Змінити світ – це просто
липня 8, 2010
|
Posted by Олексій Логвінов
Останніми днями я практикую зі знайомими таку вправу: кажу – нагадайте собі 5-10 осіб своїх знайомих чи друзів і проаналізуйте їхні стосунки у власних сім”ях, родинах, сусідствах тощо.
Всі визнають, що у 90% (або й більше!) випадків у кожної людини наявний комунікативний або й ще глибший конфлікт між найближчими людьми: дітьми-батьками, братами-сестрами, членами дальшої родини тощо. І кількість розлучень зашкалює, а ті хто ще не розлучилися – займаються або словесною або й фізичною домашньою поножовщиною…
Це все – не випадкові, а рідні по крові і ріднесенькі за досвідом спілкування, близькі між собою люди. А що вже говорити про стосунки між людьми не такими близькими – на роботі, по сусідству, в колективах, громадах. І так – до рівня всієї спільноти – нації!
Всюди ми спостерігаємо конфліктність, більш чи менш жорстку… Так люди ставляться до людей. До ближніх – ближчих “ближніх” чи дальших “ближніх”. Особливо прикро бачити конфлікти у взаєминах між старими батьками і квітучими молодими, їх дітьми… перші, кинуті напризволяще в самотній старості тихо озлоблюються і сходять з розуму, а молоді не хочуть їх навіть відвідати, бо не хочуть щоб старечий маразм і образи виливалися їм на голову…
А нервове спілкування батьків з їх малими дітьми взагалі заслуговує окремої розмови: сердце щемить, коли бачиш нещасного дорослого деспота – маму чи татка – який всю свою накопичену негативну енергію, отриману від інших, мов водоспад, зливає на голову ще більш нещасного малого хлопця чи дівчинки, які стоять струнко, втягнувши голову в плечі, перед цією репетуючою горлянкою і на очах стають все меншими і все мізернішими…
Ці приклади і ця тема – відправна точка, ілюстрація до тези, яку ніби-то вже зрозуміли і підтримують всі: змінити суспільство можна тільки тоді, коли ми змінимо себе. Крім того це ще й добрий лакмусовий папірчик: а чи здатні ми, кожен, хто вже ніби-то прийняв ідею “почни з себе!” реалізувати її на практиці, а не в книжково-інтернетно-віртуальній теорії?
Бо насправді це дуже легко: почати з себе!
Просто – задушити у собі сатану злості і незгоди, цю мару, яка перетворює наше життя у клубок щоденної нервової напруги, нездорової гарячності, готовності вибухнути гнівом і обрушити його на інших, найчастіше – найближчих людей.
Просто – прикусити язик! Стриматися! Не рубати словом і не махати руками! Не корчити гримаси незадоволення і гніву! Не піддаватися спокусі саркастичних коментів! Не намагатися будь-якою ціною підвести підсумок кожної розмови і “запечатати” його остаточно власною думкою…
Це дійсно – зовсім не важко. Почніть з себе – зробіть це. І дуже швидко ви неозброєним оком помітите разючі зміни – у родині і громаді. Ці зміни – найважливіші, найголовніші, всі решта – похідні від них.
Технологічна інструкція як змінити себе і світ навколо себе.
Зранку посміхніться і цілий день думайте тільки про добре і приємне. Навіть через силу. Ніколи не поспішайте “ляпнути” щось таке, що може поранити чи просто неприємно заторкнути іншу особу. Будьте стриманими.
Посміхайтесь!
Припиніть вживати всі негативні слова і вирази.
Припиніть корчити гримаси незадоволення.
Говоріть всім “дякую!” і “будь-ласка!”
Посміхайтесь!
Думайте про людей добре, не підозрюйте їх безпідставно у злих діях чи намірах, будьте “доброї гадки”. Взагалі – не підозрюйте, якщо ви не слідчий за фахом. Не смакуйте сцени насильства у будь-якій формі. Не міряйти всіх однією міркою. Не робіть висновків наперед. Посміхайтесь!
Витерпіть прикрі слова на свою адресу і не реагуйте на них. Зовсім не реагуйте!
Припиніть цей вічний ланцюг – “око за око”…
Прощайте людям їх недосконалість і самі просіть пробачення у людей. Особливо, якщо ці люди чимось завинили перед вами. Посміхайтесь!
