Володимир Кухар, 

ГО «Українська альтернатива»

Травень, 2012.

Одеса – Івано-Франківськ – Львів – Тернопіль – Харків

Єдина стратегія реформ – правильне розуміння економічної свободи

Друзі, дякую, що ви тут!

Вже сам цей факт показує, що наші інтереси близькі і нам буде про що поговорити.

Чому я зацікавився темою грузинських реформ? Мені довелося попрацювати у сфері державного управління і побачити зсередини, як ідуть, а точніше – чому не йдуть українські реформи. У 1990-х роках я працював у Національному агентстві України з реконструкції та розвитку. Це був цікавий час, перша каденція Леоніда Кучми. Новий тоді президент намагався робити нове, прогресивне, а Нацагентство займалося питаннями залучення інвестицій, роботою зі Світовим банком та МВФ, міжнародною технічною допомогою, кредитами під гарантії уряду, а з 1998 року – євроінтеграцією. Тоді Л.Кучма підписав Указ про стратегію євроінтеграції, і відповідно до неї в Україні уже в 2007 році мали бути створеними передумови для вступу до ЄС. Ця історія зі стратегією євроінтеграції якнайкраще ілюструє, що ми планували і де ми є.

У справі залучення іноземних інвестицій довелося поїздити за досвідом – Британія, Канада. Ми шукали підходи, планували, а тим часом інвестиції не йшли достатніми темпами. І коли я побачив графік надходження інвестицій до Грузії у книжці Лариси Буракової «Почему у Грузии получилось», це мене вразило. Після Революції троянд наприкінці 2003 року вже з 2006 року ми бачимо там різкий підйом притоку інвестицій, який тримався і у 2007 році. І лише російське вторгнення та криза 2008 року збили цю проривну хвилю, проте тенденція вражаюча і зараз вона відновлюється.

(далі…)

За ці декілька днів аналітики вже зовсім розгубилися, намагаючись пояснити: для чого партія влади влаштувала флеш-моб «Язикосрач переходить в реал». Версій багато, а все ж таки розуміння – нуль. Напевне, тому що аналітики виходять з логіки, а влада у нас алогічна. Влада у нас тупа та вперта, наче баран біля нових воріт.

Якщо влада чогось хоче, і це їй конче потрібно, вона «продавить» рішення будь-яким чином. Та, схоже, нинішній флеш-моб був лише постановкою. Але от на біса він був потрібен?

Опозиція пишається перемогою – пусте. Бій явно «проданий». Цікаво було спостерігати за поведінкою одного фігуранта (так би мовити, рефері)  – спікера нашого войовничого парламенту Литвина. Цей пан так швидко підхопився на ноги, оголосив перемогу опозиції «за очками» і злився із зали засідань, що не було навіть потреби з-під нього стільця вибивати. До моменту вибивання стілець вже був порожній. Давайте згадаємо – під час боїв та артилерійського обстрілу при ратифікації «Харківських угод» пан Литвин, явно ризикуючи фізіономією, сидів під парасолькою наче до того стільця прив’язаний.

(далі…)

У житті та управлінні ми постійно маємо справу з оцінюванням  людей, ситуацій та самих себе з точки зору власних цінностей, моралі, доцільності, успішності. Оцінювання як інтелектуально-психологічний процес завжди було притаманне людині та суспільству. Тому оцінювання є частиною свідомого ставлення людини – яка  живе і вчиться на своєму досвіді та досвіді інших – до свого життя. Ми або оцінюємо, вчимося і засвоюємо уроки на основі попередніх проектів та досвіду, або кожного разу починаємо з нуля.  Або аналізуємо альтернативи, прораховуємо ризики, або наївно думаємо, що реальність буде лише такою,  як записано в планах.             (Хоча звісно є стани і явища, які не неможливо оцінити, які можна лише прожити або сприйняти :-))

Діяльність української влади щодо впровадження державної політики виглядає бурхливо й насичено: розробляються та приймаються закони, постанови, контролюється виконання програм та заходів. Проте недостатньо аналізуються причини успіху одних та провалу інших законів або програм. Тому буває складно дати відповідь на питання: чи правильно були визначені цілі державної політики та обрані засоби їх досягнення? Чи був отриманий очікуваний результат? Що змінилося в житті конкретної людини чи суспільства внаслідок дій влади? У більшості країн світу для пошуку відповідей на ці питання використовується інструмент оцінювання.

