Програма записана у березні 2011 р.
Журналіст – ЛАРИСА МАЛА

Автор відеоверсії – ВІКТОР КОПИЛЕЦЬ

Юрій Луценко вимагає притягнути до відповідальності працівників прокуратури та суддів, причетних до його арешту:  першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, суддів Сергія Вовка, Оксану Царевич, Ганну Медушевську та ін. Нагадавши, що минулого тижня Європейський суд з прав людини визнав його арешт таким, що порушує Конвенцію з прав людини, пан Луценко під час засідання Печерського районного суду м.Києва подав заяву судді Ганні Медушевській. Вона ухвалила рішення передати її на розгляд Генпрокуратури.

Нагадаю, ще за кілька місяців до рішення Європейського суду  заступник генпрокурора Ренат Кузьмін та радник президента Марина Ставнійчук в один голос заявили:  якщо ЄСПЛ визнає порушення у справах проти Ю.Луценка та Ю.Тимошенко,  причини слід шукати у «системних проблемах правосуддя» в Україні, які «реально … ж не виникли сьогодні». Тобто, перший заступник ГПУ та радник президента намагаються перекласти відповідальність з теперішньої влади на системні помилки функціонування правосуддя, іншими словами  –  перекинути всі порушення у процесах над Ю.Тимошенко і Ю.Луценком на своїх попередників і недосконале законодавство.
Ця заява поважних представників держави Україна, які претендують на обізнаність у процесах над Ю.Тимошенко й Ю.Луценком, видаються більш ніж дивними, оскільки в обох випадках позивачі до ЄСПЛ основні претензії висловлювали не до прогалин у законодавстві й не до його невідповідності Європейській конвенції з прав людини, а до свідомого порушення норм національного законодавства працівниками Генеральної прокуратури і суддями за мовчазної згоди президента.
Наведу лише декілька порушень у справі колишнього міністра МВС та лідера опозиційної партії «Народна самооборона» Ю.Луценка, які стосуються статті 5 Європейської Конвенції про права людини.

(далі…)

Заява ГО «Українська альтернатива» щодо мовного закону і ролі громадянства

Прийняття законопроекту 9073 «Про засади мовної політики» – свідчення остаточного занепаду українського політикуму, поразка усього політичного класу – і влади, і опозиції.

Це – свідчення повної відсутності відчуття часу і загроз, які стоять перед країною, відсутності стратегії розвитку та бачення майбутнього людей і держави як серед чинної влади, так і опозиції.

Законопроект прийнято з порушеннями процедури. За нього проголосували позичені пластикові картки, а не “живі” депутати. Відповідно до висновку профільного парламентського комітету, проект порушує п’ять статей Конституції України. На час голосування Голова ВР показово втік, результативність голосування забезпечена прем’єром, а речники домінуючого політичного угрупування висловлюються на  кримінальному жаргоні.

Закон завдасть шкоди розвиткові української мови, а висновки Головного науково-експертного управління самої Верховної Ради та незалежних експертів вказують на численні вади при підготовці проекту. Законопроект не супроводжується обов’язковим у таких випадках економічним обґрунтуванням. І не дивно, бо на реалізацію потрібно витратити 17 млрд гривень, яких нема,  взяти ніде, тобто усі учасники шоу знають, що проект нездійсненний.

Спосіб, у який прийнято законопроект Колесніченка-Ківалова під диригуванням Литвина і Чечетова, не відповідає парламентській практиці і як просте вуличне “кидалово” є обурливим. Вони самі називають його “розводкою”. Політика вмерла – залишилися “розводки” і вистави.

Політики усіх мастей, включно з більшістю представників офіційної парламентської опозиції, не просто живуть подвійним життям, відірвавшися від народу, – вони намагаються плювати на народ з високого печерського пагорба. Роль опозиції у цьому – окрема тема. Вони будуть бігати, вовтузитися, щось робити, голосно заявляти про це і пхати писки в телекамери, бо не робити нічого – це виглядати непристойно сьогодні. А виглядати непристойно у переддень виборів, не відповідати стереотипам, які довгі роки накидали людям, щоб прикрити тіньовий бік своєї «діяльності», – переведення політичного капіталу у реальні грошові знаки, у добробут для себе, рідні та свояків, вони ніяк не можуть собі дозволити.

Усі разом – і влада, і опозиція – будуть відволікати людей від нагальних економічних та соціальних проблем, від «реформ», що не відбуваються, і «покращення», якого нема і не буде!

