На початку своєї політичної кар’єри Леонід Кучма заявив: “Скажіть мені, яку країну треба побудувати, і я її побудую”.
Очевидно, Володимир Зеленський теж не уявляв, що буде будувати на посаді президента
Він взагалі не готувався до найвищої ролі у політиці. Перемога для нього і його команди була несподіванкою. Це видно як по відсутності тактики і стратегії на другий тур президентських виборів та на парламентські. Так і по зізнаннях Андрія Богдана та інших чільних слуг народу про те, що у них нема плану, а є інтуїтивні кроки.
У Парижі 9 грудня настане момент істини. Політичне життя у реаліях періоду Зеленського складається з невизначеності, різнобою у його команді, обману та шантажу. У понеділок зникне останнє з невідомих у рівнянні Зеленського — невизначеність.
У Зеленського є шанс зайняти трек державотворення і ввійти в історію. Кучмі це було легше зробити, адже за ним була адміністративна та політична школа в радянських партійних органах. У Зеленського — школа продюсування у шоубізнесі та корпоративах “нових рускіх”. Також школа молодшого партнера на телеканалах, якими володіли олігархи. Школа позаполітичного, позанаціонального та позаідейного діяча.
Станеться диво, якщо у ньому прокинуться здорові амбіції та принциповість у відстоюванні національних інтересів, і він зможе на рівних дискутувати з Путіним та командою росіян. За відсутності підтримки Меркель та Макрона, які зацікавлені у тому, щоб вмити руки і вирішити “українську кризу” найпростішим шляхом — коштом України.
Але у Зеленського нема іншого виходу, як намагатися стрибнути вище власної голови. Бо українське суспільство після 2014 року ніколи не буде таким, як було до того. З фактичною втратою тимчасово окупованого Криму та районів Донбасу змінилася демографічна картина. Змінилася електоральна карта України. Революція гідності та війна прискорили поляризацію та все ж повільний, але невідворотний дрейф раніше невизначеної частини суспільства у бік українськості та прозахідності.
Рано чи пізно, сьогодні чи завтра, але Україна утвердиться як незалежна, суверенна держава серед країн вільного світу. Цьому можна опиратися, можна хитрувати і маніпулювати, можна зазнавати тимчасових поразок, але цю океанічну течію української історії не дано змінити нікому.
Космополіт Кучма став державником. Відстояв Тузлу і не пішов на кровопролиття на Майдані. А вже і з часу Кучми країна змінилася. Жодні інші дії, ніж ті, які спрямовані на збереження територіальної цілісності та суверенітету України, українське суспільство не сприйме. І суверенітет як право та здатність приймати суверенні рішення сьогодні вкрай важливий.
Спроби увібгати газові питання у пакет безпекових та політичних будуть означати здачу частини суверенітету України. Зеленського ніхто не посилав обговорювати “геополітичний статус” України, не кажучи про якісь фінляндизації чи боснізації. Країні – національні інтереси, гідність та суверенітет! Інакше Зеленський може йти купувати ручку, яку, подібно до Януковича, ламатиме у Ростові. Якщо вона навіть буде куплена у Парижі за намовлянням Макрона, це буде малою розрадою.
Під час виборчої кампанії активно засвічували батьків Зеленського. У результаті власної малодухості та недалекості, від України (тимчасово) відійшла мала батьківщина президента Януковича. Пане Зеленський, подумайте, у якій країні будуть жити ваші батьки та близькі з Кривого Рога. Подумайте, куди буде їхати ваша дружина, яка нібито відговорювала вас від походу в політику. І – де опинитеся ви сам та куди повезете дітей.
Дуже правильно сказав п. Коломойський: Життя — воно як супермаркет. Набрати можеш чого хочеш, але на виході є каса.
І не від всього можна відігратися сміхуйочками.
Адже хаос, який можуть спричинити недержавні дії, з великою вірогідністю завершиться втратою ще територій України і таким кровопролиттям, про уникнення якого так любите говорити ви та прихильники ідеї миру за будь-яку ціну.
Успіхів і – думай-те!

Володимир КУХАР, “Українська Альтернатива”