Віктор Янукович: Ніхто не може сказати, що реформи я роблю для себе особисто

Це – друга частина інтерв’ю Віктора Януковича польським медіа напередодні його візиту до нашого західного сусіда. Перша частина у соціальній мережі Фейсбук:

http://www.facebook.com/kukhar#!/notes/volodymyr-kukhar/katok-anukovica-proti-kogo/186362598051593

Ж: Пане президенте, як пояснити те, що опозиція постійно стверджує, що Ваша політика загрожує незалежності країни. Людина зі сторони може повірити у це…

В.Я.: Хтось повинен говорити, а хтось повинен і робити. Є головний експерт – український народ, який робить висновки і на основі цих висновків голосує на виборах. Ми реалісти. Ми спілкуємося, тому числі й з журналістами. Ми знаємо й Вашу точку зору. І для нас важливою є оцінка й наших партнерів. Тому що ми прагнемо проводити ефективну міжнародну політику, котра сприяє розвиткові економіки, просуванню інтересів України.

Ж: Ви сказали, що одні говорять, інші роблять, а народ оцінює це під час виборів. Ваші реформи, безумовно, потрібні Україні. Проте ці реформи мають своїм наслідком підвищення цін на газ, комунальних тарифів. Тобто те, що спричиняє пониження рейтингу. Також розпочинається акція підприємців проти податкових утисків. Як Ви поясните людя, що ці реформи необхідні?

В.Я.: Ви як експерт, як кращий експерт сказали всю правду (сміється). В чому український народ не може мене звинуватити, то це у тому, що я роблю це все для себе особисто. Ніхто не може сказати, що все, що я роблю в сенсі реформування йде особисто мені на користь. Я роблю це для країни, для усіх.

Тому що не може країна протягом 20 років перебувати у такому невизначеному стані, причому – по усіх напрямах. Країні треба знайти своє місце, обрати таку позицію, з якої вона піде шляхом прогресу. Усі мої дії спрямовані на поліпшення життя, зміцнення економіки. А це означатиме захист інтересів кожної людини. І, безумовно, політика має бути справедливою до більшості населення.

Коли ми говоримо про пенсійну реформу йдеться про те, що вона – всестороння. І вона мпрамована і на те, щоб зрівняти людей у правах. Не може бути найвища пенсія у сто разів вищою за найнижчу. Такого немає у світі. Тому ми цю різницю суттєво зменшили. Якщо раніше найвища пенсія була 60 тисяч гривень, то зараз – 8 тисяч. Це ж велика різниця у сенсі зменшення розриву! (Мінімальна пенсія в Україні від 1 грудня 2010 року становить 734 грн. – ВК) Так, це не той шлях, який одразу відкриває людям очі…

(Помічник входить з запискою).

В.Я.: От, проголусували за зміни до Конституції. «За» – 310 депутатів. Наступні парламентські вибори мають відбутися в 2012 році. Продовження повноважень парламенту до жовтня 2012 року збільшить стабільність України.

Я переконаний, що Конституційний суд позитивно розгляне ці зміни. Це тільки формальність.

Ж: Ця дата підходить Вам, чи Ви б хотіли виборів до парламенту раніше, у 2011 році?

В.Я.: На мою думку, вибори у 2012 році більше відповідають нашим національним інтересам. Мої однопартійці рахували і вирішили, що вибори у 2011 році з політичної точки зору нам провести вигідніше. Але з точки зору держави і людей більш доречними є вибори у 2012 році.

Віктор Янукович під час інтерв’ю польським медіа напередодні візиту до Польщі.

2 лютого 2011 р. Фото: Михайло Марків.

Ж: Чи усі політичні сили отримають право вільно взяти участь у виборах 2012? Президента Ющенка звинувачують у тому, що він не проводив реформ. Проте він залишив після себе плюралізм, демократичні принципи, свободу слова. Чи готові Ви дати гарантії, що це зелишиться до виборів 2012 року?

В.Я.: Я Вам скажу: ми не говоримо, ми – діємо! Над виборчим законодавством зараз працює комісія. Будуть усі закони зведені у єдиний кодекс чи ні – це справа парламенту: зведе, нехай так і буде. Але дуже важливо, щоб ці закони були прийняті при участі опозиції, громадськості, міжнародних експертів.

Ж: Пане президент, між Польщею та Україною існують історичні проблеми. Для Заходу України УПА, Степан Бандера дуже важливі. Для Польщі це не дуже приємно. Яка, на Вашу думку, має бути традиція, яка історія має шануватися в Україні?

В.Я.: Все негативне, що було у нашому минулому – це вже історичний факт. Є частина суспільства з однією думкою, є – з іншою. Люди, які живуть на Заході України, вважають воїнів УПА героями. Це –  точка зору людей, які там живуть. Гострі дискусії не сприяють об’єднанню – як у внутрішніх відносинах, так і у відносинах з сусідами – наприклад, з Польщею.

