Минулого року Українська альтернатива виступила з Економічною програмою.

Ми самі її зробили, на особистій ініціативі та ентузіазмі – без залучення коштів та будь-якких ресурсів ззовні. Залучалися лише експерти з окремих питань, за участь кожного спасибі! Власне, й наші інвестиції були мінімальні – час, зусилля, приміщення для обговорення, кошти на безнзин для поїздок, під час яких відбувалася популяризація Програми. Виборча кампанія до Верховної ради також використовувалася для поширення наших ідей.

В середовищі активістів та експертів ведеться постійна дискусія щодо самої доцільності написання програм. Дехто каже, що все вже написано. Воно ніби й багато написано, але не все – змінюється час, обставини, ідейне тло, мотивація тих, хито пише і тих, хто читає та втілює.  Якщо прийняти за даність те, що “маємо те, що маємо”, що українська політика застигла і спроби пошуку нового “підривають основи”, тоді дійсно нічого не залишається, як ротація білякоритна. Ми хочемо бачити більш шляхетні ротації – навіть якщо доведеться деякі з основ підважити. І не хочеться як закостеніння, так і біганини по колу.

Дехто каже, що не важливо, що написано у програмах, а важить те, хто і як буде їх виконувати. Так, не менш важливим за зміст програми є склад команди, яка буде її запроваджувати. Попри знецінювання слів, ідей та програм, вони повинні бути. Вони відображають наш світогляд і погляд на вирішення актуальних для багатьох проблем. Це те, що у що ми віримо і що готові відстоювати.

Хтось каже, що Програма занадто вузько спрямована – переважно на інтереси малого і середнього бізнесу. А хтось – що вона завелика: однієї тези про дерегуляцію бізнесу, вивільнення ділової енергії досить для початку. Запитують, чому цифри такі, а не інкаші. Кажуть, що спершу має йти політика, інституції і часто – разом з національною ідентичністю. Ми готові це все обговорювати. Важливо щоб було що обговорювати і щоб була добра мотивація робити.

Часто запитують, хто та коли буде буде цю Програму запроваджувати.  Ми віримо, що ступор українського політичного життя та хаос громадянської активності не вічні. Усьому свій час – буде інший час, інші можливості та інші люди. Тим часом ми готуємося зустріти цей час у повній громадянській та професійній готовності. Ідеї живуть і повинні мати хід.

Ми готові ділитися ними з усіма людьми доброї волі, які готові зі своїми компетенціями докластися до просування ідеї свободи, у даному випадку – свободи економічної. Буде економічна свобода, буде й все інше – ділова активність, податки та відрахування, соціальні програми. Буде конкурентноспроможна економічна система і можливість досягати добробуту в ній.

Україномовний тект Економічної програми на сайті УА тут.

ВОЛОДИМИР КУХАР,

голова ГО “Українська альтернатива”

Ukrainian Alternative

The Economic Program

1. Reducing the tax burden
• The tax system should not be a means for the government to put pressure on business. Focus will be not on the government imposing taxes, but on business paying them.
• The tax burden in Ukraine measured as the taxes collected as percentage in the GDP is close to the EU average level. It’s too much for a country that desires the above-average economic growth.
• We will cancel the VAT and replace it with the sales tax. VAT is one of the most complicated taxes and the largest source of corruption. Sales tax, which will actually be a tax on sales revenue, set at the level about 4%, is much more transparent and much simpler in administering.
• Since Ukraine is integrated into the world economy and 135 countries use VAT, which is reimbursed on export, in order to put Ukrainian exporters on the same ground the sales tax won’t be levied on exports revenue and will be levies on the imports instead.
• Corporate income tax will be 20%, and it will be levied only on the corporations (defined as legal entities that provide limited liability to owners).
• We will quit all privileges set for the corporate income tax, and at the same time will quit any limitations on tax deductibility of actual expenses.
• Accelerated depreciation methods will be allowed.
• Personal income tax will be 15% flat rate, regardless to the source of income. The same rate will be used to the income of non-residents.
• Personal income tax will be imposed on the amount of income exceeding the minimal wage.
• In case of selling personal property the income will be calculated as the difference between the selling and the buying price, and the negative income will be used as the tax credit to reduce income tax on the other sources of income.
• Social tax on labor income will replace all taxes and duties (pension, unemployment insurance, etc.) and its rate will be 20%. As the pension reform advances to the stage when non-government pension funds will take larger share, the social tax rate will be decreased.
• Excise tax will be imposed only on the socially dangerous goods such as alcohol, gasoline, tobacco, etc.
• All other taxes will be cancelled. It will be prohibited to disguise taxes by using other names such as duties, fees, etc.
• (далі…)

Третього липня  «Українську Альтернативу» було внесено до держреєстру громадських організацій.
Днями отримали належні  документи.

