Джерела: http://interviews.com.ua; www.radiosvoboda.org

У вирішальний момент до влади має прийти свідома еліта, яка готова поміняти правила гри, вважає історик Ярослав Грицак.
- В столичному Українському домі 5 квітня пройшов Національний круглий стіл за ініціативою групи» Перше грудня. «Вільна людина у вільній країні» – таким було гасло цього обговорення. Серед учасників круглого столу були і кардинал Любомир Гузар, і Євген Сверстюк, і Іван Дзюба, і Мирослав Маринович. Розмова точилася про те, хто й у який спосіб має зробити життя у нашій країні моральним і справедливим. Чи може може аморальне суспільство стати справедливим? Ви там теж були…

- Ярослав Грицак: Так, я був від самого початку. На жаль, не досидів до кінця, бо мав лекцію.

- Ви до скептиків належите, які кажуть, що ця ідея насправді не матиме за собою жодних практичних наслідків для України?

- Ярослав Грицак: Скажу так, що я їхав зі скепсисом. І я покинув ці збори з поміркованим оптимізмом. І це не була тільки моя думка. Ми потім і дзвонили один до одного і зустрічалися вже ввечері. І десь така загальна думка є, що те, що вийшло не було таке зле.

Тобто я думаю, що це має шанс на життя, і воно дає певні надії.

(далі…)

5 квітня мирну студію дубляжу «Ле Доен» штурмували бійці в масках:  шістнадцять мирних акторів, які працювали над озвученням фільму українською мовою, були доблесно знешкоджені й зачинені на кухні. Іншим співробітникам студії показали (руками не чіпати!) постанову про обшук. Особливо сміливі могли читати її в руках бійців і, при бажанні, запам’ятовувати. Бійці оперативно розгромили студію «Ле Доен», вилучили обладнання для дубляжу та озвучення фільмів українською мовою.

Так розгорталася масштабна операція податкової міліції ДПІ в Шевченківському районі м. Києва,  в результаті якої без опису (!) була вилучена вся бухгалтерська та організаційна документація  та  комп’ютери ПрАТ «Бі енд Ейч», ТОВ «Кінопалац» та «Сінема».

Все вилучене, за словами власника студії дубляжу «Ле Деон» та мережі «Кінопалац», генерального директора  компанії «Бі енд Ейч» Богдана Батруха, скидали гамузом в 46 коробок та 55 мішків з написом «Епіцентр».  31 компьютер, 2 сервери та диски з записами понесли в руках. В приміщеннях лишились кинуті на підлогу ящики, полички та вирвані «з м’ясом» дроти.

Момент для «спецоперації» було вибрано віртуозно: католик Богдан Батрух на дзвінки журналістів відповідав смиренно, мовляв, сьогодні – Велика п’ятниця, тому давайте думати про вічне… До речі, саме життя Богдана Батруха в Україні достойне екранізації: він починав свій бізнес з показів фільмів в українських кінотеатрах, які нагадували барахолку, на застарілій апаратурі 70-х років. Потім знайшов порожнє приміщення в центрі і обладнав сучасний кінотеатр. Батрух все життя намагався робити тільки те, що цікаво. Вважає, що робити гроші заради грошей нецікаво, а речі, які його оточують, не вважає своїми – лише запозиченими у Бога.

Втім, журналісти таки відірвали пана Богдана від роздумів про вічне і задали запитання про подальші перспективи роботи  студії, яка здійснювала 60%  усього дубляжу іноземних фільмів в Україні.            «В результаті погрому, – визнав пан Богдан, – робота студії паралізована. Контракти з кінотеатрами та іноземними партнерами під загрозою зриву.»

Під час неофіційного спілкування журналісти поцікавилися, чи не є наступ на студію частиною наступу на український дубляж, розпочатий (чи продовжений) сумнозвісною постановою Кабінету міністрів № 168 від 1 лютого 2012 року, якою скасовується вимога обов’язкового дублювання  або озвучення фільму (будь-якою мовою!) на території України. Постанова дозволяє завозити готові фільми, наприклад, з Росії. І вже в березні в українських кінотеатрах з’явилися перші західні фільми, дубльовані в Росії російською мовою.

