Справу зроблено. We did this! Холодноярський автопробіг зібрав чималу когорту однодумців.

Тепер можна роззирнутися: а заради чого стільки часу, зусиль? Електронних листів, публікацій в інтернеті, підготовчо-розвідувальних роз’їздів, телефонних дзвінків?

Intro

Ідея автопробігу виникла 3 серпня цього року, коли у Легедзиному на Черкащині відбувалося кілька подій водночас.

В Легедзиному відбувалася щорічна толока. Під час толок люди спільними зусилля будують трипільську хату. Толока – це багато глини, полови, гамору і бешкетів. Це пістрявий натовп з молоді, митців, ентузіастів-патріотів з різних куточків України. Вони  під орудою керівника місцевого музею Владислава Чабанюка і під заохочення невгамовної Олі Годованець вже хату добудовують.

Ще одним цікави для нас заходом став початок, перший крок проекту «Україна читає».  Учасники легедзинської толоки перепусткою до участі в роботі мали книжку для бібліотеки села Легедзине. В селі Старий Кривин біля Нетішина на Хмельниччині нещодавно відбувся четвертий крок проекту «Україна читає».

Таким чином Легедзине стало для учасників інтернет-спільноти Група «Українська альтернатива», заснованої 4 травня, місцем для проведення четвертої зустрічі в реалі. Ідею автопробігу в Легедзиному запропонував Олександр Піддубний, палко підтримав її Сергій Афанасьєв-Легедза. Залишалося ідею успішно втілити.

В процесі підготовки автопробігу не вдалося уникнути того, чим, бува, грішить наше націонал-демократичне і богемне середовище: непорозумінь, взаємних звинувачень, емоцій і чуток. Спершу погоджену дату, 25 вересня, перенесли на пізніший термін – 9 жовтня. Таким чином вдалося уникнути, як казав Владислав Кириченко, канібалізму подій. Протягом 24-26 жовтня під Ірпенем проходив фестиваль повстанської пісні «Гайдамаки». 9 жовтня, хоч вже і пізнувато та холодно, підходило письменнику і досліднику Холодноярської республіки Роману Ковалю, який мав стати guest star автопробігу разом з письменником Василем Шкляром і супроводжувати його від старту в Києві і до завершення.

Мітинг під час відкриття пам’ятника за участю політиків, народних депутатів став чинником, який вніс плутанину та напругу і у підготовку заходу, і у його перебіг. Штабісти БЮТ, Самооборони та суміжних організацій постійно намагалися спрямувати учасників автопробігу у потрібне політикам русло. А русло просте: автомобілі і люди, які зовсім не мали наміру бути фоном для заходу політиків, особливо під час виборчої кампанії, нав’язливо спрямовулися до ролі масовки, яку мали зазняти під «правильним» кутом журналісти.

За тиждень до автопробігу дзвінки співробітників депутатів Стецьківа і Гримчака стали щоденними. Зокрема, пропонувалося, щоб Гримчак їхав у голові колони і захищав її від нападів дорожної міліції своїм мандатом. Якось подумалося, що цей мандат опозиційного депутата якщо і вплине на правоохоронців, то хіба спровокує доблесних правоохоронців, якщо вони матимуть намір комусь чинити перешкоди. Коли такий аргумент не пройшов, ultima racio партійних штабістів стала, сподіваюся, жартівлива пропозиція провезти одного з шановних державних діячів в багажнику. Але з автопробігом!

За день до автопробігу пролунала пропозиція виступити на мітингу та отримати білі ручки і парасольки з червоними сердечками. Якщо потребу в парасольках аргументували тим, що без них учасники автопробігу попромокають до нитки, то «впарювання» ручок з партійною символікою ніяк не аргументувалося. Напевне, учасники автопробігу мали б писати ними на свіжовисаджених дубах щось на зразок «Тут был Петя». Мої контраргументи про те, що про передвиборчий піар слід було думати не за місяць до виборів, а при формуванні політичних сил і виборчих списків, чути було нікому не цікаво.

Після того, як стало зрозуміло, що ми не маємо наміру відпрацьовувати чужу програму, митці, заангажовані обома середовищами, розривалися між двома потоками ідей і людей. Оскільки ніхто не хотів зайвих суперечок, то виробили компромісну програму з маршрутом, який включав хоч і короткочасну, але участь автопробігівців у мітингу біля пам’ятника Горлісу-Горському в Мельниках. Водночас висадка дубового гаю в Медведівці планувалася як пік автопробігу, який, зрештою, ним і став. Довелося трохи покрутитися між двома селами, трохи поблукати, але, здається, на позитивний настрій автопробігівців це не вплинуло.