ВОЛОДИМИР КУХАР, Українська альтернатива

Від моменту, коли 4 травня 2010 року я розіслав тексти з першими пропозиціями ідей, минуло три роки.
За цей час нами в товариському спілкуванні були напрацьовані ідейні та програмні засади. Ми набули досвід в співпраці на акціях, що були трудомісткими в організації та включали залучення добровільних благодійних внесків знизу і прозоре звітування, – краудфандінг.
На основі наших ідей та засад було вироблено Економічну програму та Концепцію реформування державного управління.

(далі…)

Нещодавні вибори до Верховної ради показали межі можливого в рамках поточного політичного процесу. У політиці не виникає нічого нового, щоб дало б друге дихання зневіреній країні.

ВОЛОДИМИР КУХАР, Українська альтернатива

Тим часом, градус напруги у соцмережах зростає.  Фейсбук переповнений гучними закликами. Проте це не призводить до зростання активності у реалі.

Щось не тримається купи у цій картині. Широкий громадський рух може стати інтеграційною платформою для небайдужих до долі країни громадян.

Протести: віртуальна реальність

Протягом останнього року продовжувалося бродіння у громадському секторі. Проте воно не призвело до його зміцніння. Як і раніше, масштаби активності залишаються незначними як для такої великої країни. Усе, як завжди: більшість діячів займаються імітацією буремної діяльності і найбільше пильнують, щоб їхня імітація була помітніша за сусідову. Проекти та ініціативи рідко інтегруються і підсилюють одне одного, а частіше – взаємно відштовхуються.

(далі…)

Необхідність радикальних змін в Україні обговорюють нині на всіх інтелектуальних зібраннях. Починають – з цінностей.

Логіка великими мазками: щоб не помилитися,-  давайте спершу вивчимо цінності нашого народу.

Цінності. www.startofhappiness.com

Дуже правильна постановка питання. Бо хіба  можна «шити», не знаючи матерії?

Тільки тут одразу виникають питання.

* * * * *

Вивчаємо цінності чиї:  народу чи еліти, звичайних людей чи команди реформаторів? Вивчаємо ті, які є, чи ті, якими вони мали б бути? Якщо йдеться про цінності народу, то для чого їх треба знати: щоб врахувати чи щоб змінити?

Враховувати теж можна по-різному.  Міносвіти, наприклад, врахувало звичку українців вирішувати питання шляхом найменшого опору – за допомогою хабарів. І тепер захист дисертацій платний – «від» і «до». Правда, нема інформації про те, чи припинилося хабарництво мимо офіційної каси до кишенів міністерських очільників, чи припинилися могоричі, “поляни” тощо. Хоча рецепти прості, як прийоми полювання на мамонта: найкращий спосіб «убити» корупцію –  забезпечити невідворотність покарання.

(далі…)

Основний підсумок протестних акцій: штучні, пластмасові “україновставання” владі не страшні.

Акції також показали планку можливого в рамках парламентської опозиції: навіть партосередки з усіх кінців України не забезпечили масовість.

Кияни, середній клас залишаються осторонь. Організатори мусили декласувати серію мітингів з пафосного повстання до рівня огляду сил. Вже три роки як гарячі голови переносять революцію з весни на осінь, а з осені на весну.

Верховна Рада

Так Віктор Янукович і Партія регіонів можуть утримувати владу як завгодно довго. І не оглядатися, що більш як шістдесят відсотків населення переконані, що країна рухається неправильним напрямом.

Іноземні економісти дивуються, як в Україні за такої корупції люди платять хоч якісь податки і держава функціонує.