(далі…)

Джерело

      Відповідальність доведеться взяти – і внизу, і нагорі.

Моя хата скраю – нічого не знаю.

Моя хата скраю – першим ворога стрічаю.

Роздумами навколо української народної приказки викладач Українського католицького університету і голова депутатської комісії з питань освіти та науки Львівської облради Юрій Підлісний задав лінію для обговорення учасникам круглого столу у Тернополі.

Круглий стіл стосувався ставлення християн до новітніх викликів. Церква дедалі активніше звертається до тем на пограниччі духовного, суспільного і політичного. Вперше це відбулося, як зазначив керівник департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ о.Олекса Петрів, у часи, коли українцям довелося мати справу з тривалими і масовими невиплатами зарплат.

Уряди кінця 90-х і часів президентства В.Януковича подібні малою чутливістю до проблем людей. Як виявилося незабаром після відставки уряду В.Пустовойтенка, при наведенні елементарного порядку ці проблеми швидко вирішуються.

Скраю як індульгенція, як квиток на внутрішню еміграцію чи скраю як крок на передову? Питання залишається.

(далі…)

Громадяни країн, де функціонування судової системи слабке, а виконання рішень суду  проблематичне, часто намагаються знайти справедливість у міжнародних інституціях. Одна з найбільш дієвих таких інституцій –  Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).

Українці, так само, як і представники інших країн-учасниць  Європейської конвенції з прав людини,  дедалі більше звертаються до ЄСПЛ, що призводить до постійного зростання кількості заяв, які підлягають розгляду судом. Аби пришвидшити розгляд, ЄСПЛ з 2004 року запровадив  систему пілотних справ. Тобто, якщо до ЄСПЛ надходять подібні справи, суд вибирає і розглядає одну з них, яка отримує статус «пілотної». Виконання ухвалених за нею рішень має сприяти розв’язанню загалом проблеми, що стала причиною великої кількості заяв з певної країни. За принципом пілотної розглядаються й усі інші аналогічні справи.

(далі…)

МИХАЙЛО САВЧИН "Українська альтернатива", кандидат юридичних наук, доцент (м. Рівне)

Сучасна економічна система України характеризується такими рисами:

–         надмірне втручання публічної влади у сферу економічних свобод (права власності, свободи  руху капіталів, товарів, послуг і осіб, права на підприємницьку діяльність, права на промисли);

–         відсутність належних процедур реєстрації та гарантій права приватної власності та додержання договорів;

–         надмірне адміністрування реєстраційних і дозвільних процедур на вході-виході при реалізації економічних свобод;

–         слабка інституціональна забезпеченість ринкової інфраструктури на тлі неналежних гарантій вільної і добросовісної  конкуренції, надмірної концентрації та олігополізації економічних структур;

–         формування засад патримоніального управління власністю політичними агентами через інститут трасту, що сприяє поглибленню олігополізації економічних структур і правил;

–         неналежні гарантії права на чесний і справедливий судовий процес та слабкий опір практиці рейдерства.

Ці обставини істотно утруднюють еволюцію економічної системи на засадах сталого розвитку, справедливої конкуренції, диференціації та функціоналізму. Тому важливою є суспільна дискусія щодо вироблення системи правил економічної діяльності на засадах консенсусу.

(далі…)

Хочеш змін? Дій!

             Українське суспільство часто називають суспільством нереалізованих можливостей. Які можливості відкриваються перед нами сьогодні, як вплинути на стан держави і яка ціна громадянської активності   – ці та інші питання ми поставили одному з провідних  соціологів України – доктору філософських наук, завідувачеві відділу соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ Євгенові Головасі.

- Пане Євгене, після історії з викликом на допит в СБУ вченої ради Інституту соціології НАНУ  в суспільстві з’явився  новий жарт: мовляв, винайдено новий спосіб підвищення президентського рейтингу. Бо й справді,  в деяких соціологічних «конторах» ці рейтинги несподівано зросли…   Чим закінчилась для вчених НАНУ історія з допитами?

– Допити продовжуються! «Машина» працює. Це ж не так просто робиться. За форму виклику і різкість формулювань прес-служба СБУ вибачилася. Президент їм сказав, що треба працювати професійно, а не ображати науковців. Але допити тривають.