Ми повинні проводити політику історичного взаєморозуміння. У відносинах України і Польщі суть такої політики визначена у Спільній заяві президентів України і Польщі від 21 травня 1997 року, яке підписали президенти Л.Кучма та О.Квасьнєвскі. У заяві йдеться про те, що наші країни будуть докладати зусиль, щоб свідомість молодих українців і поляків не була обтяжена спогадами про трагічні події нашої історії.

У цьому контексті варто згадати спільне відзначення 60-річчя трагічних подій на Волині, відкриття меморіального комплексу в селі Павлокома у 2006 році, спільні заходи до 60-річчя операції «Вісла» тощо. У найближчий час, але не під час цього візиту, ми плануємо взяти участь у відкритті меморіалу загиблим українцям у селі Сагринь.

Я переконаний, що час розставить усі точки над «і» у всіх історичних подіях. Складними сторінками нашої історії повинні займатися вчені, історики. А політики повинні зробити правильні висновки і думати про майбутнє.

Тому мені дуже близька формула німецько-французького примирення: вибачаємо і просимо пробачення. Уся післявоєнна історія Європи складається з жестів примирення. Україна і Польща повинні йти цим шляхом.

Ж: У світлі недавніх заяв УЄФА, ФІФА – чи був тиск влади на Федерацію футболу України?

В.Я.: От Ви спостерігаєте за ситуацією в Україні в останній час. Як Ви думаєте, якби ми прийняли рішення вирішити це питання шляхом тиску, хіба б ми йог не вирішили? Я запрошував голову ФФУ Григорія Суркіса і він мені сказав: «Ваше одне слово «Гриша, йди!» – і я пишу заяву, йду у відставку!» Я йому відповів, що це не моє питання, це – питання Федерації. Я сказав, що у них там набралося бруду за ці роки і з цим треба щось робити.

Я не можу ігнорувати принципи УЄФА, ФІФА, які вимагають невтручання влади. Я не хочу, щоб Україну, наші клуби позбавили можливості брати участь у будь-яких змаганнях, а тим більше – у Євро-2012. Тому, думаю, на даному етапі можна загальмувати це питання, пройти Чемпіонат Європи, а потім вже з’ясовувати ці стосунки.

До мене з ллистом звернувся пан Блаттер і попросив вплинути на процес. Я публічно дав відповідь: якщо я дізнаюся про адміністративний тиск, то, безумовно, відразу на це відреагую. Будь-які проблеми всередині спортивних організацій не повинні зачіпати інтересів болільників.

Ж: У Давосі, скоріш за все, була розмова про долю газопроводу Одеса-Броди. Чи не могли б Ви розповісти про подробиці такої розмови?

В.Я.: Я про це говорив там і ще раз повторю. Уже на цьому тижні нафта по нафтопроводу Одеса – Броди піде в сторону Білорусі. Тобто нафтопровід запрацює в аверсному режимі відповідно до початкового проекту. На жаль, Польща поки що у цьому участі не бере. На якому етапі вона долучиться?

Я розмовляв на цю тему з президентом Коморовським і він мені сказав, що уряд отримав відповідне завдання і що процес знаходиться у практичній площині. Але ми вже пішли вперед. Нафта вже пішла в сторону Білорусі і, скоріш за все, вона піде далі – у Литву, можливо, в Латвію.

Безумовно, Польща також залишається пріоритетом, який був визначений з самого початку, коли починалося будівництво нафтопроводу.

Ж: Як Ви бачите переспективи газового спільного підприємства з Росією? Яка роль Європи у ньому може бути?

В.Я.: Без участі Росії як одного з основних постачальників енергоносіїв у Європі ми це питання вирішити не зможемо. А участь Росії і участь європейських країн у створенні такого консорціуму щодо модернізації української газотранспортної системи, безумовно, сприятиме прозорості постачання енергоносіїв до Європи. Європейські країни отримають доступ до системи управління, підвищиться рівень її безпеки, і ми у цьому зацікавлені. Україна, зрештою, зацікавлена, щоб через нашу територію обсяги прокачки енергоносіїв у Європу не зменшувалися, а зростали. У цьому в нас є стратегічний інтерес і ми будемо робити все, щоб це відбувалось.

Ж: Останнє питання. Яким чином досягти балансу між східною і західною частиною української ідентичності? Чи є у Вас рецепт?

В.Я.: Я вже говорив, що нас об’єднує, що не має кордонів і політичних кольорів, це – наше життя. Створити нормальне, гідне життя для людей – це буде об’єднання. І на цьому шляху нам треба об’єднувати і політиків, і людей.

Це – реальна політика. Вона спрямована на об’єднання людей навколо тих цінностей, які сповідує кожна людина у своєму житті. Це – майбутнє наших дітей, майбутнє нашої країни. Ми повинні його будувати, не бути «шльоперами», як дехто язиком «шльопає», а щоденно над цим працювати і отримувати від цього задоволення. Виконувати свій обов’язок перед майбутнім поколінням. Це – моя позиція.

Володимир Кухар, для газети Dziennik Gazeta Prawna

Comments are closed.