Життя минають на тлі шабашу політичних покручів і їхніх служок. Еміграція – за кордон чи внутрішня – знову стала долею нормальної людини.

Як це змінити? Насправді є два шляхи: еволюційний і революційний.

(далі…)

Про «паралельні світи» нинішнього суспільства, причини, напрями й, основне, перспективи інтелектуальних і громадських «тусовок» «Пік» розпитував одного з провідних  соціологів України – доктора філософських наук Євгена Головаху.

Кожен, хто цікавиться культурним і громадським життям столиці, нині спостерігає дивну ситуацію. Чим менше «повітря» залишається в офіційному інформаційному просторі (а там чутно тільки бадьорі рапорти про покращення, оптимізацію й активізацію), тим цікавішими стають інші, неформальні зібрання.  Будь-який  зальчик, сходи, квартира чи підвал у мить стають «народним університетом». Збираються (поки що   кожен за своєю адресою) активісти різних громадських ініціатив. Завжди переповненими є зали на лекціях у книгарні «Є».  Літературна братія зустрічається в літературних кав’ярнях, звичайні кияни – на «квартирниках». Наприклад, у старезному житловому будинку на Подолі активісти-«квартирники» на найвищому рівні провели дні японської культури (посольство Японії цьому радо сприяло).

Активісти «розбомбленого» після пожежі Гостинного продовжують збиратися у навколишніх арт-галереях. І не тільки на чай! Нещодавно, наприклад, слухали лекцію про історію єврейської спільноти Києва: долі, внесок у культурне життя столиці.  Галерея «Карась» ледве вмістила всіх бажаючих!

Чому мовчить «офіційний інтелект»

– На мою думку, – каже Євген Головаха, – це наслідок того, що можна назвати історичною пам’яттю. Ще зовсім недавно (всього лише двадцять років тому!) багато сфер інтелектуальної діяльності (політика, економіка, історія, філософія тощо) були закриті для громадського життя. Але люди мали потребу обговорювати ці теми. Вони дуже важливі для розвитку суспільства і майбутнього! Тому спілкувалися щодо цього на кухнях, у закритих гуртках.

Євген ГОЛОВАХА

Сьогодні відбувається те саме. Політична сфера поступово  «закривається» для серйозного публічного обговорення. Більше того – люди остерігаються публічно висловлювати свої думки. За власну думку можна «заплатити» кар’єрою. Чи часто чути публічні міркування ректорів університетів, учених, академіків? Ці люди мають що сказати. Але їх голосу майже не чути! Офіційний інтелект – мовчить! Вони бояться – й не тільки за власну кар’єру. Побоюються за виші, які очолюють, за людей у колективах, котрі можуть залишитися без роботи.

Але є ті, хто менше боїться за свої посади (чи просто не має цих посад). Саме вони шукають шляхи для об’єднання і спілкування.

(далі…)

Шановне товариство!

Щиро вітаю усіх з Новим роком та Різдвяними святами!

Бажаю любові  і сил!

З повагою,

Володимир Кухар

Віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович

Як уникнути зростання протистояння в громадському житті країни?

Як позбавити політиків можливостей маніпулювати проблемами минулого?

Які передумови для відродження спільноти?

Як ініціювати масовий рух духовного оновлення?

Такі питання, серед інших, обговорювали учасники Регіонального Круглого столу у Львові, організованого 21.09.2012 представниками ініціативи «Перше грудня» . Вступне слово на початку заходу сказав віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

Львів, 21.09.2012

Виступ

на Регіональному Круглому столі у Львові

Вельмишановне товариство!

Сердечно вітаю вас від імені усіх членів Ініціативної групи «Першого грудня» та присутнього тут її секретаря, п. Івана Васюника, а також від імені учасників Національного Круглого столу 5 квітня від Львівщини.

Особливо вітаю тих учасників, які приїхали з інших регіонів України. Це представництво не таке чисельне, як нам хотілося, а тому голос ваш буде особливо цінним.

У своєму вступному слові я коротко сформулюю три настанови, якими, на мою думку, нам слід було б керуватися.

