Полковник насильно пожал Чичикову руку, прижал ее к сердцу и поблагодарил за то, что он дал ему случай увидеть ход делопроизвоства. Что передрягу и гонку (исполнителям) нужно дать необходимо, потому что способно все задремать и пружины управления заржавеют и ослабеют. Что вследствие этого события пришла ему счастливая мысль – устроить новую комиссию, которая будет называться комиссией наблюдения за комиссиею построения, так что тогда никто не осмелится украсть.

Н.В.Гоголь. Мертвые души, Часть вторая.

Гоголь писав це з наміром критикувати запозичення з іноземних країн в управлінні. Зосереджений на духовному житті далекий від справ практики управління письменник навряд чи підозрював, наскільки точно він відобразив суть держуправління у Російській імперії, а далі – у Радянському Союзі і теперішніх пострадянських країнах.

За Брежнєва ходив анекдот про те, що для того, аби завалити роботу над проблемою, треба створити комісію для вирішення цієї проблеми. Проте вожді щиро вірили у всесильність комісій і безкінечно плодили їх. Недарма систему називали адміністративно-командною. Неефективний менеджмент ту країну поховав.

Подібне відбувається з адміністративними реформами часів Незалежності. Адмінреформа Л.Кучми містила спробу створення професійної держслужби і відокремлення політичних посад від роботи кадрових службовців. Але вона, як і адмінреформа В.Януковича, звелася до перетасування органів виконавчої влади, заміни табличок і, зрештою, зміцнення особистого впливу глав держави на управління та ресурси. Вислів керівника Адміністрації Президента Кучми В.Литвина про те, що нема іншої політики, окрім політики кадрової, став вищим вираженням підбору людей на державну службу на основі особистої відданості.

Примітно, що далі змін у власне адмініструванні згадані спроби не йшли. І за помаранчевого президента В.Ющенка проводили форуми «Влада і бізнес – партнери» з залами, на половину заповненими чиновниками. Думка провести форум «Бізнес і влада – партнери» чиновництвом не сприймалася: що там бізнес, спершу держава!

Жоден з президентів та урядів країни не намагався змінити суть державного управління і державної служби, яка залишалася незмінною від Гоголя-Брежнєва і до Кучми-Януковича.

Держава залишалася марксовим апаратом насильства, який нависає десь згори, домінує і забезпечує панування верхівки.

Тим гірше, чиновники привчили багатьох до думки, що найкоротший шлях до багатства – посада у держапараті як засіб особистого збагачення. Цю схему швидко «розкусили» і великі політичних гравці, які для здобування фінансових ресурсів під політпроекти садять на бюджетні фінансові потоки «своїх» людей – від державних компаній з управлінням енергоресурсами до місцевих інспекцій з безпеки праці, санепідемстанцій та зеленбуду.

(далі…)

Віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович

Як уникнути зростання протистояння в громадському житті країни?

Як позбавити політиків можливостей маніпулювати проблемами минулого?

Які передумови для відродження спільноти?

Як ініціювати масовий рух духовного оновлення?

Такі питання, серед інших, обговорювали учасники Регіонального Круглого столу у Львові, організованого 21.09.2012 представниками ініціативи «Перше грудня» . Вступне слово на початку заходу сказав віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

Львів, 21.09.2012

Виступ

на Регіональному Круглому столі у Львові

Вельмишановне товариство!

Сердечно вітаю вас від імені усіх членів Ініціативної групи «Першого грудня» та присутнього тут її секретаря, п. Івана Васюника, а також від імені учасників Національного Круглого столу 5 квітня від Львівщини.

Особливо вітаю тих учасників, які приїхали з інших регіонів України. Це представництво не таке чисельне, як нам хотілося, а тому голос ваш буде особливо цінним.

У своєму вступному слові я коротко сформулюю три настанови, якими, на мою думку, нам слід було б керуватися.

По-перше, ми в Оргкомітеті намагалися запрошувати до участі в цьому Круглому столі тих людей, які поділяють нашу переконаність, що в основі суспільних процесів лежать цінності, тобто чинники, які походять зі сфери людського духу. Тому просимо вас, пропонуючи ті чи інші кроки, пам’ятати про цей примат духу і без вагання відсікати ті пропозиції, які суперечать Божим заповідям, принципам людинолюбства і гідності людини.

