Холодний Яр-2011: Весна чи Руїна?

У Автопробігу до Холодного Яру-2 ми мали, у першу чергу, подивитися, як там наші дубки, висаджені в жовтні минулого року. Колеги заговорили про весняну поїздку до Яру одразу після завершення першого автопробігу.

З Києва від звичного місця біля Музею Івана Гончара стартувало чотири автоекіпажі. У Холодному Яру до нас приєдналися дві машини Віталія Латишева і Сергія Гончара та Світлани і Віталія Аврамченко. Сім авто з Одеси їхали під нашими прапорами та ентузіастичним настроєм Зої Казанжи.

Майже усі кияни – перевірені бійці в ГО «Українська альтернатива», проте раніше мало хто бував у Холодному Яру. Натомість наші нові друзі – Світлана Галата, Олеся Коваль, Валерій Остапенко, є віддавна знавцями цих легендарних місць. Їхня участь не лише додала приємного спілкування, але й стала корисним внеском у справу. Особливо, коли вдалося зрізати з три десятки кілометрів дорогою від Розумівки на Кіровоградщині до Медведівки на Черкащині за порадою Олесі. Та ще й на цьому маршруті побачити церкву, яка зводиться за підтримки президента Януковича.  Прямо навпроти калабані, у якій за доброго дощу моя машина занурилася б по лінію вікон.

Наші сім дубків біля пам’ятника Максиму Залізняку у Медведівці прийнялися! Навколо самого музею за попередньою домовленістю підготували умови для зведення паркана. Ми принципово не хотіли їхати лише як на прогулянку городян чи, тим більше, як на чергову націонал-демократичну «урочисту академію» – зі співами і відспівуваннями. Тому коли пан Богдан, ентузіаст краєзнавства та шанована у національно свідомому середовищі людина, сказав, що вже кілька років планує звести паркан навколо музею, але на це не виділяють коштів, ми радо погодилися спрямувати запал доброчинності на цю справу.

Десяток учасників ГО «Українська альтернатива» і Олександр Положинський утворили фонд обсягом 1.050 грн, за рахунок якого і виконуються роботи біля музею. Ми привезли з Києва добротний лак і пензлі, силами місцевих майстрів забиті стовпчики і лати-поперечини. Тепер на ці лати за проектом нашого архітектора Катерини Нечай наб’ють штахетини і без зайвого пафосу вийде добра справа! Нам самим не вдалося попрацювати з молотками, бо у церкві через дорогу почали правити. Зате товариство отримало нагоду оглянути експозицію місцевого краєзнавчого музею!

Сашко Положинський так само без пафосу вже раніше доклався до підтримки холодноярських реліквій. Як розповів Б.Легоняк, частина стяжок на 1100-літньому Дубі Залізняка, які допомагають вагомому гіллю триматися – не відчахуватися, були придбані, привезені і змонтовані коштом Олександра.

Ну і – барвінок! Барвінку на нас не вистачило – такі самі ентузіасти, як ми, висадили раніше. Зате наші діти посадили навколо дуба деревця. Певне, перші у їхньому житті, і одразу на такому місці. Все було по-справжньому, без компромісів: малі самі копали, пригортали, зарівнювали. Прийметься – буде деревопліт-загорожа від надмірно цікавих туристів, які полюбляють і шмат кори від легендарного дуба віддерти на пам’ять. Діти вже звично додають відчуття родинності нашим подіям.

* * * * *

Цієї весни, як кажуть місцеві мешканці, у Холодному Яру була небачена кількість патріотично налаштованого люду. Ще у Розумівці на Кіровоградщині в суботу було видно, що транспорту зі всієї України є багато, у тому числі – й мікро- та автобусів. Вражаюча кількість була людей, передягнених у сучасний військовий камуфляж і однострої часів Визвольних змагань.

У неділю, в самому серці Холодного Яру – у Мельниках, здвиг народу був ще більшим. Утворилася тягучка як на вузьких місцях київських вулиць у години пік. Люди полишали авто за кілометр-два від місця мітингу біля пам’ятника отаману Василю Чучупаці та історичної реконструкції на хуторі Кресельці і йшли пішки.


Навіть у цій фестивальній атмосфері різали око частоколи з прапорів ВО Свобода та інших правих політичних сил. Що вони хотіли цим показати біля пам’ятника отаману Чучупаці – загадка. Холодноярські прапори і синьо-жовті були б більш доречними у цих місцях. Кого вони агітували – активістів зі всієї країни, які і так належать до якихось організацій, чи місцевих селян, які інколи не знають, за чи проти більшовиків воювали їхні батьки, – не відомо. Видно, для партійних ватажків вийти за межі прапорового частоколу – вище будь-яких сил.

