За хвилею народного гніву через закриття популярного файлообмінника, за кібер-атаками на державні сайти  суспільстов пропустило багато цікавих та важливих новин. Серед таких «дрібничок» виявилась зовсім маленька новина, яка, в принципі, дійсно не може бути цікавою борцям за інтернет-простір. А саме,  троє крадіїв, спилявши на металобрухт опору лінії електропередач, призвели до створення на Запорізькій АЕС позаштатної ситуації. Через падіння напруги було терміново відключено один реактор.

Крадіїв знайшли та затримали. Але, першого лютого на засіданні Кабінету міністрів перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв повідомив: “Завдяки тому, що вони порізали лінії електропередач, на цей час у нас один блок на Запорізькій атомній електростанції – це 1000 мегаВат – у передаварійному режимі (!). І ми зможемо його ввести тільки в п’ятницю, щоб він нормально працював”

Зазначимо, що крадіїв знайшли так оперативно через те, що, за словами того ж Клюєва, «ми на селекторній нараді попросили Міністерство надзвичайних ситуацій, Міністерство внутрішніх справ, щоб вони разом з Генпрокуратурою розібралися з цим шахрайством, – шахраї вже в тюрмі.» Тобто, є великі побоювання, що без цього прохання на селекторній нараді аж до двох(!)  відомств ніхто б цих, майже чеховських героїв, особливо б і не шукав.

Отака маленька та незначна новина, у порівнянні з глобальним доступом до безкоштовного контенту, взагалі-то тягне за собою багато важливих питань.

Перше, яке просто лежить на поверхні, АЕС – об’єкт підвищеної небезпечності. Сперечатись з цим в країні, де був Чорнобиль, напевно не буде ніхто. Минулого року над питанням безпечності функціонування АЕС після подій на «Фукусімі-1» задумався весь світ. МАГАТЕ повсюди проводить стрес-тести. А тут і українці якраз свій  стрес-тест провели, щоправда незапланований.

У квітні цього року на одному із заходів, присвячених річниці Чорнобильської трагедії, голова Державного комітету з ядерного регулювання Олена Миколайчук зазначала, що, виходячи із ситуації з Фукусімою, деякі спеціалісти ставлять питання по те, що стандарти безпеки МАГАТЕ далебі не ідеальні, і в них не враховуються всі можливі випадки, при яких можуть виникнути позаштатні ситуації. Цікаво, чи є в стандартах МАГАТЕ пункт «Стійкість роботи реактора при поваленні крадіями металу опори електропередач» ?

2003 року автору довелося бути на Запорізькій АЕС разом з іншими представниками ЗМІ та природоохоронних  НУО. Серед інших, атомникам поставили й питання щодо безпеки. Фраза про те, що реактор витримує падіння лопаті турбіни літака формату ТУ-134, викликала майже регіт. Оскільки події 11 вересня 2001 року були ще свіжі. Звідтоді питання безпеки атомних станцій, особливо в аспекті можливого тероризму, періодично підіймається в ЗМІ. Після випадку з падінням опори можна тепер сказати, що гіпотетичним терористам можна і не напружуватися з «Боїнгами». В Україні функціонує чотири атомні електростанції, на яких працює загалом 15 блоків. Отже, з розрахунку – одна опора на один блок в передаварійному стані, треба всього-на-всього спиляти 15 опор. Далі – енергетичний колапс, аварійний стан реакторів, хаос, катастрофа. Це  смішно, але й досить сумно.

Тому що падіння спиляної опори потягнуло за собою не тільки зупинку реактора, а термінове збільшення потужності на енергетичних блоках ТЕЦ, які  в умовах сильних морозів не витримали навантажень і почали зупинятись. В результаті, Україні довелось купувати російську електроенергію. А це, вже, вибачте, належить до питань економічної безпеки держави.

Крім того, знову ж таки, в площині економіки, через це маленьке непорозуміння, слід  згадати влучне зауваження тієї ж голови Держкому з ядерного регулювання О.Миколайчук, що «нема сенсу заявляти про дешевизну атомної енергетики у порівнянні з альтернативною доти, поки трапляються аварії на АЕС». Зазначимо, що це пряма мова не від  захисника навколишнього середовища, не від діяча НУО, а від фахівця та державного службовця. Отже, за рахунок чого у нас така дешева атомна енергетика? Правильно, через неврахування видатків на можливі наслідки від катастрофи і через недотримання всіх заходів безпеки. Єдине виправдання – на останньому намагаються зекономити не тільки в Україні а подекуди в різних куточках світу. У тих же японців АЕС на Фукусімі була в далеко не ідеальному стані, за свідченнями експертів, десь так на рівні 50-60-х років минулого сторіччя.

Але передаварійний стан реактора через крадіжку металу на металобрухт – це вже, вибачте, наслідки поведінки не людини, а мавпи з гранатою.

Отже, маємо у підсумку – одну підпиляну опору і багато питань щодо енергетичної, економічної та екологічної безпеки нашої держави.

Звісно, до кожної опори охорону не приставиш. Але й мисливці за металобрухтом не головні у справі мавп з гранатами.

«Вожді» мавпячої зграї  – всі ті керівники, що протягом двадцяти років спокійно допускають в Україні такий стан речей. Адже опора – це не перший дзвіночок, років чотири тому вже абсолютно за чеховським оповіданням з рейок сходили потяги. З тих же причин – болти та гайки з колії відправляли до пунктів прийому металобрухту.  Але система спокійно продовжує діяти, бо комусь все це дуже вигідно. І цьому комусь абсолютно все одно, що принесуть на пункт збору брухту, і які від цього будуть наслідки. Бо важливий йому лише прибуток.

Та за великим рахунком – значній частині суспільства теж все це не дуже цікаво. Вона бореться в Інтернеті за право визнання нас європейцями, за глобальні проблеми на кшталт вільного доступу до контенту і ще багато за що цікаве.

А тим часом десь троє крадіїв, не дуже замислюючись над проблемами світової мережі, тихенько пиляють собі опору…

Радміла Корж, «Українська альтернатива»