СВІТЛАНА ГАЛАТА, "Українська альтернатива"

– А там стежка через яр є! – смикає за полу хлопчина біля заблокованої«Беркутом»дороги через Дзвінкову криницю до Межигір’я. До Нових Петрівців автопробіг «Української альтернативи» (шість автівок і бус) дістається з півночі, від Гостомеля. Всю дорогу жартуємо: мовляв, проводимо квест «знайди золотий унітаз».  Біля заблокованого проїзду лишаємо для гаранта дитячий горщик, просимо передати.

(далі…)

Українці, люди доброї волі!

 Влада відкрито зрадила країну. Вперше було віддано наказ брутально придушити мирний громадянський протест.

Відповідальність за «новітні Крути» зараз лежить на всіх.

Тому ми закликаємо :

1. Вимагаємо негайної відставки президента Януковича, Кабінету міністрів, міністра внутрішніх справ та усіх посадовців, причетних до розгону мирного протесту.

2. Забути образи останніх днів.  Згуртуватись навколо одного – порятунку України! Не можна допустити «білорусизації» чи хаосу, що  призведе до розколу нашої країни.

3.  Полiтична парламентська опозицiя повинна припинити взаємне пiдсиджування та змагання за eлекторальнi бали на вибори-2015. На порядку денному єдине питання: майбутнє країни. Вимагаємо формування єдиного фронту з сил студентства, громадськостi, полiтикiв. Опозицiя хоча б перед лицем таких вирiшальних подiй повинна усвiдомити, що полiтики – на службi народу, а не навпаки.

4. Створити єдиний дієвий оргкомітет, який виробить конкретний план дій і організує процес його виконання.

5. Єдиним можливим варіантом усунення зрадників від керування державою є безстрокова акція непокори – всеукраїнський страйк. Закликаємо до страйку студентів, офісних працівників, працівників промисловості – усіх небайдужих громадян.

6. Окремо звертаємось до бізнесу: доля країни від вас залежить сьогодні як ніколи. Ми або збудуємо нормальну країну разом, або нормальним людям у ній не буде місця. Надмірна обережність має свою ціну. Зволікання вбиває. Підтримайте протест!

7. Закликаємо представників силових відомств пам’ятати про свою присягу та відповідальність перед Законом і не йти проти народу.

8. Звертаємось до урядів та народів світу: йдеться про порушення базових людських прав. Заради безпечнішого світу завтра підтримайте нас сьогодні.

 9. Виходимо під національною символікою. Вивішуйте національні прапори на будівлях, машинах. Одягайте синьо-жовті стрічки. Ми  відроджуємо нашу країну!

10. Годі споглядати! Янукович не боїться інтернетних «лайків». У нього нема комп’ютера. Закликаємо усіх вийти на вулиці для захисту нашого з вами права на майбутнє.
Виходимо всі!

Громадська організація «Українська альтернатива»
 

ВОЛОДИМИР КУХАР, "Українська альтернатива"

У 2008 році помаранчева влада провалила приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. У 2013 біло-синя – підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Я до останнього сподівався, що Угоду про асоціацію підпишуть. Попри нехіть української влади та їхню неорганічність в контексті Європи . Попри слабкість нашої економіки. Попри неготовність країни в цілому. Про європейські цінності ми тільки починаємо говорити, а коли почнемо жити по них – не відомо. Попри наявні застереження щодо ЄС.
 Зрештою, це ж не членство ще.
Для нас це дійсно цивілізаційний вибір. І щоб не говорили про торги за гроші, це суто політичне питання – інтегруватися на Захід чи на Схід.
Ми таки тут, у географічному центрі Європи.
«Чоловічий» аргумент ніби гарантував, що Янукович хоча б на зло Путіну «проявить характер» і вчинить по-своєму. От і де характер?

Україна – це Європа

Поляки та балтійські країни – чи не єдині у Європі, хто серйозно сприймає тезу про те, що без України відродження російської імперії неможливе. Але підтримки поляків мало.
Колишній президент В.Ющенко по-своєму правий. Не треба чекати реформ і ставити вимоги – Україну можна взяти до ЄС лиш такою, якою вона є. Але хто у Європі готовий її ось так взяти? (далі…)

В Україні живуть дуже віруючі люди.

Вони вірять в Бога, і в чорта, в силу молитви, і магії, вірують в Юлію Володимирівну, і в Віктора Федоровича, вірять в Кличка, і в «Свободу», вірять навіть в Яценюка, і  в Ляшка, хоч і важко повірити.

Вірять в ЄС, і вірять в ТС, вірять в злий/братній Кремль, вірять в справедливий/ підступний Госдеп, вірять «Українській правді», вірять «Українській кривді», вірять в ТВі, вірять в «Інтер», вірять навіть в шоу «Холостяк».

Радміла КОРЖ "Українська альтернатива" журналіст, еколог

Вірять в Нострадамуса, в пророцтва баби Ванги, в доктора «Пі»,  в битву екстрасенсів , шоу Шустера та в прогнози гідрометцентру.

