Душу й тіло ми положим за нашу свободу…

«Мамко ж моя, не лай мені», – під слова цієї пісні Україна прощалася з героями, які загинули на Майдані.  Найстаршому було 73 роки, наймолодшому – 17. Особи не всіх встановлені, процедури впізнання тривають. Про багатьох відомості обмежуються лише іменем і прізвище. Чи – тільки іменем.
Серед полеглих – люди з усіх куточків України. Це фермери, будівельники, художники, режисери.. У списку загиблих є чимало освітян: учителі, викладачі і студенти.
Ось їхні імена:
Юрій ВЕРБИЦЬКИЙ
50 років. Працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України. 21 січня Юрій Вербицький був поранений під час сутичок на вулиці Грушевського. Через кілька годин його викрали з офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні Києва, куди науковець звернувся по допомогу. 22 січня тіло Вербицького знайшли біля села Гнідин Бориспільського району зі слідами тортур.
Назар ВОЙТОВИЧ
17 років. Навчався на третьому курсі Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу.  На Майдані був волонтером,  загинув 20 лютого від кулі снайпера на Інститутській. Громада села Травневе, звідки він родом, ухвалила рішення: сільська школа віднині носитиме його ім’я.

Сергій БОНДАРЧУК
52 роки. Багато років викладав  фізику в школі  в місті Старокостянтинів Хмельницької області.  Голова Старокостянтинівської міської організації  ВО “Свобода”.  Загинув 20 лютого від кулі снайпера на Інститутській.

Устим ГОЛОДНЮК
19 років. Навчався у Бережанському агротехнічного інституті, на Майдані був волонтером ГО «Демократичний Альянс». Завжди носив блакитну «ООНівську каску», жартував,  що вона «чарівна, заговорена».  Саме в цю каску й поцілив снайпер 20 лютого на Інститутській.

 Іван ГОРОДНЮК
29 років. Працював у позашкільній освіті – керівником гуртка у місті Березне на Рівненщині. На Майдані був з перших днів у складі Волинської сотні. 19 січня, в мороз,  силовики застосували проти мітингувальників водомети й Іван застудився (пневмонія). Додому поїхав, коли стало зовсім зле.  20 лютого у хлопця зупинилося серце. Вулиця міста Березне носитиме його ім’я.

Роман ГУРИК
19 років. Навчався у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, на факультеті філософії.
«Хто це зробить, якщо не я, – відповідав Роман на батьківські застереження. – Якщо кожен сидітиме дома, то в країні нічого не зміниться». Перед  останнім боєм хлопець написав на прапорі слова: «Борітеся – поборете». Загинув 19 лютого від кулі снайпера. Іменем Романа Гурика буде названо одна з вулиць Івано-Франківська.

Микола ДЗЯВУЛЬСЬКИЙ
56 років. Багато років працював учителем географії та біології  у школі-ліцеї в місті Шепетівка на Хмельниччині.  Був депутатом міської ради у 1994-1998 роках, очолював Спілку підприємців району.  Микола Дзявульський вважав:  у цей нелегкий час не можна стояти осторонь,  необхідно бути свідомим українцем, будівничим своєї держави.  Загинув від кулі снайпера на Інститутській.

Володимир ЖЕРЕБНИЙ
28 років. Працював викладачем у Вишнянському коледжі Львівського національного аграрного університету. Родом з містечка Рудки на Львівщині. На Майдані був з перших днів протесту, загинув 20 лютого, від пострілу снайпера.

Ігор КОСТЕНКО
22 роки. Навчався на географічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка, працював спортивним журналістом. Родом з Тернопільщини,  писав магістерську роботу про розвиток туристичної індустрії рідного міста. Зберігся відеозапис, де в корпусі географічного факультету на відкритті першого в світі пам’ятника наплічнику Ігор Костенко співає: «Я піду в далекі гори…». Загинув 20 лютого від кулі снайпера біля Жовтневого палацу.

Дмитро МАКСИМОВ
19 років. Навчався на третьому курсі Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету Державної податкової служби України. Срібний та бронзовий призер із дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії, надія національної дефлімпійської збірної України. Спортсмен, який не мав слуху, прийшов на Майдан з друзями, з якими тренувався. До останнього був у перших лавах на барикадах.  18 лютого вибухом зв’язки гранат з примотаними гвіздками Максиму відірвало руку. Помер від втрати крові.
Василь МОЙСЕЙ
21 рік. Навчався на четвертому курсі Інституту розвитку людини університету «Україна»  в місті Луцьк. Родом з міста Ківерці Волинської області, активіст міської організації  ВО  «Свобода» . Приїхав на Майдан разом з побратимами в ніч з 18 на 19 лютого,  був захищений лише легким саморобним жилетом. Загинув 20 лютого від вогнепального поранення в груди.

Олександр ПЛЕХАНОВ
22 роки. Навчався на архітектурному факультеті Київського національного університету будівництва і архітектури. До отримання диплому бакалавра не дожив лише один день. Загинув  18 лютого від пострілу в голову.
Богдан СОЛЬЧАНИК
28 років. Викладав новітню історію в Українському католицькому інституті. Родом з міста Старий Самбір. До Києва на Майдан приїжджав кілька разів, останній – о шостій ранку 20 лютого. Був без зброї, мав лише саморобний щит. Почув, що повстанці зайняли Жовтневий і побіг туди. Загинув від кулі снайпера.
Для кращих студентів університету буде започаткована стипендія імені Богдана Сольчаника.

Олег УШНЕВИЧ
31 рік. Родом з  Дрогобича. Після закінчення вишу учителював на Сколівщині, в останні роки виїжджав за кордон на заробітки. На Майдані був із першого дня, не підтримував жодну з політичних сил. «Не за Європу, не проти чи за когось конкретного, ми боремось за їхнє майбутнє», – за п’ять днів до смерті підписав Олег фотографію з дитиною на своїй сторінці у соцмережі. Загинув 20 лютого на Інститутській.

Підготувала Світлана ГАЛАТА, для “Освіта України”