ВАЛЕНТИН ХОХЛОВ, "Українська альтернатива"

На сьогодня комусь може здатися, що економічна реформа – це не головне, що питання збереження територіальної цілісності важливіші. Це дійсно так, але відкласти реформування економіки неможливо. Люди, які незадоволені економічною ситуацією, будуть шукати вихід  у інших сферах. Чи бажають російськомовні мешканці Естонії чи Латвії приєднатися до Росії? Чи беруть вони російські паспорти? Ні, тому що вони живуть у кращих, більш вільних та успішних, країнах. Успішність економічного розвитку України, добробут її громадян та впевненість у своєму майбутньому є кращими гарантами суверенітету та територіальної цілісності, ніж Будапештський протокол чи авіаносці США.
Зробити України успішною країною неможливо без докорінної реформи у економічній сфері. Є досвід Грузії та Сінгапуру, про що наразі багато говорять. Але також є досвід країн Балтії, Польщі, Чехії, Угорщини. Мабуть ще більш показовими є економічні реформи у ФРН, які перетворили її з повоєнної руїни на найсильнішу економіку Європи. Усі ці країни об’єднує шлях ліберальних, принаймні в економіці, реформ, мінімізація державного втручання, конкурентне середовище, відкритість світові.
Як професіонал високого рівня, що має ступінь MBA, досвід роботи в міжнародних корпораціях, є членом Інституту CFA, провідної асоціації інвестиційних менеджерів, я хотів би донести до суспільства та державних діячів у вигляді тез ті кроки, які потрібно зробити в економіці для поліпшення інвестиційного клімату та полегшенню умов ведення бізнесу в нашій країні.
1. Реформування податкової сфери
• Зменшення кількості податків до 6-7 (податок на доходи фізичних осіб, прибуток корпорацій, ПДВ чи податок з обігу, соціальний податок на оплату праці, акциз, рента)
• Зменшення соціального податку на оплату праці до рівня не вище 20%
• Заміна державних фондів соціального страхування на недержавне добровільне страхування від нещасних випадків, безробіття
• Скасування усіх податкових пільг – усі повинні працювати у рівних умовах
• Формулювання норм податкового кодексу простою та зрозумілою мовою, не більше 2-3 сторінок на податок
• Запобігання подвійному трактуванню та суб’єктивізму у трактуванні норм з боку посадовців – будь-який сумнів трактується на користь платника податків, а не держави
• Заборона податківцям блокувати бізнес, закривати виробничі підрозділи чи постачання продукції, блокувати рахунки, вилучати оригінали документів
• Заборона податківцям на свій розсуд визнавати чи не визнавати витрати, будь-яке невизнання витрат або аналогічні речі можливі лише через рішення суду
• Усі штрафні санкції лише за рішенням суду, при цьому діє презумпція невинуватості, тобто податківці мають довести несплату чи недоплату податку, а не бізнес має довести повну сплату
• Безпідставне звернення до суду з боку податківців – це витрати часу та ресурсів як бізнесу, так і держави, тому усі витрати по таких судових процесах мають відшкодовуватись коштами посадовців податкової служби, що ініціюють такі процеси
• В ідеалі, штрафи мають бути скасовані взагалі – якщо бізнес недоплатив щось, він має сплатити їх повною мірою та сплатити відсотки за користування грошима держави
• Заборона вимагати авансову сплату податків
• Суттєве скорочення форм звітності; податкова декларація має бути на 1-2 аркушах
• Зміни в оподаткуванні, у тому числі у формах звітності, вступають у силу два рази на рік (1 січня, 1 липня) та мають бути оприлюднені щонайменше за 6 місяців до введення
2. Реформування митної сфери
• Гармонізація митного тарифу з країнами ЄС
• Принаймні 80% товарів мають завозитись без мита
• Лише на 2-3% товарів можуть бути встановлені ставки мита 5% чи 10% від вартості інвойсу, ставок мита понад 10% не повинно існувати
• Запобігання суб’єктивізму митників до визначенні бази сплати мита, база повинна визначатись лише за документами (інвойс, тощо)
• Встановлення граничного терміну митної процедуру, наприклад, 2 години на контейнер чи фуру, усі витрати за понаднормове розмитнення мають відшкодувати посадовці митниці, які винні у затримці
3. Максимальна дерегуляція
• Держава не повинна втручатись в механізми утворення цін, квотування, встановлювати стандарти, регламенти, вимоги, тощо.
• Максимальне сприяння саморегуляції шляхом утворення незалежних від держави галузевих асоціацій, тощо
• Сертифікація має стати максимально добровільною, примусову сертифікацію треба лишити тільки для харчових товарів та ліків
• Визнання сертифікації товарів, які були сертифіковані у країнах з вищим рівнем економічного розвитку (ЄС, США, Японія, Канада, Австралія і т.п.)
• Відміна обов’язковості ДСТУ – повне скасування або перетворення на добровільні стандарти, які підтримуються недержавним органом
4. Демонополізація
• Визнання того, що вільна конкуренція є найкращим способом збалансувати попит та пропозицію, визначити справедливу ціну та захистити інтереси споживачів
• Боротьба з монополією не самою по собі, а лише з використанням монопольного положення для утиску конкуренції – функції АМКУ мають бути переосмислені