Дивним чином адміністративний тиск на організаторів заходу біля пам’ятника Юрію Горлісу-Горському з боку райадміністрації постприяв тому, щоб ми не влилися у море партійних знамен. Районне начальство категорично вимагало, аби партійних прапорів не було. І хоча БЮТівці відбивалися парасольками, без партійних знамен якось виходило ближче до теми відкриття пам’ятника.

На цьому тлі ще показовішою була неймовірна популярність чорних холодноярських прапорів на авто з написом «Воля України або смерть». Для усіх охочих прапорів не вистачило. Така популярність не приходить з телевізора. Виходить з серця.

В серці України

Усі причетні до організації заходів 9 жовтня наголошували на тому, що головне, аби автопробіг взагалі відбувся. Натомість автопробіг не просто відбувся, а став успіхом і щасливою нагодою спілкування з однодумцями для приблизно сотні людей.

Станом на восьму годину вечора у переддень автопробігу, 8 жовтня, за даними Олексія Логвинова, який взяв на себе обробку заявок учасників автопробігу і розподілення піших учасників по автомобілях, в акції мали намір взяти участь 26 машин. Плюс я знав про твердий намір їхати пари машин, водії яких не заповнили заявки. З Києва мало бути 21 авто, два – з Черкас, по одному – з Нікополя, Запоріжжя, Полтави, Миргорода. Настрій організаторів поліпшився, адже у перший день подачі заявок зголосилися лише 4 авто. Ніхто й не сумнівався, що українці люблять планувати все заздалегідь

В Холодному Яру зібрався середній клас, про який люблять просторікувати політики і якого нещадно скубуть при будь-якій владі. Адже ніхто не хоче сваритися з  масою незаможних, яких вигідніше дурити і підкуповувати дрібними подачками. Нікому при владі не приходить в голову обмежити апетити олігархів, з якими так зручно ділити державний пиріг, який, виявляється, безкінечний. Ще не провели Євро-2012, давай придумавти дерибан-проекти: дайош Олімпіаду в Карпатах, а під неї – захмарні бюджети!

Серед організаторів автопробігу були спеціаліст з ІТ, лікар, рекламіст, політолог. Було цікаво спостерігати як мимо наших Мазд і Ланосів на VIP-високій швидкості входили в поворот на Холодний Яр Лексуси депутатів у супроводі автобуса власних мітингувальників.

Коли директор Національного заповідника «Чигирин» Богдан Легоняк, якому я за добу до обіду в суботу повідомив, на скільки осіб замовляти стіл над Гайдамацьким ставом, почув цифру 90 осіб, він був дещо збентежений: «Та ви що, хлопці!» Вже в суботу зранку Василь Шкляр припустив, що таку кількість людей над ставом не нагодують. Нагодували усіх, окрім вегетаріанців, а серед останніх – Олександра Положинського. І я не думав, що рибна юшка може бути масною   Але ж Сашко добре підготувався до поїздки, так що не лишився голодним.

То що ж відбулося в Холодному Яру 9 жовтня? Найбільше і найприємніше враження – виключно доброзичливе ставлення учасників акції один до одного. Тепла атмосфера запанувала з перших секунд нашої спільної подорожі від музею Івана Гончара. Я не пригадую такого від часів осені-2004 – Помаранчквої революції.

Це була більше ніж ввічливість. Це не була рутинна ввічливість. Це було відчуття єдності співгромадян, співвітчизників, які разом поділяють одні надії і плекають новий шанс. Які бачать, як їхню країну покривають мороком брехні, нахрапу і вульгарщини, але не згодні миритися з цим. Що би там сьогодні не відбувалося, чому Ми повинні опускати голови, а тим більше – руки!?

Всі розуміли, що тут, у серці України, люди зібралися не випадкові. Бачили порив Валерія Явтушенка біля пам’ятника Горлісу-Горському, коли ми зібралися там відсалютувати героям-холодноярцям по завершенню мітингу-відкриття пам’ятника: «Люди, ми тут, давайте перезнайомимося!» Так, протягом цього короткого дощового дня ми не мали досить часу, щоб дізнатися імена одне одного. Але нам було достатньо хвилин, миттєвостей поглядів, щоб зблизитися.

Далі рухатимемося в одному напрямі. Тримаймося купи!