Собаки – ніщо, імідж – все! Або як бездумний піар теж шкодить іміджу

РАДМІЛА КОРЖ "Українська альтернатива" журналіст, еколог

Нещодавно, на початку грудня, в агенції УНІАН відбулось певне дійство під назвою «Питання бойкоту ЄВРО-2012 в Європі: від знищення тварин до «справи Тимошенко».

Ну, що ж, в інформаційних агенціях багато чого цікавого проходить, але саме в цій ситуації, дивним видалось те, що найменше двоє з трьох фігурантів дійства – розумні, шановані в своїй царині люди, яким не личило б валити в купу «коней та людей», та стверджувати на догоду чи то владі, чи то певному прошарку аудиторії, помішаному на конспірологічних  теоріях, про те, що «Чемпіонат Європи по футболу – одна з найпрестижніших спортивних подій в світі. Можливості, які надає Євро-2012 для України, важко переоцінити. Проте останні події в Україні показують, що навіть таку абсолютно позитивну подію можна не лише не використати, а й зробити приводом для інформаційних атак проти держави. Від початку осені в Європейських ЗМІ почали з’являтися відверто негативні меседжі про Україну, та навiть – заклики до бойкоту. Це пов’язано з багатьма процесами: від високого рівня корупції та антидемократичних дій проти опозиції, до нелюдського ставлення до тварин та погіршення рівня життя населення.»

Тобто протягом всієї прес-конференції учасники намагалися висловити ту думку, що хтось бридкий задумав відібрати в України «неоцінене» Євро-2012 і заради цього проводить інформаційні атаки  на світлий імідж країни. Особливо дісталось останнім виступам захисників безпритульних тварин, на інформацію яких, щодо жорсткого поводження з тваринами в Україні досить емоційно відгукнулись у світі.

Тож це чогось дало привід відомому екологу на цьому дійстві заявити, що, мовляв, «проблема домашніх тварин… це не та проблема, яка дійсно є актуальною для України”, коли, мовляв, в той же час в Україні зникає велика кількість тварин в дикій природі. Для втаємниченого у тонкощі природозахисної справи ясно, що еколог використав можливість на прес-конференції зайвий раз наголосити на тій проблематиці, якою займається він та його організація. Для невтаємничених слід пояснити, що поняття пріоритетності проблем досить спірне, навіть у природоохоронних колах, адже і те, і інше  – дві рівнозначні «гілки» в так званій «зеленій ідеології». Виступати проти знищення тварин в дикій природі – це виступати за збереження біорізноманітності, захищати права безпритульних тварин – це відстоювати засади гуманізму, які панують в розвиненому суспільстві, відходити від принципу антропоцентризму тощо. В європейському суспільстві нікому й на думку не спаде співставляти ці категорії, чи наголошувати на пріоритетності та актуальності тієї чи іншої. Тож таке «піклування» про імідж держави на заході не буде сприйняте точно.

Важко також зрозуміти наголошування на видатних можливостях, які надає Україні Євро-2012. Дійсно, ці можливості важко переоцінити, тому що, їх важко оцінити взагалі. Крім радості від спортивного свята – досі об’єктивно та безпристрасно ніхто не зміг сформулювати переваги. Будівництво доріг та розвиток інфраструктури?  Та в Грузії будують гарні шляхи та розвивають інфраструктуру без всяких міжнародних подій. Просто тому, що так треба для розвитку держави. І головне – та ж сама Грузія з гідністю відбиває таки справді інформаційні атаки, які періодично влаштовують їй агресивні сусіди.

А якщо в питанні оцінки Євро-2012 врахувати вирубані зелені насадження, корупційні схеми, які дозволили на будівництві та приведенні до ладу об’єктів до футбольної події (наприклад, «золоті» лавочки в харківському метро, регулярно зростаючий бюджет будівництва НСК «Олімпійський та інше) – то пасаж про важливість футбольного свята для існування України остаточно стає лише недолугим реверансом прес-служби невеличкої екологічної організації, що організувала дійство в агенції, в бік владних структур.

