19 березня УА провела благочинну акцію з відновлення меморіалу героям Крут у Києві. На деревах Меморіалу героям Крут у парку «Аскольдова могила» учасники Громадського об’єднання «Українська альтернатива» розмістили 122 ікони. Це зроблено для відновлення початкового задуму Меморіалу, у якому при його відкритті у 2006 році було 150 ікон. Разом з іконами, які були на Меморіалі раніше, зараз там більше 150 ікон.  
Вони були привезені з різних куточків України як символ нашої вдячності й пошани героям.
Цього року учасники „Української альтернативи” також організовують поїздку до пам’ятного знаку у Крутах і запрошують однодумців приєднатися.

Крім того, наші друзі у Луцьку візьмуть участь у вшанувальних заходах біля першого у Західній Україні пам’ятнику героя Крут. Памятний знак був встановлений директором підприємства “Шлях” Мирка Іваном Івановичем на згадку про свого діда Михайла що загинув в бою під Крутами.
Бій під Крутами важливий не за своїм впливом на перебіг подій, а за символічним значенням. Відомо, що геройство близько трьохсот студентів та гімназистів лише на короткий час уберегло Київ від більшовицьких військ.  З іншого боку, було виграно час для української делегації на переговорах у Бресті, яка могла виступати від імені (ще)вільної української держави. Однак на перебіг бойових дій змагання під Крутами не мало. Показове й злободенне, навіть для нас сьогоднішніх, значення бою було в іншому.
Звитяга молодих бійців біля Крут була не єдиною у своєму роді. Немало подібних локальних битв тривало у інших містечках. Значення „подвигу тридцяти” радше символічне, бо є у сьогоднішній масовій свідомості символом значно важливіших перипетій, ніж воєнний подвиг. Мова йде про визнання держави. Варто тільки уявити: не минуло й року після падіння величезної імперії, виникає геть молода держава, про яку у світі практично не знают; мало того, сам факт існування українського народу став дивиною не лише для європейців, але я для „простих обивателів” українських теренів. У людських головах були хаос і мішанина багатьох думок та агітаційних гасел. В загальному безладі красномовним було те, що є МОЛОДІ люди, які цілком свідомо (всупереч популярній думці, їх не посилали в бій примусово) стали на захист ще мало кому відомої держави і готові були віддати за неї своє життя. Дуже сподіваюся, що більше не потрібно буде класти голову у бою за Україну. Нам сьогоднішнім треба пам’ятати, чи то пак знати, що Україна сьогодні Є і те якою їй бути залежить вже від нас.

Ольга Скороход, “Українська альтернатива”