Хай будуть тут нам настановою слова Митрополита Андрея: «Пам’ятайте, що ніколи корисного для свого народу не осягнете через противну Божому зако­нові поведінку!».

По-друге, програму для нашого нинішнього зібрання написав …В’ячеслав Липинський, автор знаменитих «Листів до братів-хліборобів». Цитую: «Серед класу нашого, як і на цілій, зрештою, Україні, і серед всіх Українців панує повна духовна прострація і повний упадок громадської моралі. Ніхто нікому не вірить, всі один одного ненавидять і бояться. …можна вже купити людей для якої угодно підлости… Щоб зібрати наших розпорошених і здеморалізованих людей назад в одну організовану громаду, треба такої нової фанатичної віри і такого фанатичного завзяття з боку якоїсь одної громадської групи, щоб вони потрясли до глибини цілу ослаблену нервову систему колективу і дали йому здоров’я в формі народження серед нього нової громадської віри, нової громадської моралі і основаних на цій новій моралі – нових організаційних форм».

Чи можна сказати краще? Станьмо такою громадською групою!

І по-третє. Наше завдання вимагає чесної інтелектуальної праці. Мусимо сказати собі щиро, що всі дотеперішні національні стратегії мали якісь слабинки, які зводили наші зусилля нанівець. Господь помістив нас в особливому місці і дав нам особливу долю. Більшість українців сприймає її як фатум і прокляття – насправді ж, я певен, наша доля є даром, що його ми не вміємо розгадати, а тому й не можемо ним скористатися.

Тому думаймо й аналізуймо! Стараймося у слабостях наших побачити силу, яку ми досі недооцінювали. Але при цьому слухаймо не лише себе, а й ближнього свого. Припускаю, що в голові кожного з нас визріла якась всеохопна теорія, яка єдина може порятувати Україну. Може й так, але тут не буде часу вислуховувати цілісні теорії. Тут треба буде чітко й коротко, упродовж однієї хвилини, сформулювати, яку відповідь дає наша теорія на якесь конкретне питання. І якщо нам не вдасться переконати інших у своїй правоті, то відповідальність за це нестиме не модератор, що зупинить нас, чи методика нашої праці, про яку згодом розповість п. Тарас Плахтій, а передусім ми самі.

Отже, до праці, пані та панове! Будьмо приязні й солідарні у своєму пориві – і хай допоможе нам Бог! 

Джерело: Тернопільський тиждень

Відомий громадський діяч у відвертій розмові “розклав по полицях” свою передвиборчу кампанію

Про кандидата в народні депутати по одномандатному окрузі №163, тобто по Тернополю, ТТ писав вже неодноразово. Ще в липні в статті У Тернополі зявився кандидат, який хоче піти шляхом Обами і зробити те, що й Саакашвілі… ми проаналізували його перспективи і новації ведення передвиборчої кампанії. (далі…)

Програма записана у березні 2011 р.
Журналіст – ЛАРИСА МАЛА

Автор відеоверсії – ВІКТОР КОПИЛЕЦЬ

Юрій Луценко вимагає притягнути до відповідальності працівників прокуратури та суддів, причетних до його арешту:  першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, суддів Сергія Вовка, Оксану Царевич, Ганну Медушевську та ін. Нагадавши, що минулого тижня Європейський суд з прав людини визнав його арешт таким, що порушує Конвенцію з прав людини, пан Луценко під час засідання Печерського районного суду м.Києва подав заяву судді Ганні Медушевській. Вона ухвалила рішення передати її на розгляд Генпрокуратури.

Нагадаю, ще за кілька місяців до рішення Європейського суду  заступник генпрокурора Ренат Кузьмін та радник президента Марина Ставнійчук в один голос заявили:  якщо ЄСПЛ визнає порушення у справах проти Ю.Луценка та Ю.Тимошенко,  причини слід шукати у «системних проблемах правосуддя» в Україні, які «реально … ж не виникли сьогодні». Тобто, перший заступник ГПУ та радник президента намагаються перекласти відповідальність з теперішньої влади на системні помилки функціонування правосуддя, іншими словами  –  перекинути всі порушення у процесах над Ю.Тимошенко і Ю.Луценком на своїх попередників і недосконале законодавство.
Ця заява поважних представників держави Україна, які претендують на обізнаність у процесах над Ю.Тимошенко й Ю.Луценком, видаються більш ніж дивними, оскільки в обох випадках позивачі до ЄСПЛ основні претензії висловлювали не до прогалин у законодавстві й не до його невідповідності Європейській конвенції з прав людини, а до свідомого порушення норм національного законодавства працівниками Генеральної прокуратури і суддями за мовчазної згоди президента.
Наведу лише декілька порушень у справі колишнього міністра МВС та лідера опозиційної партії «Народна самооборона» Ю.Луценка, які стосуються статті 5 Європейської Конвенції про права людини.

