта – Ваші проблеми, шановні громадяни. Канцелярії деяких судів працюють з 10:00 до 13:00 лише два дні на тиждень. Записи у черги ведуться наперед, і то немає гарантії, що список, до якого Ви потрапили одного дня, збережеться до наступного дня прийому. Як правило, з ночі починають формуватись нові списки, а з 6:00 ранку починає утворюватися нова “жива” черга.

Далі, якщо Вам вдалося звернутися до секретаря канцелярії за рішенням суду, секретар вимагатиме заяву і направить до судді за резолюцією. Якщо суддя в цей день, по-перше, не зайнятий слуханням справ, а по-друге, присутній на роботі, то вистоявши в чезі у приймальній до судді, можна отримати підпис. Якщо ні, то приходьте наступного разу.

Отримавши підписану суддею резолюцію, приходьте знову до канцелярії. Секретарка після пред’явлення заяви та паспорта вручить папку з матеріалами справи, і відправить в інший кабінет для виготовлення копії рішення. А далі ксерокс може не працювати, бо він у кабінеті один і через брак коштів, далеко “не першої свіжості”. Крім того, послуги з копіювання платні. Якщо хтось думає, що рішення суду повинні надаватись без додаткової оплати, бо це входить у витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, то дуже помиляється.

Потім із цим рішенням Ви підете у канцелярію для подальшого оформлення. Знову посидите в черзі, або поб’єтесь із розлюченими людьми, які не можуть потрапити до канцелярії по декілька тижнів поспіль. Повернете справу, отримаєте паспорт. Секретар канцелярії поверне копію і скаже Вам, що її потрібно прошити. До речі, прошивати маєте саме Ви, бо це не її обов’язок. Прошиту копію рішення Ви побіжите знову відносити до канцелярії для подальшого оформлення, розуміючи, що закритись вони можуть тепер будь-якої хвилини. Секретарка візьме у Вас всі папери, але повідомить, що печатки у неї немає, необхідно звернутися до кабінету заступника голови суду. Із легким запамороченням у голові, у геть поганому настрої і з виряченими очима, Ви підете до заступника. Ви не будете думати ні про що, крім того, щоб він виявився у себе в кабінеті. Його помічниця зауважить, що на останньому аркуші не вистачає підпису судді. Запропонує повернутися до кабінету судді. Якщо суддя на місці і черга невелика – підпишете, і хутенько назад до кабінету заступника голови суду.

Далі Вам доведеться вступити у тяжку боротьбу з помічницею за те, щоб вона ставила печатки на копії там, де цього від Вас вимагає Апеляційний суд, а не де їй хочеться. Ви наводитимете аргументи, що інші суди теж так ставлять печатки, що нічого сташного не станеться, якщо вона поставить їх на кожній сторінці. Знову стаєте у чергу до заступника голови суду і він, нехотячи, погоджується сказати помічниці, щоб вона таки поставила печатки там, де Ви просите. Без великого задоволення вона це робить. І Ви знову йдете в канцелярію, мріючи, щоб Ваш похід цими колами пекла вже закінчився. Та де там – робочий день канцелярій суду закінчився і…

Вам доведеться знову починати із записування в чергу…

Відсутність належного фінансування  інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ є не лише фінансовою проблемою, але й створює серйозні перешкоди для функціонування правосуддя в Україні. Не попереджені вчасно про дату слухання справи учасники судових процесів не можуть підготуватися до судового засідання, а часто і відвідати його. У суддів з’являється можливість маніпулювати судовим процесом, бо можна свідомо не повідомляти учасникам про засідання, проводити його заочно або за участю однієї “більш зацікавленої” сторони, а виправдатися “відсутністю коштів на інформування”.

Так де ж ця реформа? Що реформувалося у правосудді України?! Але не переживайте, шановні громадяни України. Верховна Рада намагається розв’язати цю проблему шляхом прийняття нового закону “Про судовий збір”, який перекладе обов’язок фінансування з держави на громадян. Тобто суди України перейдуть на госпрозрахунок. Шкода, що такі нововведення народні обранці не передбачають щодо себе. Як на мене, платника податків в Україні, я би із великим задоволенням почала знімати з державного фінансування саме народних депутатів, оскільки навіть половини бюджету на утримання депутатського корпусу і Верховної Ради вистачило би на оновлення комп’ютерної та копіювальної бази у всіх судах України та на розсилання повідомлень не лише поштою, але й кур’єрською службою.

З набуттям чинності закону України про судовий збір, наше правосуддя суттєво подорожчає і для багатьох напевно стане недоступним. Як я вже згадувала у попередній статті (http://www.groupua.org/?p=1513), судовий збір за подання цивільного позову без відшкодування шкоди, який донедавна становив 17 грн, зріс із 1 листопада 2011 р. до 98,5 грн. Плата за позов щодо власності збільшилася до 2 955 грн. Претензії до дій або бездіяльності органів влади (й зокрема, відмови видавати пенсії, премії та несплату юридично фіксованої допомоги) також будуть коштувати дорожче – до 1 970 грн. Підприємцям за позов до господарського суду доведеться платити від 1 475 до 59 100. Плата за немайнові позови збільшиться більш ніж у десять разів – до 985 грн. І це при тому, що закон абсолютно не передбачає надання правової допомоги тим, хто не може оплатити нові судові збори.

Як це часто буває з нашими законодавцями, вони забули передбачити у законі правову допомогу для малозабезпечених і тому, для тих, хто не зможе заплатити, залишається єдиний вихід – не звертатися до суду. Однак постає ключове питання – чи стане функціонування суду після збільшення розміру судового збору кращим? Хотілося би вірити, та чомусь мучать сумніви.

Галина Сеник, «Українська альтернатива»