-  Днями Інститут соціології НАНУ представив результати 20-річного моніторингу «Українське суспільство». Один з напрямів, який вивчали соціологи – розвиток громадянського суспільства. Поки що наше суспільство навряд чи можна назвати громадянським: 84 відсотки дорослого населення не беруть участі у жодній партії чи громадській організації. Але газетні шпальти свідчать: кількість партій і громадських організацій збільшується! Чому так?

– Соціологи відстежили цікавий феномен:  кількість громадських організацій в Україні з 2005 по 2010 роки зросла вдвічі, а кількість членів – зменшилася. Тобто у нас суспільство певної імітації. У нас імітація влади, багато в чому імітація духовного життя й імітація громадянської активності. Зібралися, назвалися громадською організацією, але членів в таких «організаціях» немає.  Хоча дослідження показують: критична маса соціально та політично небайдужих людей все ж накопичується.

(далі…)

І. Внесення змін до Конституції України має ґрунтуватися на засадах демократичної легітимності, відповідно до якої конституційні положення підлягають переглядові виключно на підставі вільного волевиявлення народу України за допомогою справедливих і демократичних процедур.

ІІ. Основні параметри внесення змін до Конституції України мають відображати суспільний консенсус щодо засадничих положень, які визначають:

а)      сутність змісту прав людини і основоположних свобод у залежності від їх юридичної природи, яка зумовлює негативні або позитивні обов’язки держави перед індивідом;

б)      посилення засад парламентаризму шляхом введення інституту інтерпеляції, відкритих процедур парламентського контролю над поліцейськими структурами та спецслужбами (правоохоронними органами у традиційному формулюванні), трансформації абсолютної депутатської недоторканності до обмеженої, роль парламенту у формуванні уряду має бути вирішальною;

(далі…)

Володимира Путіна оперативно проголошено президентом. Навіть опозиційні та незалежні організації визнають, що він переміг у першому турі.

Вибори відбулися без вибору. Як би не намагалася російська влада демонструвати свою демократичність та налаштованість на модернізацію, це не вдасться затушувати.

Ми в Україні з іронією ставимося до факту існування майже двох сотень партій у нас. У Польщі партій вісім десятків. У Росії високі організаційні бар’єри для реєстрації партій. У Росії 7 політичних партій. Суто за формою, може, й достатня кількість, щоб відобразити основні ідеологічні преференції громадян. Але по суті така система – вбивця політичної конкуренції та превентивне килимове бомбардування інтелігентного середовища, з якого могла б з’явитися альтернатива владі.

Влада у Росії зробила свою роботу з закручування політичних гайок. Але чи не ще гіршим є те, що навіть у паралельних віртуальних світах поки не видно вирішальної потуги для перемоги нових людей і нових підходів.

В Україні високі організаційні бар’єри для створення всеукраїнських громадських організацій. Партій наплодили чимало, деякі – відверто на продаж. Важливо не скоротити кількість наявних політсил, а сформувати хоча б одну, але справжню альтернативу знизу на правдивих ідейних засадах.

(далі…)

ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, "Українська альтернатива", консультант з корпоративних фінансів, MBA (м. Київ)

Інвестиційна привабливість України – це одна з улюблених тем високопосадовців, а також гарний привід відвідати за рахунок платників податків, наприклад, Давос чи Лондон. Незважаючи на велику кількість осіб у таких делегаціях, наявність шкарпеток зі шкіри страусу чи золотих годинників від відомих швейцарських брендів, результат таких відвідань є нульовим. Інвестори – це не виборці, яких ті посадовці звикли дурити. Вони зазвичай приймають рішення більш раціонально та мають чіткі критерії відбору та оцінки інвестиційних проектів. Проблемою українських посадовців є повне нерозуміння сучасних фінансів та ролі держави у інвестиціях. Так, інвестицій не стане більше від того, що на поважному економічному форумі розповісти, як в Україні навесні роздягаються жінки. Це може, у кращому випадку, лише показати повну неадекватність окремих держаних діячів. У гіршому випадку це зіпсує репутацію та поставить хрест на інвестиційний проектах.

(далі…)