ІРИНА КРАВЧУК "Українська альтернатива" докторант Національної академії державного управління

Останнім часом надходять сигнали від ЄС, що Угода про асоціацію з ЄС парафована не буде, якщо політична ситуація в Україні не зміниться. Не так давно, у лютому 2010 року, ЄС вітав результати виборів в Україні, мав досить оптимістичні очікування щодо реформ під егідою нової влади. http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2010/20100223_01_en.htm

Перші візити В. Януковича на посту Президента були до Брюсселя. Громадянське суспільство спостерігало декларації про рух до ЄС на рівні політичних цілей. При цьому ми стали свідками того, як в уряді були ліквідовані структури, що координували європейську інтеграцію: Координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції, Державний департамент з питань адаптації законодавства. Так само немає Урядового комітету  європейської та міжнародного співробітництва. Незважаючи на ліквідацію цих інституцій, команда переговірників працювала над угодою про асоціацію та ЗВТ, ніякого ступору не було. Ключові експерти в уряді, обізнані із законодавством ЄС, продовжували свою роботу.

Тобто вже у 2010 році ми отримали двозначну ситуацію: з одного боку – ліквідовані євроінтеграційні інституції, створені попередньою владою, обґрунтовуючи це адмінреформою та скороченням чиновників, з іншого боку – на технічному рівні складна робота над Угодою тривала, незважаючи на зміну влади.

І насамкінець, оскільки переговори щодо ЗВТ завершені цієї осені, здавалося б, угода могла би бути парафована на саміті Україна-ЄС в Києві 19 грудня 2011 року…

Але ж в України серйозні проблеми із верховенством права, забезпеченням права особи на справедливий суд. Справи Ю.Тимошенко та Ю.Луценка – це лише вершина айсберга. Ми навіть не знаємо достеменно, скільки є випадків, коли звичайні люди не змогли добитися справедливості в суді.

Новий Закон про вибори народних депутатів врахував лише деякі пропозиції Венеціанської комісії. Як пише «Українська правда» із посиланням на «Інтерфакс-Україна», Єврокомісія привітала те, що «закон був прийнятий більше ніж 80% голосів за підтримки всіх партій, представлених у парламенті. Це – позитивний сигнал для демократії в Україні», – зазначили в ЄС. У зв’язку з цим Єврокомісія «вітає те, що деякі пропозиції Венеціанської комісії були враховані в законі, але шкодує, що інші враховані не були». http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/18/6767072/ Зазначений закон про пропорційно-мажоритарну систему вигідний як провладним партіям, так і парламентським партіям в опозиції, які втрачають свою підтримку і прагнуть все ж зберегти місце у наступному парламенті та пройти за рахунок мажоритарних округів. В мажоритарних округах з’являється більше простору для маніпуляцій думкою та голосами виборців, тиску на кандидатів. При цьому збільшення прохідного бар’єру до 5 % – це острах перед новими партіями і силами, що можуть пройти до парламенту на тлі втрати довіри населення до «старих» партій. Це явна маніпуляція виборчим законодавством напередодні виборів, коли попередня пропорційна виборча система не гарантує перемоги. Але пропорційно-мажоритарна виборча система може обернутися проти самих її авторів. Якраз по мажоритарних округах можуть пройти нові люди і свіжі сили, які жодним чином не пов’язані із «старими» партіями. Питання лише в тому, чи вдасться їм переконати виборців, протистояти тиску з боку місцевої провладної еліти та добитися справедливого підрахунку голосів.

Звичайно, мені як громадянці України, яка пов’язує свою долю і життя з цією країною, де будуть жити мої діти й онуки, хочеться, щоб діяли прозорі правила для усіх. Угода про асоціацію є таким інструментом, який потрібен громадянському суспільству для просування реформ. Сигнали про те, що угода може не бути парафована, змусили проєвропейське громадянське суспільство мобілізуватися та об’єднатися, виробити спільну позицію. Було підписано декілька звернень до євроінституцій та влади із вимогою парафувати угоду. Для громадянського суспільства та експертного середовища це вже крок на шляху до консолідації.

Але наскільки апелювання до нинішньої влади та євроінтституцій допоможуть нашій демократизації та верховенству права в Україні? Уявімо, що угода про асоціацію парафована 19 грудня 2011 року, – чи покращило б це ситуацію в судовій системі України? У нас уже є Порядок денний асоціації Україна-ЄС, де прописані пріоритети щодо верховенства права та роботи судової системи. Яким чином він виконується?

Кожна сторона веде свою гру – нинішня влада стала вимагати включення в угоду перспективи членства в ЄС, розуміючи, що ЄС на це не піде. Деяким європейським країнам, які підтримують традиційно дружні стосунки з РФ, затримка євроінтеграції України досить вигідна. Окрім того, ЄС має достатньо власних економічних і політичних проблем, щоб остерігатися подальшого розширення.

Але знову ж таки питання до єврочиновників: чим європейська перспектива України буде загрожувати ЄС, якщо процес підготовки до вступу забере десятиліття? Україну можна буде прийняти лише тоді, коли вона виконає усі вимоги і відповідатиме усім Копенгагенським критеріям членства. Уявімо, що політична ситуація в країні із верховенством права, забезпеченням права на справедливий суд змінилася, опозиційні політики на свободі. То може, варто було б дати шанс проєвропейським силам як у владі, так і в суспільстві просувати європейський вибір? На мою думку, вже було декілька «вікон можливостей» у минулому як в української влади подати заявку на членство в ЄС, так і в ЄС натякнути на таку можливість.

Тому зараз перед громадськими організаціями стоїть стратегічно важливе завдання у роботі із суспільством, із його цінностям – повернення віри людей у те, що можна щось змінити у своєму житті та житті країни. Скільки б ми не відмежовувалися від політиків, їхні вади є продуктом «хвороби» суспільства, їх обрали наші ж співвітчизники. Якщо змінимося ми, громадяни, то ми будемо формувати іншу владу, яка житиме за прозорими і зрозумілими правилами. Чим більше буде людей, які готові до змін, тим швидше народиться і втілиться візія нової України.