По-перше, ми в Оргкомітеті намагалися запрошувати до участі в цьому Круглому столі тих людей, які поділяють нашу переконаність, що в основі суспільних процесів лежать цінності, тобто чинники, які походять зі сфери людського духу. Тому просимо вас, пропонуючи ті чи інші кроки, пам’ятати про цей примат духу і без вагання відсікати ті пропозиції, які суперечать Божим заповідям, принципам людинолюбства і гідності людини.

Хай будуть тут нам настановою слова Митрополита Андрея: «Пам’ятайте, що ніколи корисного для свого народу не осягнете через противну Божому зако­нові поведінку!».

По-друге, програму для нашого нинішнього зібрання написав …В’ячеслав Липинський, автор знаменитих «Листів до братів-хліборобів». Цитую: «Серед класу нашого, як і на цілій, зрештою, Україні, і серед всіх Українців панує повна духовна прострація і повний упадок громадської моралі. Ніхто нікому не вірить, всі один одного ненавидять і бояться. …можна вже купити людей для якої угодно підлости… Щоб зібрати наших розпорошених і здеморалізованих людей назад в одну організовану громаду, треба такої нової фанатичної віри і такого фанатичного завзяття з боку якоїсь одної громадської групи, щоб вони потрясли до глибини цілу ослаблену нервову систему колективу і дали йому здоров’я в формі народження серед нього нової громадської віри, нової громадської моралі і основаних на цій новій моралі – нових організаційних форм».

Чи можна сказати краще? Станьмо такою громадською групою!

І по-третє. Наше завдання вимагає чесної інтелектуальної праці. Мусимо сказати собі щиро, що всі дотеперішні національні стратегії мали якісь слабинки, які зводили наші зусилля нанівець. Господь помістив нас в особливому місці і дав нам особливу долю. Більшість українців сприймає її як фатум і прокляття – насправді ж, я певен, наша доля є даром, що його ми не вміємо розгадати, а тому й не можемо ним скористатися.

Тому думаймо й аналізуймо! Стараймося у слабостях наших побачити силу, яку ми досі недооцінювали. Але при цьому слухаймо не лише себе, а й ближнього свого. Припускаю, що в голові кожного з нас визріла якась всеохопна теорія, яка єдина може порятувати Україну. Може й так, але тут не буде часу вислуховувати цілісні теорії. Тут треба буде чітко й коротко, упродовж однієї хвилини, сформулювати, яку відповідь дає наша теорія на якесь конкретне питання. І якщо нам не вдасться переконати інших у своїй правоті, то відповідальність за це нестиме не модератор, що зупинить нас, чи методика нашої праці, про яку згодом розповість п. Тарас Плахтій, а передусім ми самі.

Отже, до праці, пані та панове! Будьмо приязні й солідарні у своєму пориві – і хай допоможе нам Бог! 

Джерело: Тернопільський тиждень

Відомий громадський діяч у відвертій розмові “розклав по полицях” свою передвиборчу кампанію

Про кандидата в народні депутати по одномандатному окрузі №163, тобто по Тернополю, ТТ писав вже неодноразово. Ще в липні в статті У Тернополі зявився кандидат, який хоче піти шляхом Обами і зробити те, що й Саакашвілі… ми проаналізували його перспективи і новації ведення передвиборчої кампанії. (далі…)

Джерело: Тернопільська інтернет-газета «Погляд»

40-річний лідер громадського об’єднання «Українська альтернатива» сформував команду тернополян, аби набрати 25 тисяч голосів і пройти до українського парламенту.

Будучи раніше людиною зовсім не публічною і не використовуючи жодної зовнішньої реклами, в його планах завойовувати електорат на вулицях міста, починаючи від Театрального майдану і закінчуючи його рідним масивом – БАМом.

— Я закінчив ЗОШ № 19, вищу освіту здобував в університетах у Львові, Будапешті і Боні. Працювати почав у Києві, але моя родина мешкає в Тернополі, я тут часто буваю. Щодо моєї громадської діяльності, то розпочав я її два роки тому. Громадською роботою почав займатись суто за власною ініціативи, не отримуючи за це жодних грошей. Коли до влади прийшов Янукович, я зрозумів, що однієї громадської діяльності буде замало, — наголошує Володимир Кухар.

(далі…)