Вірять в інопланетян, в кінець світу, в його продовження, в паралельні світи і в царствіє небесне всіх формацій, а хто не вірить в царствіє – той вірить в реінкарнацію.

Після літа вірять в глобальне потепління, після зими – в глобальне похолодання, вірять в те, що астероїд вріжеться в планету, і в те, що Брюс Уїлліс справді космонавт.

Вірять в корисність сироїдіння, в шкідливість яєць, молока та ковбаси, чи навпаки, залежно від того, як там британські вчені наворожили.

Але не зважаючи на різноманітність об’єктів – це все одна віра. Бо вірять – самозабутньо, ревно, безапеляційно фанатично вірять в усяку локшину, аби тільки справдилось , що хтось звідкись ( чи навіть нізвідкіля, так, з простору) явиться і всіх врятує, збереже, наставить на істинний шлях, приведе до раю і світлого майбутнього.

Шкода тільки, що не вірують в себе, в свої можливості, та в свій тверезий розум…
Бо в Бога нема інших рук…

Джерело: Корреспондент

Третього липня  «Українську Альтернативу» було внесено до держреєстру громадських організацій.
Днями отримали належні  документи.

ВОЛОДИМИР КУХАР, Українська альтернатива

Від моменту, коли 4 травня 2010 року я розіслав тексти з першими пропозиціями ідей, минуло три роки.
За цей час нами в товариському спілкуванні були напрацьовані ідейні та програмні засади. Ми набули досвід в співпраці на акціях, що були трудомісткими в організації та включали залучення добровільних благодійних внесків знизу і прозоре звітування, – краудфандінг.
На основі наших ідей та засад було вироблено Економічну програму та Концепцію реформування державного управління.

(далі…)

Нещодавні вибори до Верховної ради показали межі можливого в рамках поточного політичного процесу. У політиці не виникає нічого нового, щоб дало б друге дихання зневіреній країні.

ВОЛОДИМИР КУХАР, Українська альтернатива

Тим часом, градус напруги у соцмережах зростає.  Фейсбук переповнений гучними закликами. Проте це не призводить до зростання активності у реалі.

Щось не тримається купи у цій картині. Широкий громадський рух може стати інтеграційною платформою для небайдужих до долі країни громадян.

Протести: віртуальна реальність

Протягом останнього року продовжувалося бродіння у громадському секторі. Проте воно не призвело до його зміцніння. Як і раніше, масштаби активності залишаються незначними як для такої великої країни. Усе, як завжди: більшість діячів займаються імітацією буремної діяльності і найбільше пильнують, щоб їхня імітація була помітніша за сусідову. Проекти та ініціативи рідко інтегруються і підсилюють одне одного, а частіше – взаємно відштовхуються.

(далі…)

Є теми, над якими не можна іронізувати. Можливо або співпереживати, або – лаятися. Стосовно скасування пенсійної реформи можна тільки лаятись

Найостанніший український політик розуміє: щоб розподілити державні кошти (на зарплату, пенсії, соціальні виплати), їх треба спочатку заробити. Знає, але ніколи не зізнається. Тому останні спроби ощасливити пенсіонерів перетворилися на взаємні звинувачення, самовиправдання та нічим (навіть фіговим листком!) не прикритий піар.

СВІТЛАНА ГАЛАТА, "Українська альтернатива", журналіст

Скасування пенсійної реформи за останні тижні було провалено двічі. На початку квітня для підтримки пенсіонеролюбного законопроекту комуністів не вистачило шести голосів. Три з них – волинських олігархів-опозиціонерів. Ще три – інших полум’яних бійців з опозиції. Два тижні поспіль Петро Симоненко надимав щоки і хизувався вірністю ідеалам, а опозиція пояснювала, що комуністи всього лише «клеїли дурника». Мовляв, змовилися з регіоналами: ви нам – «пенсійку» до порядку денного, а ми вам – голосування за інші закони.

Олігархи-волиняни, котрі півроку тому на зустрічах зі старенькими зворушено витирали соплі об вишиванки і клялися боротися за права виборців, також виправдовувалися. Степан Івахів, наприклад, апелював до Голодомору, постанову про який не підтримали комуністи. Та й узагалі, за популістський проект КПУ національно свідомі люди не голосують. А ось за проект від опозиції – обов’язково! Як тільки внесуть, так одразу ж: «Лента за лентою набои подавай!». Заодно й трибуну розблокують.

Минулого тижня – внесли. Два – від опозиції, один – від Володимира Литвина.

Скажемо одразу: від того, що опозиція домоглася персонального голосування в парламенті, «вигрібна яма» на оркестрову не перетворилася.

Першим (за скороченою процедурою) розглядали законопроект позафракційного депутата Сергія Міщенка. Документ, зокрема, передбачав повернення пенсійного віку для чоловіків до 60 років і для жінок – 55, за умови страхового стажу не менш ніж 15 років.