Згідно нашого розуміння оцінювання – це визначення корисності, ефективності, результативності та впливу державної політики, програми, проекту, що має на меті їх удосконалення та засвоєння певних уроків.

(далі…)

Текст оприлюднено на сайті Українська правда: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/04/28/6963587/

Хав’єр Солана висловив сумнів щодо того, що Україна стане членом Європейського Союзу.  Те саме трохи раніше сказав Леонід Кучма. Той самий президент Кучма, який у 1998 році підписав указ про Стратегію інтеграції України до ЄС. Відповідно до неї передумови для вступу до ЄС мали бути створені до кінця 2007 року.

Шлях України до ЄС буде непростим і тривалим. Цей шлях залежить від теперішньої політики і долі політичних в’язнів в Україні лише на рівні короткотермінових перспектив, тактики. Як стратегія він залежить від багатьох чинників, які практично усі зараз складаються не на користь України.

Європейський Союз сам переживає непрості часи. Конституційний розвиток спільноти після Лісабонської угоди загальмувався. Нічого дивного, адже після неї залишається хіба що рівень понаднаціонального (supranational) утворення, новітнього СРСР, яке поглинає національні суверенітети. У самому ЄС для сприйняття цього нема підготовленої більшості. Особисто я проти участі України у будь-яких понаднаціональних структурах.

(далі…)

Відповідно до дослідження Doing Business, проведеного під егідою World Bank та International Finance Corporation, Україна посіла 181 місце з 183 за простотою за легкістю сплати податків (http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/ukraine/). Гадаю, жодне економічне питання не є таким болючим для нашого бізнесу, як податкове. При цьому за багато років вивчення бізнесу за західними програмами та кращими книгами з фінансів, я можу сказати, що питанням оподаткування у розвинених країнах приділяється досить мало уваги. Наслідком цього є те, що замість продуктивного використання найціннішого ресурсу бізнесу — часу топ-менеджменту — на розробку конкурентних стратегій чи продуктових ліній, оптимізацію бізнес-процесів чи ресурсної бази, цей час витрачається на боротьбу з податковою системою та оптимізацією оподаткування. Тобто, замість створення додаткової вартості наш бізнес значною мірою займається боротьбою з вітряками, тому що податкова система вартості не створює.

Чому Україна посідає 181 місце з 183 країн світу? Навіть враховуючи деякі помилки дослідження, цей результат є цілком виправданим. Наша податкова система є складною, репресивною та забюрократизованою. Дивно, але ставки податків не є основною проблемою. Значно більшими проблемами є велика кількість платежів та звітів, авансування по деяких податках, несиметричне становище суб’єктів (держави та бізнесу), складна мова та великий обсяг нормативно-правових актів. Наслідком цього є перетворення податкової служби на репресивно-корупційний механізм, який легко може вбити або суттєво ускладнити бізнес.

(далі…)

Фото mirf.ru

Джерело: http://life.pravda.com.ua

Як сказано у заяві організації добровольців “Простір свободи”, 5 квітня податкова міліція здійснила напад на студію.

“Привід, під яким “маски-шоу” напали на неї (буцімто несплата податків, причому не студією, а її партнерами) – є надуманим. Справжньою метою й головним наслідком рейду є вилучення комп’ютерної та звукозаписувальної техніки, яка використовується для дублювання фільмів”, – йдеться у листі.

1 лютого 2012 року Кабінет Міністрів прийняв Постанову № 168 “Про внесення змін до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження” та демонстрування українських фільмів. Цією постановою уряд скасував вимогу про обов’язковість дублювання або озвучення фільму (будь-якою мовою) на території України.

Тобто тепер можна не просто дублювати чи озвучувати фільми російською, як досі, а дозволено завозити готові фільми з Росії.