Придумайте ще десять власних, унікальних, адаптованих до себе способів бути у спілкуванні не злобним отруйником і вербальним вбивцею, а особою, що надихає.
Посміхайтесь! Любіть. Амінь.
Автор: Григорій Бурбеза
Categories: Єдність країни, Громадянське суспільство, Екзистенція
| 
Tags: зміни, спільнота, суспільство
Все сказане правильно. То шлях до шляхетної постави кожної людини. Саме так і намагаюсь робити. Одне тільки зауваження – не реагувати на "прикрі слова". Згоден у разі якщо це не переходить в образу гідності тебе, родини, країни. В іншому разі реагувати треба. Вміння гідно реагувати в подібних ситуаціях це теж ознака шляхетності.
Костянтине, дуже тонка грань – коли треба реагувати, а коли ні. останнім часом все більше вчуся отримувати вдоволення від того, що не реагую. хоч і непросто це, ой не просто. але коли вдається – дійсно кайф!:)
Володимире, я же кажу межа це гідність. Якщо наприклад, Табачник ображає українців що нам не реагувати, та ше й від себе давайте додадомо: “Так ми такі ще і такі”. Гасло польських патріотів “БОГ, ЧЕСТЬ, ВІТЧИЗНА” Гасло українських – “БОГ І УКРАЇНА”. Схоже, але як нам не вистачає цього маленького слова – ЧЕСТЬ (HONOR). Власна честь, честь родини і честь країни речі недоторкані. Відстояти цю честь це обов’язок кожного патріота. При цьому я не кажу, що повинні обов’язково бути зворотні образи, лайка чи биття писку. В кожній конкретній ситуації діяти можна по різному. Однак реагувати неодмінно! У непринципових побутових чи подібних ситуаціях звісно можна і поступитись.
Правильно, відповідь повинна бути гідною. Найчастіше – це просто не реагувати, на мою думку. Але вже точно – не відповідати тим самим…
До речі, ця інструкція – неповнва, це тільки початок, перші кроки зміни себе і світу…
Цілком підтримую Вашу позицію, Григорію. Пригадується "Маленький принц": Прокинувся зранку, привів себе до ладу – приведи до ладу свою планету :)) Просто і разом з тим глобально. В першу чергу, потрібно наводити лад у думках, адже вони першоджерело і слів, і дій, і світосприйняття…. "Не позволяйте себе мыслить небрежно. Мысль – это Божий Дар и требует ухода за собой" (П. Флоренський)
Повнiстю подiляю думку автора. Почни з себе, почни зiсвоеi сiм’I. Власним прикладом продемонструй оточуючим, що змiни можливi.власним прикладом
Ще раз хочу повторити – це тільки перший крок до зміни світу, маленька програма індивідуального вжитку. Дуже правильно зауважують друзі про гідність і честь, без яких, напевне, життя не має змісту. Але головне все-таки – позитивний підхід до всього. до самого себе і до навколишнього світу. У Пласті це має дуже точну назву: “добра гадка”.
“Пластун має завди бути доброї гадки… ” –
чотирнадцята точка пластового закону! :)))
І тут не можу втриматися щоб не процитувати більше з “Підручної книжечки пластуна і пластунки”:
“Прикмети пластуна з”ясовані у нашому Пластовому Законі. Правила, зібрані в ньому, є передаванням давніх лицарських законів, а тепер уже тривалими основами культурного світу, згідними з християнською етикою, ідеалами, в ім”я яких ведеться від найдавніших часів боротьба благородности з варварством.
Ми, пластуни, піднімаємо стяг ясного лицарства, в ім”я українського народу і його борців за правду і волю, за добро й красу, за право людини до свобідного життя. Ось правила нашого закону:
Пластун словний (дотримується даного слова)
… сумлінний
… точний
… ощадний
… справедливий
… увічливий
… братерський і доброзичливий
… зрівноважений
… корисний
… слухняний пластовій старшині (так! :)))
… пильний
… дбає про своє здоров”я ( трактується, в першу чергу, як – не п”є і не курить :)))
… любить красу і дбає про неї (естетика :)))
… завжди доброї гадки
Якби в нашому народі ці принципи набули поширення хоча б наполовину, на чверть – ми б стали найпередовішою нацією світу… :)))