(далі…)

Необхідність радикальних змін в Україні обговорюють нині на всіх інтелектуальних зібраннях. Починають – з цінностей.

Логіка великими мазками: щоб не помилитися,-  давайте спершу вивчимо цінності нашого народу.

Цінності. www.startofhappiness.com

Дуже правильна постановка питання. Бо хіба  можна «шити», не знаючи матерії?

Тільки тут одразу виникають питання.

* * * * *

Вивчаємо цінності чиї:  народу чи еліти, звичайних людей чи команди реформаторів? Вивчаємо ті, які є, чи ті, якими вони мали б бути? Якщо йдеться про цінності народу, то для чого їх треба знати: щоб врахувати чи щоб змінити?

Враховувати теж можна по-різному.  Міносвіти, наприклад, врахувало звичку українців вирішувати питання шляхом найменшого опору – за допомогою хабарів. І тепер захист дисертацій платний – «від» і «до». Правда, нема інформації про те, чи припинилося хабарництво мимо офіційної каси до кишенів міністерських очільників, чи припинилися могоричі, “поляни” тощо. Хоча рецепти прості, як прийоми полювання на мамонта: найкращий спосіб «убити» корупцію –  забезпечити невідворотність покарання.

(далі…)

Основний підсумок протестних акцій: штучні, пластмасові “україновставання” владі не страшні.

Акції також показали планку можливого в рамках парламентської опозиції: навіть партосередки з усіх кінців України не забезпечили масовість.

Кияни, середній клас залишаються осторонь. Організатори мусили декласувати серію мітингів з пафосного повстання до рівня огляду сил. Вже три роки як гарячі голови переносять революцію з весни на осінь, а з осені на весну.

Верховна Рада

Так Віктор Янукович і Партія регіонів можуть утримувати владу як завгодно довго. І не оглядатися, що більш як шістдесят відсотків населення переконані, що країна рухається неправильним напрямом.

Іноземні економісти дивуються, як в Україні за такої корупції люди платять хоч якісь податки і держава функціонує.

Життя минають на тлі шабашу політичних покручів і їхніх служок. Еміграція – за кордон чи внутрішня – знову стала долею нормальної людини.

Як це змінити? Насправді є два шляхи: еволюційний і революційний.

(далі…)

Про «паралельні світи» нинішнього суспільства, причини, напрями й, основне, перспективи інтелектуальних і громадських «тусовок» «Пік» розпитував одного з провідних  соціологів України – доктора філософських наук Євгена Головаху.

Кожен, хто цікавиться культурним і громадським життям столиці, нині спостерігає дивну ситуацію. Чим менше «повітря» залишається в офіційному інформаційному просторі (а там чутно тільки бадьорі рапорти про покращення, оптимізацію й активізацію), тим цікавішими стають інші, неформальні зібрання.  Будь-який  зальчик, сходи, квартира чи підвал у мить стають «народним університетом». Збираються (поки що   кожен за своєю адресою) активісти різних громадських ініціатив. Завжди переповненими є зали на лекціях у книгарні «Є».  Літературна братія зустрічається в літературних кав’ярнях, звичайні кияни – на «квартирниках». Наприклад, у старезному житловому будинку на Подолі активісти-«квартирники» на найвищому рівні провели дні японської культури (посольство Японії цьому радо сприяло).

Активісти «розбомбленого» після пожежі Гостинного продовжують збиратися у навколишніх арт-галереях. І не тільки на чай! Нещодавно, наприклад, слухали лекцію про історію єврейської спільноти Києва: долі, внесок у культурне життя столиці.  Галерея «Карась» ледве вмістила всіх бажаючих!

Чому мовчить «офіційний інтелект»

– На мою думку, – каже Євген Головаха, – це наслідок того, що можна назвати історичною пам’яттю. Ще зовсім недавно (всього лише двадцять років тому!) багато сфер інтелектуальної діяльності (політика, економіка, історія, філософія тощо) були закриті для громадського життя. Але люди мали потребу обговорювати ці теми. Вони дуже важливі для розвитку суспільства і майбутнього! Тому спілкувалися щодо цього на кухнях, у закритих гуртках.

Євген ГОЛОВАХА

Сьогодні відбувається те саме. Політична сфера поступово  «закривається» для серйозного публічного обговорення. Більше того – люди остерігаються публічно висловлювати свої думки. За власну думку можна «заплатити» кар’єрою. Чи часто чути публічні міркування ректорів університетів, учених, академіків? Ці люди мають що сказати. Але їх голосу майже не чути! Офіційний інтелект – мовчить! Вони бояться – й не тільки за власну кар’єру. Побоюються за виші, які очолюють, за людей у колективах, котрі можуть залишитися без роботи.

Але є ті, хто менше боїться за свої посади (чи просто не має цих посад). Саме вони шукають шляхи для об’єднання і спілкування.

(далі…)