Троїста зрада: Амністія

 

вк_7дКоли в одному зі своїх інтерв’ю Віктор Медведчук заявив, що виконавці не підпадуть під амністію, а організатори будуть амністовані, якось одразу не повірилося. Де ж логіка? Виконавці, люди, які виступили спусковими гачками, отримають своє, а ті, хто тими гачками маніпулював – ні? З точки зору тверезого глузду якраз організатори антидержавних акцій мали б понести відповідальність. Хоча б для того, щоб запанувала справедливість і щоб на майбутнє не було спокус пробувати розвалювати країну.
Але ж ні, Медведчук чітко все розписав: ті, хто підуть по статті «терористичний акт», амністовані не будуть, зате організатори і призвідці по статті «створення терористичної групи чи терористичної організації» – Захарченко, Плотницький та інші, підпадають під амністію, прописану ще восени 2014 року 

* * *

Яка вона, амністія від 16 вересня 2014 р.? Прийнята Верховною радою, на якийсь час вона зникла з радарів. Тодішній голова ВР Турчинов навіть оголосив, що амністія ця якась не така і що він її не підписав. Як таке можливо – взяв, і не підписав, – окреме питання. У дійсності ми маємо проголосований у цілому законопроект.
Проект Закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей» не містить означення предмету закону. Про що у ньому йдеться, що таке «події»? Навіть слово «конфлікт» не вживається, не те що «збройний конфлікт» чи «війна». Таке розмите трактування дозволяє розтягувати амністію в часі аж до 22 лютого 2014 року і приховувати більшу кількість злочинів.
Усіх судять за внутрішнім українським законодавством, відтак трактуючи конфлікт як внутрішній український. А що робити з російськими найманцями? У Кримінальному кодексі Росії є стаття проти найманства – ст. 359. Закон про амністію не оперує поняттям громадянства, не відокремлює українських громадян від росіян, загальнокримінальні злочини від міжнародних. Чому амністія не розглядається у контексті міжнародного права?

Законопроект передбачає звільнення від відповідальності людей, фактично, без перевірки, бо механізму перевірки нема.

То ж які злочини в «зоні АТО» виводяться за рамки кримінального переслідування? Стаття 113 Кримінального кодексу України (диверсія); ст. 115 (умисне вбивство); ч. 2 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого); ч. 2 ст. 147 (захоплення або утримання особи як заручника, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки); ст. 152 (зґвалтування); ст. 187 (розбій); ст. 201 (контрабанда); ст. 258 (теракт); ст. 297 (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого); ст. 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця) тощо.
Всього – близько 20 статей Карного Кодексу України. Здавалося б, досить широкий перелік.
Але разом з тим у Законі в переліку злочинів, за які відповідальність зберігається, немає таких, як порушення правил ведення війни, екоциду, найманства тощо. Тоді як ці злочини закріплені в міжнародних угодах, стороною яких є Україна! Порушення правил ведення війни взагалі не розглядається. Римський статут не ратифікувала ні Україна, ні Росія. Але є ж Женевська конвенція і доповнення до неї – по ній цілком можна судити.
Проте тактика авторів законопроекту така, що вони найбільш принципові статті робили незастосовними до злочинців. Таким чином знімається відповідальність не лише по багатьох тяжких статтях, але й по особливо тяжких. Наприклад, серед злочинів проти основ національної безпеки України з-під відповідальності колаборантів виведено такі статті, як особливо тяжкі посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шпигунство.
Амністуються злочини проти громадської безпеки: створення злочинної організації, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності, бандитизм, втягнення у вчинення терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, фінансування тероризму, створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства.
За злочини проти прикордонників, правоохоронців, планують переслідувати. Але за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї – ні.
Непокараними відповідно до «мирного плану президента» мали б залишитися погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу, погроза або насильство щодо журналіста, погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча. Щоб той, хто вчинив проти тебе злочин був покараний, тобі треба, як мінімум, вмерти.
Організатори і, що не менш важливо, фінансисти злочинів уникають відповідальності.
От як наша влада збирається боротися з метастазами сепаратизму та з колаборантами в інших регіонах України, якщо дозволяє підривати основи державних інститутів?

У злочинах проти особи підсудними залишаться умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб. Але хіба не повинні також каратися такі тяжкі злочини, як убивство через необережність, умисне тілесне ушкодження?
Не караються такі «дрібниці», які підривають економічну спроможність держави та зміцнюють колаборантів, як підроблення грошей, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Що вже й казати про пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, незаконне заволодіння транспортним засобом. Більш як півсотні знищених окупантами і колаборантами мостів – це теж «дрібничка». Медведчука, певне, влаштує.
Ну і не буде кому відповісти за пропаганду війни, планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни, порушення законів та звичаїв війни. Із законами та звичаями війни уже вище розібралися – нема війни, нема порушень. Пропаганда війни – воно ж що, нікому конкретному ногу не прострелили. Дарма що через промивання мізків люди гинуть тисячами.
Законопроект знаходиться від запровадження на відстані двох підписів – голови ВР і президента. Підписи не ставлять, бо нагорі чекають, щоб побільше ворогів України потрапило під дію закону і щоб виконати вимоги пункту 1 про місячник здачі зброї і звільнення заручників. Ну і, певне, з думкою про те, як причетним у ВР уникнути відповідальності за документ, прийнятий з порушенням процедури.

* * *

Таким чином, закон фіксує низку положень, які суперечать принципу справедливості та національним інтересам України. І уся ця благодать для ворогів України приймалася на національним інтересам України. І уся ця благодать для ворогів України приймалася на закритому засіданні Верховної ради. Табло під час голосування не працювало. Яка була процедура підрахунку голосів? Хто ризикнув підписатися під документами, які фіксують підсумок «голосування»?

Амністія

Амністія колаборантам приймалася протягом одного сесійного дня 16 вересня. Ось так одним махом, без ознайомлення, обговорень і з порушенням процедур прийняли намальований на коліні президентський законопроект про амністію. А ще – про особливості самоврядування в «окремих районах» Донецької та Луганської областей і про проведення у них виборів.

Вибори і особливий статус так досі і не відбулися. Але нас за них продовжують зусібіч шпетити, як ніби ми зобов’язані. І більшість європейських очільників, і американська адміністрація Обами. Так, як ніби це ми захопили півострів іншої держави і зламали усю міжнародну систему, яка вибудовувалася після Другої світової.
Сьомого липня у Києві шеф зовнішньої політики США Керрі. Дуже може бути, що в контексті його приїзду влада спробує пропхати цей троїстий букет: амністія колаборантам – вибори в ОРДЛО – особливий статус «окремих районів». Кожен з цих кроків – спосіб легітимізувати ОРДЛО і заморозити територіальний розкол України.

Дискурс щодо тимчасово окупованих територій повинен складатися з роботи для відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни, демілітаризації, деокупації, відновлення правопорядку, тимчасового обмеження у виборчих правах і позбавлення громадянства України категорій населення, які чинили злочини проти національної безпеки і пов’язаних з ними злочинами проти особи. Амністія має йти не на початку, а на завершення цього переліку. Але для влади легше «увійти в положення» партнерів, ніж рубатися за національні інтереси. Ніж переголосовувати нечесно пропихнуті законопроекти. Але колаборантів забудуть – тих, що на державному рівні. А державні діячі і патріоти залишаться.
Стоїмо!

Володимир КУХАР, Голова ГО “Українська альтернатива”,
офіцер резерву ЗСУ, 12 ОМПБ, учасник війни (серпень 2014 – вересень 2015)

Comments are closed.