АНТИКСЕНОФОБІЯ-31
липня 13, 2010
|
Posted by Олексій Логвінов
Сьогодні отримав звістку від давнього свого приятеля – колеги по видавничих і редакційних справах періоду розвитку і наступу демократії в Україні (яку пізніше успішно спустили в унітаз наші попи гапони). Зараз він живе і працює в Санкт-Петербурзі і має сторінку у Фейсбуці. Він виставив цікаве відео нової російської пісні “ПЕСНЯ-31″. Подивився я це відео і ось які міркування воно на мене навіяло.
Ми в Україні ризикуємо знову відстати. Поки ми тут борюкаємося на тему федералізмів, у Росії назріває нова протестна хвиля. Правда повільно, але з усього відчувається – неминуче, бо дуже вже географічно широко вона подає ознаки. Від Калінінграду до Владивостока. У різних формах і проявах. Від повномасшабної громадянської війни на Кавказі (Дагестан, Інгушетія, Чечня) – якщо, звичайно, вважати кавказців “рассєянамі”, зважаючи, напевне, на їх паспорти з двоголовим птахом… – до далекосхідних партизанських робін-гудів. Від дещо показушних демонстрацій московсьських і пітерських рафінованих інтелігентів і недобитих совком і Путіним ветеранів дисидентського руху – до демонстративно-викличної рокерської поведінки чесного пацана Юри Шевчука. Від нічних заворушень і мичання шахтарської маси, нездатної поки-що самостійно виразно і послідовно сформулювати свої вимоги – до багатотисячного мітингу жителів Калінінграду, які вже дозріли до того, щоб чітко означити свою головну проблему: “Путіна – геть!”.
Зауважте, що все це відбувається в умовах “керованої суверенної демократії”, тотального і стійкого державного контролю, всевидячого ока спецслужб і всепроникаючих щупалець державної машини “гасударства рассєйскаго”… Виглядає на те, що помаранчеві примари знову нипають кремлівськими коридорами і починають переслідувати двоголового гібрид-орла – Путіна-Мєдвєдєва…
Коротше кажучи: щось там в тій Росії визріває і назріває. Таке велике і незрозуміле, може той одіозний “бессмысленый и беспощадный”? – хоча, поки що ніби-то не подібно… Але російські процеси наштовхують на цікаву думку: а ворог то і у росіян, і в українців – однаковий. Країни різні, і Україна, звісно ж – не Росія – а от вороги – ті самі! Ризикну назвати їх.
Нахабний самовпевнений монополізм влади, якій здалося, що вона “упіймала Бога за бороду” – і що тепер їй все дозволено, а всілякі правила, типу конституції – для піпла, який все схаває.
Цинізм зверхників-скоробагатьків,
Список можна деталізувати і продовжувати – але головне не це.
Головне – що ці вороги у нас з москалями – спільні. Ну, не з москалями – з росіянами. Бо і ми – не хахли, а українці. І росіяни і ми (і, підозрюю, наші рідні гебреї, і вірмени і маріупольські греки – і всі-всі!) хочемо приблизно того ж самого. Гідності. Щоб ми самі себе поважали і щоб нас поважали інші. Не за щось там особливе – а просто так, за те що ми – люди, які створені за образом і подобою Божою…
А коли нас вважають за лохів – нам це не подобається. І ті, хто таку думку має супроти нас – нам також не подобаються, незважаючи на всі їхні прибамбаси – мерседеси і аербаси… Не любимо ми, посполиті, коли хтось виставляє свою силу напоказ, бо відчуваємо, що сила така – фальшива. Адже справжня сила – не виставляється.
Отож – пропоную перемкнути частину уваги на цю нашу спільну з росіянами почесну справу – чмирити тих, шо зажерлися і загордилися.
Бо справжня сила – це ми, але за однієї умови – спільномислія! Звертаю увагу – не ОДНОмислія, а СПІЛЬНОмислія! Як це було на відрізку вулиці Хрещатик від Бесарабського ринку до Філармонії, у незабутньому 2004 році: ми ж були всі дуже-дуже різні: від гламурних падонків і шароварних парасок – до супер-пупер Дмітрія Малахова і Славка Вакарчука. Включаючи різноманітних “противсіхів”…
Тож давайте підтримаємо акцію росіян під назвою “31 число”. Не знаю, хто це у них там придумав, але виглядає дотепно. Справа в тому, що 31 стаття Конституції РФ гарантує росіянам свободу зібрань і мирних демонстрацій.
Але ця стаття не діє, бо кожного разу ці мирні зібрання жорстко і жорстоко розганяють – переважаючими силами різних їхніх спецназів.
Демонструють силу влади і, ніби-то, безсилля протестуючих… Намагаються, таким чином демотивувати потенційних мирних протестантів, провокуючи їх на силові дії у відповідь – а вже з силовими діями чи яким-небудь тероризмом, справжнім і уявним, – вони люблять і вміють взаємодіяти, хлібом не годуй!
Тому, розуміючи всі ці путінсько-медведячі штучки, росіяни придумали хитрість: кожного 31 числа місяця вони збираються на масові мирні акції. Щораз більші і шораз масштабніші. Чим ставлять владу у дурну позицію: розганяючи, б”ючи, затримуючи людей вони виглядає все більш одіозною …
Бо – за що? За те, що люди мирно збираються потусуватися, як це їм гарантує
31 стаття Конституції РФ?… А тут ще Юра Шевчук самого ВВП виставив на посміховисько перед телекамерами, коли запитав: “а ви нас 31го будете розганяти?”
31 число буває не кожного місяця – тим більше воно діє на нерви російської влади. Бо не такою страшною є сама неприємність, як очікування неприємности. Народ вже це все “вкурив” і взявся всіляко підколювати і знущатися з недолугої влади силовиків, складати анекдоти і писати пісеньки. Бавитися з синіми відерками… А головне – перестав боятися. І цілком очевидно, справа піде далі…
А тимчасом в Україні деякі ідейні сини Путіна дорвавшись до влади, пробують переносити силові методи на нашу благословенну землю! Сміх – та й годі! Ацтой! :)))
Давайте підтримаємо росіян. Тим самим підтримаємо і себе. І решту всіх наших політичних українців. Без гайдамаччини і поножовщини, без ксенофобії і класової боротьби. Тим самим ми не дамо цим негідникам, що начиталися Мак”явелі, розіграти карту протистояння між росіянами і українціями і, цим самим чином – між галичанами і дончанами… Між ними і нами, між нами і нами… Бо разом з росіянами, які виходять на площі і вулиці кожного 31 числа, ми боремося за одну і ту саму гідність і свободу. За нашу і їхню.
Автор: Григорій Бурбеза
http://www.mr7.ru/news/society/story_29852.html
Categories: Єдність країни, Громадянське суспільство, Демократія, Права людини, Стоп бєспрєдєл
| 
Tags: 31, мирні зібрання, протест, Росія
Про спільних ворогів – дуже точно!!
Так, повинна бути спільна позитивна ідея. Нам в Україні набагато легше. Бо ми стоїмо проти смішного продажного жлобського чужинського непатріотичного режиму, на відміну від росіян, яких контролює хитра, нещаднна влада, яка взяла на озброєння нацистсько-шовінистичну ідеологію, небезпідставно намагаючись тим самим підняти "патріотичний" дух населення.
вороги так….а чи є в нас з росією спільні друзі, як думаєте? бо чомусь вважається поганим тоном говорити в політиці про друзів (відсилаються на те, що їх нібито тут немає взагалі, є тимчасові союзники і ін.). але все ж таки є вони, і чи є спільні для обох країн?