У книзі художніх спогадів Юрія Горліса-Горського (бойове псевдо Залізняк) «Холодний Яр» це чітко витлумачено. Внизу – уривок з книги. Холодноярці захоплюють Чигирин, а у ньому – більшовицькі газети, які повідомляють про успіхи Червоної армії. Бійці під впливом бойового побратима Горліса-Горського Андрія Чорноти приймають рішення залишитися і битися до кінця.

* * * * *

До кімнати заходить господар будинку – міщанин із московського зразка бородою, одягнений «інтелігентно»: штани поверх чобіт, рябенька «рубашка», підперезана червоним шнурком із китицями.
–          Поки баба вечерю зварить, може, господа начальство чайку нап’ються? Самовар у нас на сорок склянок. Заварити можна спаленим хлібом або вишневими гіллячками, тільки… нащот цукру – вибачайте… самі п’ємо, як почастує хтось… Цукор у нашому обозі є – пропозицію прийнято. Господар мнеться.
–          А може, газетки большевицькі маєте охоту почитати? Поспішили «товаріщі» – забули «пачку»…

Господар знімає з шафи і кладе на стіл пачку недавнього числа «Красной звезды».

Жадібно ковтаємо рядки, в першу чергу – звіти з фронтів. Врангеля відкинуто до Криму… Польську армію розбито – в Польщі вибухи большевицької революції… Червона кіннота творить дива… Армію «бандіта» Петлюри розгромлено і її рештки винищують червоні частини в Галичині, – їм допомагають революційні галицькі селяни, які нищать «класового ворога»… На «звільнених» землях постав «український радянський уряд», що у найближчі дні розпочне «урядування» у Львові.

Ліве крило Червоної армії переможно наступає на Станіслав – Стрий – Дрогобич… Львів обійдено – він евакуюється… Польська та українська «буржуазія» панічно тікає від «пролєтарської розправи»…

Про перемоги Червоної армії читали ми вже давно у газетах, які приносили наші розвідники з Черкас та Бобринської, та… недавно писалося в них про перемоги на Збручі. Нова лінія фронту, відомі нам назви розбитих українських частин – близьких, рідних, у складі яких ми міряли колись простори України, справили на всіх гнітюче враження. Мимоволі закрадалася гнітюча думка і стискала серце. А що, як ворог справді переможе на всіх фронтах?!

Начальник штабу Холодноярської бригади Грицаєнко відсунув газету.

–          А що, панове, як вони дійсно переможуть на фронтах? Як кинуть на нас цілу армію, що будемо робити? Нахмурений Чорнота склав газету і сховав до кишені.

–          Нема кращої роботи, як ставити дурні запитання. Що будемо робити? Будемо битися! Мудрішого нічого не вигадаєш. Видумати щось мудріше було справді важко. Надія на те, що ворог помилує, була б наївною і смішною. Далеко звідсіля, із самої середини України, до чужих кордонів… Досягли б їх хіба щасливі… «Воля України – або смерть!» на холодноярському прапорі – це не порожня декларація наших «куренів смерті», що давно вже порозбігалися. Це тверде, логічне окреслення настрою…

Юрій Горліс-Горський, “Холодний Яр”, Видавнича фірма “Відродження”. Київ – Дрогобич, 2009,  розділ “Бий москалів – рятуй Україну!”, стор. 163-164