РАДМІЛА КОРЖ, "Українська альтернатива"

Мордор зник. Він випарувався, «як роса на сонці», під натиском весело-злих громадян на більше ніж тисячі автівок, велосипедах, своїх двоїх, з прапорами, тулумбасами, «подарунками» для президента. Не стало зловісно-містичного «лігва звіра» – Межигір’я, в яке проникали поодинокі герої. Натомість постало звичайне українське село – Нові Петрівці,  із занедбаними вулицями, поганючим асфальтом, багнюкою, якимись неясними новобудовами, привітними мешканцями, яким вже по самі печінки в’їлось це існування під боком президентської дачі.

29 грудня в ході затяжного революційного руху відбулась чергова знаменна подія – замість буденного віча – десакралізація Межигір’я. В принципі – будь-яка десакралізація для влади – страшна річ. Для будь-якої влади. З початку людської історія влада прагне сакральності – величі, богоподібності, недосяжності. Несподіваний марш-кидок натовпу майданівців та просто киян в напрямку Нових Петрівців привніс присутню масовому пікніку буденність та веселість. Буденність та сміх – інструменти, що можуть знищити всі сакральні конструкції за декілька годин.

Звісно, Межигір’я як стояло, так і залишилось стояти. Але це вже від сьогодні не зловіща фортеця Саурона. Це просто   житло звичайної земної людини, яке дуже добре охороняється. Людини з якою можна і треба боротись, і яку можна і треба перемагати. Тут можуть відбуватись досить буденні земні речі: перемовини, ультиматуми, арешт, в кінці-кінців. Чи поспішна втеча через чорний хід в костюмі африканського вождя. Та це вже гротеск…

Виявляється, сюди можна масово приїхати просто на пікнік, з усіма типовими причандалами, і ненароком,  прогулюючись  в пошуках затишної місцинки, вийти прямо до паркану цього дуже добре охороняємого житла. І навіть при особливому бажанні написати на паркані слово з трьох літер. Або «Кіса та Ося були тут». Хоча, як стверджують учасники автопробігу “Української альтернативи”, які таким чином потрапили майже в гості до хазяїв резиденції, охоронці чемно просили на паркані нічого не писати. Заради Бога, все в межах особистого рівня вихованості.

Десакралізація Межигір’я – це одна з чергових невеличких, але суттєвих перемог майдану. Зник страх. Маєток, як маєток. В принципі, є ще таке поняття, як експропріація. При необхідності. А «Беркут»… Ну, що «Беркут» – кожен з нас може завести собі бультер’єра, навіть декількох. Це просто буденність життя, панове. Треба буде ще туди навідатись. Місця на вигляд дуже приємні…

Радміла КОРЖ,  Українська альтернатива

Фото: Роман Михайлюк