Та й вимоги до уряду, що їх озвучив новий голова цієї  майже віртуальної організації, про яку за всі три роки її існування екологічна громадськість мало що чула, досить смішні: зібрати та оприлюднити об’єктивну інформацію щодо кількості безпритульних тварин в Україні; інформацію щодо знищення тварин; припинити знущання над тваринами; розробити та запровадити комплексну державну програму з вирішення проблеми безпритульних тварин в Україні, адекватно протистояти інформаційним атакам в Європі, що шкодять іміджу держави.

Чого смішні? Того що: 1) в принципі, проблема безпритульних тварин – це проблема місцевих органів влади, комунальників; 2) дуже цікаво було б почути про методику  перепису безпритульних тварин; 3) навіть представник найдемократичнішого уряду поцікавився б, а який досвід у цієї організації в плані захисту безпритульних тварин? Чи створено їх членами хоч один притулок? Чи можуть вони представити достатню кількість волонтерів для роботи з обчислення кількості тварин на допомогу уряду?

Але головне, що люди, які вирішили використати проблему для свого особистого піару, запізнились! Бо ще наприкінці листопада на  протести міжнародних організацій переляканий уряд вже  відповів: «глава уряду доручив Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства провести інвентаризацію бездомних тварин у всіх населених пунктах країни. Крім того, міністерство має ввести в дію план створення належних умов утримання бездомних тварин у спеціалізованих закладах та забезпечення превентивних заходів до безконтрольного збільшення їх кількості. Прем’єр-міністр також доручив керівникам відповідних центральних органів виконавчої влади та головам обласних держадміністрацій провести консультації з громадськістю щодо вирішення цієї проблеми, вивчити і використовувати міжнародний досвід, залучити до роботи волонтерів та міжнародні профільні організації». Та ще й з переляку і Міністерство екології теж додало свого слова, що, мовляв, ініціюємо піврічний мораторій на знищення тварин,  та розгортаємо національну програму з будівництва притулків. Вже й з київською владою домовлено щодо пілотного притулку в столиці.

Головне, що і до уряду, і до міністерства виникають ті ж самі питання, що й до недолугих громадських діячів: за якою методикою буде проводитись «інвентарізація», якими силами, та – головне – за які кошти? А оскільки на це мало хто може дати відповідь, то слід чітко зазначити, все це – піар, піар та ще раз піар! Бо зайвих коштів в бюджеті нема, та й навряд вони будуть закладені в бюджет на наступний рік. Так, говорили-балакали, аби міжнародну громадськість заспокоїти. Отут і дійсно розгортається поле неоране для справжніх ГО: взяти на контроль всі ці обіцянки-цяцянки, запропонувати свою волонтерську допомогу у виконанні, показати приклад, організувати збір коштів, нарешті. Ну, як це в Європі робиться. Проконтролювати, як виконується законодавство щодо протидії жорстокому поводження з тваринами, розпочати судові процеси – тільки все це дуже складно і вимагає серйозної, не віртуальної, роботи. Краще ж про імідж в інформаційних агенціях поговорити!

Можна по-різному ставитись, наприклад, до якогось там олігарха, чий благодійний фонд таки виконує свою місію як благодійного фонду, коли запускає певну програму, присвячену тим же безпритульним тваринам (щодо преференції благодійнику тут говорити не будемо, інша тема), але це все одно корисніше для собак, котів та гуманістів, ніж десять пустопорожніх прес-конференцій з конспірологічними викладками.

Що ж до вже звичної у нашому суспільстві практики апелювати до реакції  міжнародної спільноти в питаннях, які неможливо вирішити на теренах рідної держави – стосується це Тимошенко, собак чи чорнобильців – то тут нема жодної конспірології. Реакція міжнародної спільноти – це передостання інстанція в спробі знедолених захистити свої права. Остання – це вже суд Божий.

В принципі, професіонали та фахівці з іміджевих та рейтингових процесів це повинні розуміти. А стосовно заробляння собі додаткових балів на таких моментах , думаючи, що суспільство все проковтне, то тут піде невеличка цитата з «Мемуарів гейші»: «Вона непогано заробляла, але їй доводилось розплачуватись за це своєю репутацією…»

Радміла Корж, “Українська альтернатива”

 

Comments are closed.