Українська альтернатива

Автопробіг до Крут. Фільм Назара Гриника на музику Євгена Янкевича.

Наша нерівна, багатостраждальна історія в останній рік під катком Януковича доводить багатьох з тих, хто боліє за країну, до розпачу: Ну все, пропала Україна!

Які б викрутаси не виписував Янукович і компанія в багажнику катка, які б великі і малі контрреволюції не відбувалися, хід історії невблаганний: Україна є, Україні бути! І останні двадцять років нашої історії, хай якими непростими, половинчастими, різнозначними вони не є, надарма не минули. І вони теж є підставою того, що Україна поволі, але прямуватиме вперед. Винниченко вбачав це на прикладі двох з половиною століть під Російською імперією, а три з половиною, які нам видно – зайвий цьому доказ. Тому назву розділу прочитуємо навіть не зі знаком питання, а з розумінням іронії й риторичності цитати: Якраз була, є і буде!

Хрест на могилі нації: „Не було, немає й бути не може”.

Здається, ні одна группа громадянства Росії не приняла з таким щирим серцем, з таким чуттям радости й полегкости, з таким непідмішаним ентузіазмом Велику Російську Революцію, як українство.

(далі…)

Розмовляв Володимир Кухар

Внизу – частина інтерв’ю з лідером рок-гурту “Океан Ельзи”, відомим громадським діячем Святославом Вакарчуком. Я записав цю розмову 4 серпня для “Українського альманаха”, видання Об’єднання українців у Польщі. Оскільки альманах є щорічним, товстим виданням, яке побачить світ лише наприкінці цього року, з люб’язної згоди редакції подаю відповіді на питання, які були актуальними віддавна і на цей момент залишаються в Україні актуальними в контексті певних інтенсивних дискусій. Дякую Ростиславу Крамару за ідею інтерв’ю, яка з’явилася при обговоренні в мережі Фейсбук перспектив пісні “Небо над Дніпром” стати матеріалом для наступного відео ОЕ.

- Ми з Вами живемо в країні, яка стала незалежною порівняно нещодавно. Розвиток України йде складно. Це розуміли і Франко – відомі його слова «Ти, брате, любиш Русь…» (С.В. перебиває і продовжує цитувати Івана Франка: «…як хліб і кусень сала»). Люди, які вболівають за цю країну і прагнуть щось робити для неї, обирають для себе непростий шлях. Що для Вас означає бути українцем, бути українцем сьогодні?

- (Посміхається задумливо). Це складне питання. (далі…)

Не варто говорити про щастя в політичному контексті.

Переконаний, що більшість людей сприймає світ на рівні місії дуже смутно, розуміючи це як якісь чужорідні метапрограми, якими їх хочуть зазомбувати.

Це сказав мій друг, у мережі, в групі небайдужих товаришів. Він багато знає, продовжує розвиватися й прагне уникати суб’єктивізму. В Україні несприйняття політики настільки ж сильне, наскільки високою залишається активність людей на виборах.

Чим більше ми хочемо, тим сильніше розчаровуємося.
(далі…)

Так кричали сотні тисяч під час Помаранчевої революції. Я з моєю дружиною, вагітною нашим другим сином, теж підхоплював цю багатоголосу хвилю.

Ностальгія

У нас з друзями було навіть “своє” місце – лавочка на розі Майдану. Вилізши на її обмерзлі дошки можна було краще бачити Майдан і тих, хто промовляв до нього зі сцени.
У натовпі я завжди почуваюся ніяково, а хорове вигукування імені кумира – взагалі не моє.
Але так тоді було: наш старший чотирирічний син ходив на Майдан з прапором з жовтого поліетиленового пакета та віконного штапика. На ньому мій друг, який приїхав з Тернополя, кольоровими фломастерами написав “Назарчик за Ющенка!”.

(далі…)