(далі…)

Заява ГО «Українська альтернатива» щодо мовного закону і ролі громадянства

Прийняття законопроекту 9073 «Про засади мовної політики» – свідчення остаточного занепаду українського політикуму, поразка усього політичного класу – і влади, і опозиції.

Це – свідчення повної відсутності відчуття часу і загроз, які стоять перед країною, відсутності стратегії розвитку та бачення майбутнього людей і держави як серед чинної влади, так і опозиції.

Законопроект прийнято з порушеннями процедури. За нього проголосували позичені пластикові картки, а не “живі” депутати. Відповідно до висновку профільного парламентського комітету, проект порушує п’ять статей Конституції України. На час голосування Голова ВР показово втік, результативність голосування забезпечена прем’єром, а речники домінуючого політичного угрупування висловлюються на  кримінальному жаргоні.

Закон завдасть шкоди розвиткові української мови, а висновки Головного науково-експертного управління самої Верховної Ради та незалежних експертів вказують на численні вади при підготовці проекту. Законопроект не супроводжується обов’язковим у таких випадках економічним обґрунтуванням. І не дивно, бо на реалізацію потрібно витратити 17 млрд гривень, яких нема,  взяти ніде, тобто усі учасники шоу знають, що проект нездійсненний.

Спосіб, у який прийнято законопроект Колесніченка-Ківалова під диригуванням Литвина і Чечетова, не відповідає парламентській практиці і як просте вуличне “кидалово” є обурливим. Вони самі називають його “розводкою”. Політика вмерла – залишилися “розводки” і вистави.

Політики усіх мастей, включно з більшістю представників офіційної парламентської опозиції, не просто живуть подвійним життям, відірвавшися від народу, – вони намагаються плювати на народ з високого печерського пагорба. Роль опозиції у цьому – окрема тема. Вони будуть бігати, вовтузитися, щось робити, голосно заявляти про це і пхати писки в телекамери, бо не робити нічого – це виглядати непристойно сьогодні. А виглядати непристойно у переддень виборів, не відповідати стереотипам, які довгі роки накидали людям, щоб прикрити тіньовий бік своєї «діяльності», – переведення політичного капіталу у реальні грошові знаки, у добробут для себе, рідні та свояків, вони ніяк не можуть собі дозволити.

Усі разом – і влада, і опозиція – будуть відволікати людей від нагальних економічних та соціальних проблем, від «реформ», що не відбуваються, і «покращення», якого нема і не буде!

Більшість людей досі не відійшли від розчарування роботою попереднього президента, помаранчевих урядів та хаосу місцевих феодальних еліт. Люди відчувають фальшивість потуг самопризначеної опозиції, змістом існування якої стала показова імітація бурхливої діяльності. Громадяни за межами кола професійних патріотів-активістів (серед яких багато, до речі, так само прагнуть соціальний капітал конвертувати у грошові знаки, але це – інша розмова) не проявляє політичної активності й виводить енергію обурення через інтернет.

Шлях до відстоювання інтересів людей, які відчувають себе громадянами України, лежить через взаємну повагу та довіру. Це шлях  через прихід до громадської та політичної активності людей, які не обтяжені досвідом політичних інтриг, а мають цінності та бачення, добру освіту та професійну компетентність. Саме на цій основі має відбутися повернення до базових людських та громадянських цінностей і формування демократичного та патріотичного широкого громадського руху! Формування широкого громадського руху знизу, який відновить законність у країні і покладе початок запровадженню необхідних реформ – найперший пріоритет.

Нам потрібні перемоги, потрібна одна велика Перемога. Без організованості, організації годі сподіватися на ефективність.