Більшість людей досі не відійшли від розчарування роботою попереднього президента, помаранчевих урядів та хаосу місцевих феодальних еліт. Люди відчувають фальшивість потуг самопризначеної опозиції, змістом існування якої стала показова імітація бурхливої діяльності. Громадяни за межами кола професійних патріотів-активістів (серед яких багато, до речі, так само прагнуть соціальний капітал конвертувати у грошові знаки, але це – інша розмова) не проявляє політичної активності й виводить енергію обурення через інтернет.

Шлях до відстоювання інтересів людей, які відчувають себе громадянами України, лежить через взаємну повагу та довіру. Це шлях  через прихід до громадської та політичної активності людей, які не обтяжені досвідом політичних інтриг, а мають цінності та бачення, добру освіту та професійну компетентність. Саме на цій основі має відбутися повернення до базових людських та громадянських цінностей і формування демократичного та патріотичного широкого громадського руху! Формування широкого громадського руху знизу, який відновить законність у країні і покладе початок запровадженню необхідних реформ – найперший пріоритет.

Нам потрібні перемоги, потрібна одна велика Перемога. Без організованості, організації годі сподіватися на ефективність.

Виборча кампанія – інструмент, який необхідно використати для кристалізації наших ідей та відпрацювання навичок взаємодії, структурування дієздатних організацій та формування широкого громадського руху. Не потрібні авантюри та наївність щодо формування новітніх списків, які народ раптом чомусь мав би взяти і масово підтримати. Потрібен десяток особистостей на десятку мажоритарних округів, які вийдуть спілкуватися з людьми віч-на-віч. Вони своїм попереднім життям та стратегічним баченням перспективи стануть епіцентрами кристалізації нової якості. Цим кандидатам, а також по усій країні, потрібна буде участь спостерігачів і членів дільничних виборчих комісій, які працюватимуть на добровільних засадах, не за страх чи гроші, а за совість.

Спочатку ми покажемо, що нові підходи можливі, що вони є. Хто наважиться виступити не як усі, хто пам’ятає, як громадянство виступало на зорі Незалежності або знає, як воно працює у громадському секторі та політичних кампаніях зараз у цивілізованих країнах, зголошуйтеся! Хто готовий підтримати – це внесок у відновлення конституційного ладу, у відновлення людської гідності, простої нормальності.

Хоча українському патріоту ніхто не може заборонити розмовляти українською, ми якийсь час ще будемо змушені жити з цим та іншими законами-чудасіями, законами-злочинами від нашого прогнилого політикуму.

Але після ночі завжди настає день – давайте наближати його разом!

Зміни будуть, Альтернатива є!

ГО «Українська альтернатива»

Створення Конституційного Асамблеї як дорадчого органу при Президентові України у межах асигнувань Державного бюджету на утримання діяльності глави держави є доволі оригінальним кроком до вирішення суперечностей, що виникають у ході конституційного розвитку країни. Адже органи влади, на кшталт конституційних асамблей є конституантами, тобто органами, що формуються безпосередньо народом з метою прийняття конституцій у разі виникнення нової держави або їх ревізій (перегляду).

В Україні існують дві ключові проблеми, пов’язані із дією Конституції. По-перше, нерозуміння або істотне ігнорування прямої дії положень Конституції України. Відповідно до прямої дії Конституції застосування її положень не потребує прийняття якихось спеціальних законів, оскільки вона є самодостатньою і володіє верховенством, зокрема найвищою юридичною силою, щодо інших правових актів. Натомість у руслі радянського юридичного мислення часто положення Конституції застосовувалися лише при наявності відповідного конкретизуючого закону, а ще гірше – підзаконного акту. Це є однією із ключових проблем такого низького рівня забезпечення гарантій конституційних прав і свобод.

(далі…)

(Text in English is on the bottom of the text)

Зниження податкового навантаження

•  Ми виходимо з того, що податкова система не є засобом для державного тиску. Не держава стягує податки, а бізнес сплачує податки.
• Податкове навантаження в Україні як частка податків до ВВП близький до середнього серед країн ЄС рівня. Як для країни,  що прагне швидкого економічного зростання, це занадто високе навантаження.
• Ми почнемо зі скасування ПДВ та заміни його податком з продажів. ПДВ є одним з найбільш складних податків та найбільшим джерелом корупції. Податок з продажів, який буде братися як відсоток від виручки, орієнтовно 4%, є набагато більш прозорим та простим в адмініструванні.
• Оскільки Україна є інтегрованою в світову економічну систему, де 135 країн застосовують ПДВ, який згодом відшкодовується при експорті, то для забезпечення рівних умов українським виробникам у порівнянні з іноземними, податок з продажу не буде стягуватись з експортної виручки, але натомість буде стягуватись з вартості імпорту.
• Податок на прибуток підприємств буде встановлено на рівні 20%, він буде застосовуватись лише для корпоративних структур (у яких власники мають обмежену відповідальність). (далі…)

                         –  У вас пряники свіжі?

