ВОЛОДИМИР КУХАР,

“Українська альтернатива”

День Злуки у столиці був як два дні. Вірніше, день був один, але в різних місцях свято виглядало по-різному.

На мості Патона п’ятий рік поспіль позапартійна громадськість вибудовувала живий ланцюг, який з’єднує два береги Дніпра і символізує єдність країни. Акцію організовувало БКБЗ “Спас” у співпраці з іншими громадськими організаціями, Подію у Фейсбуку просували троє ентузіастів.

Погода ускладнювала ситуацію. Вологий поривчастий вітер проймав до кісток. Рясний сніг під ногами маніфестантів швидко перетворювався на місиво з брудом. Та настрій учасників акції перемагав усе! До того ж, люди зігрівалися присіданнями-вставаннями – виходила хвиля. А також – вигукуванням патріотичних гасел.

Збиралася переважно молодь, активісти. Люди навіть не знайомі, віталися одне з одним. А водії часто-густо вітали ланцюг Злуки сигналами клаксонів.

Близько першої години дня учасники акції взялися за руки. Як це трапляється, до мети трохи не дотягнули – бракувало учасників, щоб закрити по кілька сотень метрів до Правого і Лівого берегів. Але людей було однаково чимало – зважаючи на те, що міст більш ніж півторакілометровий. Родзинка заходу – тридцятиметровий синьо-жовтий прапор.

* * *

Софійська площа вразила стіною з прапорів. Оскільки опозиційні партії залучили до мітингу чимало прапороносців, розгледіти що-небудь на місці події було годі. Можна лише уявити збентеження кам’яного Богдана Хмельницького – стільки прапорів та хоругов він, певне, ніколи не бачив. І вже точно їх не було стільки у День Злуки 22 січня 1919 року.

Судячи з вигляду прапороносців – переважно молоді, яка була не зацікавлена тим, що відбувалося навколо і відвертала обличчя від фотоапарата, а також пенсіонерів, можна припустити, що більшість стояльців на мітингу була залучена за обіцянку винагороди. На мості Патона розмовляли українською і російською, а на площі можна було почути ще й лайку.

Лідери опозиційних партій зі сцени через гучномовці обіцяли перемогти на виборах і навіть демонстративно об’єднувалися, проте мало кого з присутніх це зачіпало. Якщо правда те, що В.Кличко підписав текст угоди про об’єднання, не ознайомившись з ним, а також, що була аналогічна пропозиція підписатися під невіомим текстом А.Гриценкові, то й ділова частина заходу – під питанням.

Позапартійне громадянство ще раз довело, що воно є. Але певний застій у суспільстві відображається і на відсутності прогресу у публічних акціях. Апатію серед людей поки не вдалося побороти. Люди середнього віку і середнього достатку не підтримали акцію у великій кількості.

З класичною українською партійною опозицією все давно ясно. Від перестановки доданків сума не зміниться. Хто любить анекдот про ліжка в борделі – може і його застосувати. Фальшиві інструменти не зіграють добре.

Очікувано буде багато питань та докорів: за кого голосувати, на що надіятися? Якщо короткої відповіді нема сьогодні, це зовсім не означає, що треба витягати з шухляди рожеві окуляри. На Софійській площі 22го навіть вони б не допомогли.

Міст Патона. Кульмінація акції.

Самі беремо участь, самі знімаємо. Символіка на обличчях - фірмова ознака акцій на м.Патона.

Учасники мітингу на Софійській не в гуморі, фотографуватися не хочуть.