“Таким чином уряд створив протекціоністський режим для російської кіноіндустрії, стимулюючи прокатників відмовлятися від послуг українських акторів, перекладачів і студій дублювання. Саме через це у березні в Україні почали демонструвати перші західні фільми, дубльовані в Росії російською мовою”, – сказано у заяві “Простір свободи”.

МИХАЙЛО САВЧИН "Українська альтернатива", кандидат юридичних наук, доцент (м. Рівне)

Сучасна економічна система України характеризується такими рисами:

–         надмірне втручання публічної влади у сферу економічних свобод (права власності, свободи  руху капіталів, товарів, послуг і осіб, права на підприємницьку діяльність, права на промисли);

–         відсутність належних процедур реєстрації та гарантій права приватної власності та додержання договорів;

–         надмірне адміністрування реєстраційних і дозвільних процедур на вході-виході при реалізації економічних свобод;

–         слабка інституціональна забезпеченість ринкової інфраструктури на тлі неналежних гарантій вільної і добросовісної  конкуренції, надмірної концентрації та олігополізації економічних структур;

–         формування засад патримоніального управління власністю політичними агентами через інститут трасту, що сприяє поглибленню олігополізації економічних структур і правил;

–         неналежні гарантії права на чесний і справедливий судовий процес та слабкий опір практиці рейдерства.

Ці обставини істотно утруднюють еволюцію економічної системи на засадах сталого розвитку, справедливої конкуренції, диференціації та функціоналізму. Тому важливою є суспільна дискусія щодо вироблення системи правил економічної діяльності на засадах консенсусу.

(далі…)

Хочеш змін? Дій!

             Українське суспільство часто називають суспільством нереалізованих можливостей. Які можливості відкриваються перед нами сьогодні, як вплинути на стан держави і яка ціна громадянської активності   – ці та інші питання ми поставили одному з провідних  соціологів України – доктору філософських наук, завідувачеві відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ Євгенові Головасі.

- Пане Євгене, після історії з викликом на допит в СБУ вченої ради Інституту соціології НАНУ  в суспільстві з’явився  новий жарт: мовляв, винайдено новий спосіб підвищення президентського рейтингу. Бо й справді,  в деяких соціологічних «конторах» ці рейтинги несподівано зросли…   Чим закінчилась для вчених НАНУ історія з допитами?

– Допити продовжуються! «Машина» працює. Це ж не так просто робиться. За форму виклику і різкість формулювань прес-служба СБУ вибачилася. Президент їм сказав, що треба працювати професійно, а не ображати науковців. Але допити тривають.

-  Днями Інститут соціології НАНУ представив результати 20-річного моніторингу «Українське суспільство». Один з напрямів, який вивчали соціологи – розвиток громадянського суспільства. Поки що наше суспільство навряд чи можна назвати громадянським: 84 відсотки дорослого населення не беруть участі у жодній партії чи громадській організації. Але газетні шпальти свідчать: кількість партій і громадських організацій збільшується! Чому так?

– Соціологи відстежили цікавий феномен:  кількість громадських організацій в Україні з 2005 по 2010 роки зросла вдвічі, а кількість членів – зменшилася. Тобто у нас суспільство певної імітації. У нас імітація влади, багато в чому імітація духовного життя й імітація громадянської активності. Зібралися, назвалися громадською організацією, але членів в таких «організаціях» немає.  Хоча дослідження показують: критична маса соціально та політично небайдужих людей все ж накопичується.

(далі…)

Джерело http://www.day.kiev.ua

Донецька область є практично абсолютним українським лідером за показниками розвитку промислового потенціалу, який залишився у спадок від Радянського Союзу. Частина старих промислових потужностей, разом із модернізованими або створеними новими об’єктами, слугують місцем роботи для сотень тисяч мешканців Донбасу, створюючи достатньо велику частину ВВП України. Однак за визначенням Донецька область є однією з традиційних старих індустріальних територій у Європі з характерними питаннями соціального, демографічного та екологічного характеру. На жаль, сприйняття Донбасу часто відбувається крізь призму політичного загальноукраїнського протистояння, в якому не лишається місця для тверезого і зваженого розуміння важливості регіону, потреб його мешканців, а головне — тих можливостей, які приховані насамперед у людському потенціалі краю.

(далі…)