• Використання об’єктивних критеріїв для визначення рівня конкуренції у галузі
• Застосування вертикального, а не горизонтального розділу монопольних підприємств
• Приклад Укрзалізниці: колія має бути державною монополією; перевозка пасажирів та вантажів має здійснюватись приватними конкуруючими компаніями, кожна з яких має той самий тариф та ті самі умови доступу до колії
• Приклад електроенергії: лінії електропередачі можуть бути монополією; генеруючі компанії є приватними та конкурують між собою; можуть бути створені приватні дистриб’ютори; кінцеві споживачі покупають електроенергію або у виробників, або у дистриб’юторів; усі виробники та дистриб’ютори мають єдиний тариф та правила підключення до мережі.
5. Лібералізація фінансової сфери
• Скасування «офіційного» курсу валют НБУ, курс має визначатися лише попитом та пропозицією на вільних торгах, доступ до яких мають усі суб’єкти ринку
• Купівля, продаж, обмін, ввіз чи вивіз валюти, як і будь-яких активів, має бути вільним та регулюватись ринком, а не державою
• Усі громадяни мають мати право відкривати рахунки у будь-яких фінансових установах світу та здійснювати операції купівлі-продажу активів у будь-якій точці світу
• Усі інвестори – зовнішні та внутрішні – мають працювати у рівних умовах
• Валютний контроль має бути сканованим, бізнес отримує виручку у будь-якій валюті, включаючи гривню, без обмежень чи контролю
• Банки не повинні здійснювати функції контролю платежів, вимагати документи окрім платіжного доручення, або якимось чином контролювати сплату податків
• Єдина допустима контрольна функція банків – щодо відмивання грошей, повинна встановлюватись законом (не постановою НБУ) та бути аналогічною до функції банків у розвинених країнах
• НБУ має бути лише центром монетарної політики, функції регулятора банківської сфери повинні відійти органу виконавчої влади
6. Модернізація форм та практик ведення бізнесу
• Перехід по загальноприйнятої класифікації організаційних форм бізнесу – приватний підприємець, партнерство, корпорація
• Форми з повною відповідальністю (приватні підприємці, партнерства з повною відповідальністю) мають звітувати та оподатковуватись лише на рівні фізичних осіб-власників, тобто не потрібно утворювати окрему юридичну особу та звітувати за неї
• Податок на прибуток, юридична особа на окрема від власників податкова звітність мають залишитись тільки для бізнесів з обмеженою відповідальністю, це значно скоротить ресурси, потрібні податковій службі
• Застосування печатки має стати добровільним, обов’язкове використання печатки має залишитись тільки у дуже вузькому колі випадків
• Потрібно ввести принцип єдиного вікна: бізнес звертається до державних органів лише один раз; увесь документообіг між різними державними органами має бути внутрішнім та не потребувати залучення часу чи ресурсів бізнесу
• Реєстрація юридичної особи має займати 1-2 дні, особі присвоюється лише один код, який є реєстраційним, податковим, соціальним, тощо
• Ліквідація юридичної особи має бути автоматичною, якщо у неї відсутні невиконані зобов’язання перед третіми особами або державою
• Отримання ліцензій чи дозволів має бути автоматичним – особа подає пакет документів (інформація має бути доступна в Інтернеті) один раз, через визначений проміжок часу (не більше 30 діб) отримує або ліцензію чи дозвіл, або письмову вмотивовану відмову
7. Модернізація трудових відносин
• Відміна практики прийому на роботу чи звільнення за наказом директора, перехід виключно до індивідуальних трудових контрактів
• Сторони трудового контракту мають бути рівними, тобто кожна може писати будь-які права та обов’язки, якщо це влаштовує іншу сторону
• Типові або колективні угоди можуть існувати лише у якості рекомендації, але кожен індивідуальний контракт є саме індивідуальним і має пріоритет над колективним
• Усі аспекти трудових відносин мають регулюватися контрактом, а не законом
• Усі трудові спори мають віршуватись у суді, як і інші цивільно-правові спори
• Трудові книжки, типові форми кадрового документообігу, регулювання відряджень має бути скасовані
• Не має існувати державного класифікатора професій, бізнес сам вирішує, як іменувати позиції своїх працівників
• Держава не має регламентувати форми внутрішнього документообігу чи бізнес-процеси; лише ті форми та процес, які стосуються взаємодії з державними органами, можуть регламентуватися державою

Наведені вище заходи не є простими у реалізації. Дещо можна зробити за один-два місяці, а на імплементацію інших потрібен рік. Але не треба зупинятися та лякатися масштабу перетворень. Лише ті країни, які не боялися змінити усе та рішуче проводили реформи, досягали успіху. Нехай неможливо усе відразу зробити, але можна задекларувати ці кроки, розпланувати їх у часі, довести до відома як суспільства, так і зовнішніх інвесторів. Це буде краще, ніж мовчати або нічого не діяти. Хоча найкращим буде повідомити про плани та наміри, а далі не зволікати у їх імплементації!

Валентин ХОХЛОВ, “Українська альтернатива”