ВОЛОДИМИР КУХАР,

“Українська альтернатива”

Цього року у поїздку до Крут ми вибиралися неформально, по-домашньому. Одинадцятеро небайдужих, які не побоялися морозу, у чотирьох машинах прибули на станцію Крути якраз до початку мітингу. Ми не їхали слухати на мітинг, слова на якому можна було б вгадати – повторюються з року в рік. Ми не їхали дивитися на мітинги – таке саме видовище з густою стіною прапорів, за якою не видно ні Меморіалу зі сценою, ні тих, хто виступає.

Пожвавлення на історичному місці завжди приємне. Було б ще тепліше на душі, якби у дійстві навколо було менше партійного пафосу і більше інтересу до самої історичної події та до експозиції, у якій про неї розповідалося. Як слушно зауважували друзі, такий день нагода для музею зробити виторг за пів року. І музею б кошти не завадили.

В стороні від гамору річниці залишилася станція Крути, яка прийняла ешелон з героями, і яка стала смертельною пасткою для десятків з них.

Остап вже бачив музейну експозицію минулого року, а мітинг йому навряд чи цікавий.

Набагато цікавіше полазити по гарматах, а ще – чорний локомотив. Видно, не лише йому цікаво – були й ще захоплені хлопчаки.

У селі Печі ми вже традиціно вклонилися могилі невідомого учасника бою під Крутами.

Подарували сільській бібліотеці у Печах нове видання збірника документів, спогадів, матеріалів “Крути”.

Крути – місце вічно молоде, чисте.

Прозоре і просторе, як поля у снігу.

Фото: Любомира Хоптій, Володимир Кухар

Більше фото – у соцмережі Фейсбук:

http://www.facebook.com/media/set/?set=a.2588937924465.2109836.1285088237&type=1

Ми приїдемо ще!