МИХАЙЛО САВЧИН "Українська альтернатива" кандидат юридичних наук, доцент

         За зверненнями народних депутатів Ірини Бережної та Анжеліки Лабунської ставилося питання про звільнення з посад окремих суддів Верховного суду за порушення ними присяги. Натомість сьогодні Вища рада юстиції проводить розслідування щодо обставин порушення присяги чотирма суддями Судової палати з кримінальних справ Верховного суду за зверненням заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна. Викликає подив позиція прокуратури, оскільки вона у свій час виступала стороною обвинувачення у справах щодо яких ініціюється процедура звільнення суддів Верховного суду за порушення присяги. Народні депутати, не будучи стороною процесу чи його учасником взагалі не можуть порушувати питання у такій площині, оскільки це є формою впливу на суддів, а також вони не можуть здійснювати запити та звернення щодо конкретних судових справ, оскільки це є порушенням принципу поділу влади та гарантій незалежного і безстороннього судочинства (статті 6, 126 Конституції України).

За такої ситуації цілком очевидною є так звана «інституціональна пастка», закладена Конституцію. Суть цієї «інституціональної пастки» полягає в тому, що у Вищій раді юстиції, яка за своєю природою мала б бути органом сприяння правосуддя, немає належного представництва з числа суддів. Аналогічні органи влади в європейських країнах складаються переважно із суддів і вони забезпечують формування суддівського корпусу та додержання високих вимог ділової етики та законодавства у діяльності суддів. За таких умов прокуратура у вітчизняній конституційній системі наділена надмірними повноваженнями, що виходять за межі кримінальної юстиції, які вона б мала здійснювати згідно з Конституцією України та міжнародно-правовими актами.

Згідно зі статтею 32 Закону про Вищу раду юстиції підставою для розслідування обставин порушення присяги суддею є: а) вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; б) незаконне отримання ним матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи його та членів сім’ї; в) умисне затягування строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; г) порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

З цією метою Вища кваліфікаційна комісія суддів має провести відповідне розслідування та надати відповідний висновок. Також Вища рада юстиція може здійснити таке розслідування за власною ініціативою. До розслідування встановлюються згідно верховенства права: а) розслідування мають проводити особи, які є незалежними і безсторонніми при виконанні своїх офіційних функцій; б) розслідування не може ґрунтуватися на припущеннях та фактичних даних, отриманих незаконним шляхом; в) підозрюваній особі у вчиненні порушення присяги судді має бути гарантовано право бути заслуханою (давати пояснення, клопотання, вносити необхідні документи тощо).

Водночас, тривожною обставиною є те, що питання про дисциплінарну відповідальність суддів Верховного суду чомусь співпало саме із виборами Голови Верховного суду, що є питанням його внутрішньої організації. Тому клопотання про розслідування щодо можливого порушення присяги суддями Верховного суду можна розглядати як форму впливу на суддів, що заборонено частиною другою статті 126 Конституції України. За своїм змістом таке відношення до правосуддя є ніщо іншим, як порушенням принципу поділу влади та верховенства права (статті 6, 8 Конституції України).

У цьому світлі заяви заступника Генерального прокурора Михайла Гаврилюка щодо наявності в діях суддів Верховного суду складу злочину по п’ятнадцяти кримінальним справам, за якими смертна кара була замінена ув’язнення до п’ятнадцяти років у зв’язку із визнанням 25 грудня 1999 року Конституційним судом неконституційною смертної кари і до набрання чинності Кримінального кодексу у 2001 року, виглядає некоректною. Адже прокуратура як сторона в процесі могла б ставити у свій час питання про перегляд цих судових рішень за винятковими обставинами або про офіційне тлумачення у Конституційному суд відповідних положень Конституції і КК. Лише на підстави рішень за результатами розгляду такого роду справ і при наявності достатніх підстав, можна говорити про відкриття провадження щодо звільнення суддів Верховного суду з посади в зв’язку із порушенням присяги. За нинішньої ситуації це є відвертим впливом на суддів Верховного суду, втручанням у діяльність суддів та висловлюванням оціночних суджень, які ґрунтуються на припущеннях і воно немає нічого спільного із гарантіями права на незалежний і безсторонній суд.