Виборча кампанія – інструмент, який необхідно використати для кристалізації наших ідей та відпрацювання навичок взаємодії, структурування дієздатних організацій та формування широкого громадського руху. Не потрібні авантюри та наївність щодо формування новітніх списків, які народ раптом чомусь мав би взяти і масово підтримати. Потрібен десяток особистостей на десятку мажоритарних округів, які вийдуть спілкуватися з людьми віч-на-віч. Вони своїм попереднім життям та стратегічним баченням перспективи стануть епіцентрами кристалізації нової якості. Цим кандидатам, а також по усій країні, потрібна буде участь спостерігачів і членів дільничних виборчих комісій, які працюватимуть на добровільних засадах, не за страх чи гроші, а за совість.

Спочатку ми покажемо, що нові підходи можливі, що вони є. Хто наважиться виступити не як усі, хто пам’ятає, як громадянство виступало на зорі Незалежності або знає, як воно працює у громадському секторі та політичних кампаніях зараз у цивілізованих країнах, зголошуйтеся! Хто готовий підтримати – це внесок у відновлення конституційного ладу, у відновлення людської гідності, простої нормальності.

Хоча українському патріоту ніхто не може заборонити розмовляти українською, ми якийсь час ще будемо змушені жити з цим та іншими законами-чудасіями, законами-злочинами від нашого прогнилого політикуму.

Але після ночі завжди настає день – давайте наближати його разом!

Зміни будуть, Альтернатива є!

ГО «Українська альтернатива»

Створення Конституційного Асамблеї як дорадчого органу при Президентові України у межах асигнувань Державного бюджету на утримання діяльності глави держави є доволі оригінальним кроком до вирішення суперечностей, що виникають у ході конституційного розвитку країни. Адже органи влади, на кшталт конституційних асамблей є конституантами, тобто органами, що формуються безпосередньо народом з метою прийняття конституцій у разі виникнення нової держави або їх ревізій (перегляду).

В Україні існують дві ключові проблеми, пов’язані із дією Конституції. По-перше, нерозуміння або істотне ігнорування прямої дії положень Конституції України. Відповідно до прямої дії Конституції застосування її положень не потребує прийняття якихось спеціальних законів, оскільки вона є самодостатньою і володіє верховенством, зокрема найвищою юридичною силою, щодо інших правових актів. Натомість у руслі радянського юридичного мислення часто положення Конституції застосовувалися лише при наявності відповідного конкретизуючого закону, а ще гірше – підзаконного акту. Це є однією із ключових проблем такого низького рівня забезпечення гарантій конституційних прав і свобод.

(далі…)

(Text in English is on the bottom of the text)

Зниження податкового навантаження

•  Ми виходимо з того, що податкова система не є засобом для державного тиску. Не держава стягує податки, а бізнес сплачує податки.
• Податкове навантаження в Україні як частка податків до ВВП близький до середнього серед країн ЄС рівня. Як для країни,  що прагне швидкого економічного зростання, це занадто високе навантаження.
• Ми почнемо зі скасування ПДВ та заміни його податком з продажів. ПДВ є одним з найбільш складних податків та найбільшим джерелом корупції. Податок з продажів, який буде братися як відсоток від виручки, орієнтовно 4%, є набагато більш прозорим та простим в адмініструванні.
• Оскільки Україна є інтегрованою в світову економічну систему, де 135 країн застосовують ПДВ, який згодом відшкодовується при експорті, то для забезпечення рівних умов українським виробникам у порівнянні з іноземними, податок з продажу не буде стягуватись з експортної виручки, але натомість буде стягуватись з вартості імпорту.
• Податок на прибуток підприємств буде встановлено на рівні 20%, він буде застосовуватись лише для корпоративних структур (у яких власники мають обмежену відповідальність). (далі…)

                         –  У вас пряники свіжі?

                         –  Ні, черстві та плісняві…

                         –  А печиво?

                        –  Тоді вже краще беріть пряники…

Ну що, здається всі вже пересварились, затаврували одне одного «противсіхами», «прислужниками режиму», «провокаторами» та іншими веселими словами. Заспокоїлись! Пішли далі.

Вже всім притомним людям ясно, що опозиція нічого нового, окрім популізму, запропонувати не може. А про нинішню владу і казати нічого – слів нема, одні вирази.

(далі…)