Крути-2012
ВОЛОДИМИР КУХАР,
“Українська альтернатива”
Цього року у поїздку до Крут ми вибиралися неформально, по-домашньому. Одинадцятеро небайдужих, які не побоялися морозу, у чотирьох машинах прибули на станцію Крути якраз до початку мітингу. Ми не їхали слухати на мітинг, слова на якому можна було б вгадати – повторюються з року в рік. Ми не їхали дивитися на мітинги – таке саме видовище з густою стіною прапорів, за якою не видно ні Меморіалу зі сценою, ні тих, хто виступає.
Пожвавлення на історичному місці завжди приємне. Було б ще тепліше на душі, якби у дійстві навколо було менше партійного пафосу і більше інтересу до самої історичної події та до експозиції, у якій про неї розповідалося. Як слушно зауважували друзі, такий день нагода для музею зробити виторг за пів року. І музею б кошти не завадили.
В стороні від гамору річниці залишилася станція Крути, яка прийняла ешелон з героями, і яка стала смертельною пасткою для десятків з них.
Остап вже бачив музейну експозицію минулого року, а мітинг йому навряд чи цікавий.
Набагато цікавіше полазити по гарматах, а ще – чорний локомотив. Видно, не лише йому цікаво – були й ще захоплені хлопчаки.
У селі Печі ми вже традиціно вклонилися могилі невідомого учасника бою під Крутами.
Подарували сільській бібліотеці у Печах нове видання збірника документів, спогадів, матеріалів “Крути”.
Крути – місце вічно молоде, чисте.
Прозоре і просторе, як поля у снігу.
Фото: Любомира Хоптій, Володимир Кухар
Більше фото – у соцмережі Фейсбук:
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.2588937924465.2109836.1285088237&type=1
Ми приїдемо ще!
Ви чудові!На фото все таке справжнє, щире й тепле! Жаль,що ми з Ільком і Сашком не змогли цього разу поїхати… Але “ми приїдемо ще!”![:-)](http://www.groupua.org/wp-includes/images/smilies/icon_smile.gif)
А это эффективно?
Оксано, ще не раз помандруємо місцями сили духу!![:)](http://www.groupua.org/wp-includes/images/smilies/icon_smile.gif)
ефективно?
як вам сказати…
ми не очікаємо від таких акцій якогось матеріального чи іншого вимірюваного ефекту. може, не все варто вимірювати?
давайте те, що піддається вимірюванню, вимірювати, а те, що робиться для душі, для відчуття товарського локтя, пошуків однодумців – нехай таким і буде.