                         –  Ні, черстві та плісняві…

                         –  А печиво?

                        –  Тоді вже краще беріть пряники…

Ну що, здається всі вже пересварились, затаврували одне одного «противсіхами», «прислужниками режиму», «провокаторами» та іншими веселими словами. Заспокоїлись! Пішли далі.

Вже всім притомним людям ясно, що опозиція нічого нового, окрім популізму, запропонувати не може. А про нинішню владу і казати нічого – слів нема, одні вирази.

(далі…)

«Спочатку було слово…»

Євангеліє від Іоанна

        Обговорення грузинських реформ та перспективи запровадження змін в Україні в шести українських містах пройшли успішно Байдужих серед присутніх, схоже, не залишилося.  З деякими моментами цих бесід можна ознайомитися за матеріалами, розміщеними нижче. Детальніші  підсумки акції чекайте найближчим часом!

Івано-Франківськ.

Частина 1 –

Частина 2 –

Джерело: http://www.frankivsktv.if.ua

Львів:

Одеса:

 Володимир Кухар, 

ГО «Українська альтернатива»

Травень, 2012.

Одеса – Івано-Франківськ – Львів – Тернопіль – Харків

Єдина стратегія реформ – правильне розуміння економічної свободи

Друзі, дякую, що ви тут!

Вже сам цей факт показує, що наші інтереси близькі і нам буде про що поговорити.

Чому я зацікавився темою грузинських реформ? Мені довелося попрацювати у сфері державного управління і побачити зсередини, як ідуть, а точніше – чому не йдуть українські реформи. У 1990-х роках я працював у Національному агентстві України з реконструкції та розвитку. Це був цікавий час, перша каденція Леоніда Кучми. Новий тоді президент намагався робити нове, прогресивне, а Нацагентство займалося питаннями залучення інвестицій, роботою зі Світовим банком та МВФ, міжнародною технічною допомогою, кредитами під гарантії уряду, а з 1998 року – євроінтеграцією. Тоді Л.Кучма підписав Указ про стратегію євроінтеграції, і відповідно до неї в Україні уже в 2007 році мали бути створеними передумови для вступу до ЄС. Ця історія зі стратегією євроінтеграції якнайкраще ілюструє, що ми планували і де ми є.

У справі залучення іноземних інвестицій довелося поїздити за досвідом – Британія, Канада. Ми шукали підходи, планували, а тим часом інвестиції не йшли достатніми темпами. І коли я побачив графік надходження інвестицій до Грузії у книжці Лариси Буракової «Почему у Грузии получилось», це мене вразило. Після Революції троянд наприкінці 2003 року вже з 2006 року ми бачимо там різкий підйом притоку інвестицій, який тримався і у 2007 році. І лише російське вторгнення та криза 2008 року збили цю проривну хвилю, проте тенденція вражаюча і зараз вона відновлюється.

(далі…)

За ці декілька днів аналітики вже зовсім розгубилися, намагаючись пояснити: для чого партія влади влаштувала флеш-моб «Язикосрач переходить в реал». Версій багато, а все ж таки розуміння – нуль. Напевне, тому що аналітики виходять з логіки, а влада у нас алогічна. Влада у нас тупа та вперта, наче баран біля нових воріт.

Якщо влада чогось хоче, і це їй конче потрібно, вона «продавить» рішення будь-яким чином. Та, схоже, нинішній флеш-моб був лише постановкою. Але от на біса він був потрібен?

Опозиція пишається перемогою – пусте. Бій явно «проданий». Цікаво було спостерігати за поведінкою одного фігуранта (так би мовити, рефері)  – спікера нашого войовничого парламенту Литвина. Цей пан так швидко підхопився на ноги, оголосив перемогу опозиції «за очками» і злився із зали засідань, що не було навіть потреби з-під нього стільця вибивати. До моменту вибивання стілець вже був порожній. Давайте згадаємо – під час боїв та артилерійського обстрілу при ратифікації «Харківських угод» пан Литвин, явно ризикуючи фізіономією, сидів під парасолькою наче до того стільця прив’язаний.

(далі…)