Кажуть, були там і лідери правих політичних сил, екс-глава держави, і навіть виступали. Я не дивився і бажання бачити-слухати не було. Що оміж собою не поділили партії вчорашнього дня чи політсили глухого кута – не важливо. Так, важливо бути разом, треба, як це ми зрозуміли після Автопробігу до Холодного Яру-1, триматися купи! Але чим далі, тим більше зрозуміло, що і цього об’єднання замало!

Давайте обміркуємо: навіть по щирості об’єднавшись на твердій спільній платформі, що нового запропонують політсили, які змагалися за першість у Яру? Просто об’єднуватися вже мало! Треба об’єднуватися заради реформ, писати програму перетворень і вчитися спільно працювати для її втілення. Чи зможуть це уламки старої націонал-демократії – великий знак питання! А якщо ставити перед собою дійсно великі цілі, то питання це перетворюється на риторичне: завдання модернізації країни ніколи цими силами не ставилося і сформулювати його на ходу, у процесі об’єднання, вони навряд чи зможуть. Ну, це якщо ще захочуть!

Тим часом влада Януковича-Азарова вихолощує залишки змісту з важливих, дійсно необхідних для нашої країни тем: бореться з бідністю, знімаючи останню свитину з бідноти, реформує, перенаправляючи бюджетні потоки на свої кишені, модернізує, укрупнюючи існуючі програми і придумуючи нові – тільки щоб відкати пожирніші!

У Холодному Яру ми публічно перезентували Мету ГО “Українська альтернатива”. Обговорення триває. Але у Меті точно буде модернізація країни на некорупційній основі! Що це означає? “Модернізацією” займаються і президент Росії Медведєв, і його український візаві Янукович. Возять або планують возити до сіл ноутбуки, повторюють слово “інновації”. Але яка користь від ноутбуків у країнах, у яких нормою життя є не демократія та підзвітність влади, а корупція? Корупція – це брехня, а відтак – недовіра між людьми і нелегітимність влади!

І досить лякати людей тим, що реформи – “непопулярні”. На ФБ сторінці ГО “Українська альтернатива” публікація про презентацію грузинських реформ є однією з найновіших, але вже отримала переглядів більше, ніж будь яка інша!

Широкий громадський рух знизу єдиний може врятувати кожну соціально небайдужу притомну людину окремо і цілу країну! На індивідульній основі. Без частоколу прапорів та пресу штабних меседжів для народу. Просто тому, що більше зробити це нікому!

* * * * *

Назад поверталися через Суботів. Домовина України, місце спочинку чи не найталановитішого державного діяча домодерної України Богдана Хмельницького порожня. Добре, що ми знаємо, що був такий Хмельницький і таки цю домовину маємо. Яким духовним чи символічним змістом її наповнити – залежить від нас!


Назар дорогою читав книжку «Гетьмани України». Хмельницький, відходячи, передав  гетьманство не синові чи куму, а, як тепер зробив Любомир Гузар, своєму талановитому помічникові. Герой Конотопської битви гетьман Іван Виговський практично був змушений зректися булави – і не збройною силою ворогів, – свої «допомогли»! Трохи не догодив посполитому люду, десь не сподобався вільнолюбцям на Січі, яким далекі були тодішні «національні інтереси», з чого виходили постійні війни і пертурбації.


Руїна України. Ніхто не вірить нікому.

Хто повірить перший?!

Хто зробить?!

Володимир Кухар, ГО «Українська альтернатива»


Традиційно оприлюднюємо список доброчинців

Цього разу внесок кожного з колег у розмірі 50 – 200 грн зробив можливим облаштування території музею в Медведівці – зведення паркана.

Олександр Положинський

Сергій Ільїн

Анна Карпенко

Дмитро Ткаченко

Оксана Кононова-Лотоцька

Олександр Лотоцький

Катерина Нечай

Інна П’янковська

Світлана Аврамченко

Лариса Шевчук

Володимир Кухар

Коментування вимкнено

  1. Андрій коментує:

    Не знаю, хто там вішає локшину на вуха нашим дітям у книжці “Гетьмани України”, але насправді Богдан Хмельницький передав владу своєму синові Юркові, бо мріяв про спадкову монархію в Україні. Старшина на чолі з Виговським була проти того і вже через місяць булава перейшла до Виговського.

    Наталія Полонська-Василенко. Історія України: Том 2
    http://ukrref.com/bs/bkp-4090.html
    http://ukrref.com/bs/bkp-4093.html

  2. Nelia коментує:

    Very true! Makes a chngae to see someone spell it out like that. :)