Прогрес – це необхідна умова розвитку людства. Науковий прогрес – це прекрасно. Кажуть, прогрес вивів людину з печер і завів… до майже перепаскудженої планети. Не тому,  прогресивні зміни, удосконалення та відкриття погані, а тому що людство досі не навчилось користуватися  плодами свого розуму.

Реактор на Чорнобильській АЕС – це, без сумніву, чудова фізика. Але «зона довічного геморою» тепер буде прикрашати Україну ще довгі століття. Відома «панацея» від всього живого – ДДТ, дуст, яким в свій час навіть пудрились, аби блохи  не заводились та блощиці не кусали –  видатне досягнення в хімії. От тільки чогось це досягнення на сьогодні заборонене в усьому світі. Та й взагалі всілякі пестициди-гербіциди вже якось людей не радують.

Цього всього можна було б уникнути, аби людство не кидалось з радістю на кожну новинку прогресу і не поспішало заробляти на них певні прибутки, забувши про принцип перестороги.

Схожа ситуація зараз розгортається і з генетично модифікованими організмами. Адже перш, ніж  уподібнюватись до дитини, яка радісно тягне до рота всіляку розфарбовану цяцьку, треба достатньо дослідити та проаналізувати – що принесуть людству нові технології, і в якому обсязі їх можна випускати, скажемо так – «для широкого вжитку». А цього зроблено не було.

Відволічемось поки що від наукових суперечок. На них зупинимося детальніше трохи згодом. Подивимося хоча б на те, що можна побачити вже зараз.

Всі так звані «трансгенні проекти» виводились на ринок транснаціональними корпораціями під красивим PR-гаслом: «Нагодуємо голодних!». Пройшло вже достатньо часу, щоб зрозуміти, що ГМО нікого нагодувати не зможуть. Чому? Подивимось. На сьогодні в світі від відсутності їжі потерпають 800 млн. чоловік, з яких 320 млн проживають в Індії. В 2002 році ця держава знищила близько 60 млн тон зерна (воно зігнило чи було спалено), тому що купівельна спроможність посередників чи населення напряму була настільки низькою, що купувати це зерно було просто нікому. Індійські експерти  мають сумніви, що ГМО якось змінить таку ситуацію, бо корінь проблеми полягає не у відсутності продовольства, а у відсутності доступу до матеріальних благ та ресурсів.

Неодноразово з 2002 року і уряд Замбії відмовлявся від гуманітарної допомоги, що містила в собі ГМ-насіння. Замбійські фермери не впевнені в необхідності трансгенів для голодуючих країн Африки. Хоча б тому, що міжнародні організації вперто пропонують африканським країнам трансгенну кукурудзу. Африканські фермери наполягають на тому, що кукурудза ніколи не була традиційною культурою для континенту, не пристосована до африканського клімату та ґрунту. Наприклад, для тіє ж Замбії характерне вирощування маніоки, сорго та проса. Та, незважаючи на те, що Замбія одна з найбідніших країн Африки, там щорічно гниють тонни зерна. З тієї ж причини, що й в Індії. За даними Національної Асоціації селян та малоземельних фермерів Замбії, наприклад, у 2003 році в північному та північно-західному регіонах на складах пропадало 300 тисяч тонн маніоки, тому що ніхто не міг їх купити.

Відзначимо одразу – Україна не Замбія. Кліматичні умови у нас сприятливі, й усі наші сільськогосподарські кризи виникають винятково через менеджерську неспроможність урядовців. Тут вже треба скоріш вдаватися до генетичних експериментів з мізками державних мужів – гірше точно не буде.

У зв’язку з економічними чинниками слід нагадати, що всі ГМО, які випущені на ринок, запатентовані. Їхнє використання далеко не безкоштовне. Патенти на більш ніж 90 % всього генномодифікованого посівного матеріалу є власністью трьох транснаціональних компаній: «Сингента» (Швейцарія), «Монсанто» (США) та «Байер Кроп Сайерс» (Німеччина). Слід зазначити, що всі вищеназвані корпорації є за своєю «першою» спеціальністю потужними хімічними концернами, які випускають гербіциди. Щодо подвійного зиску від такого тандему поговоримо пізніше.

Також слід зауважити, що презентувати боротьбу проти ГМО, чи за ГМО – як боротьбу науковців та громадських невігласів, які відпрацьовують чиїсь гроші, навіть більше ніж некоректно.

Щоб не бути голослівними наведемо декілька прямих цитат з документів та висловлювань фахівців.

«Жоден випущений на ринок продукт, що містить ГМО, досі не був перевірений належним чином, щоб можна було говорити про його нешкідливість. Тому такі продукти повинні бути вилучені. Але до тих пір, поки їх виробництво та продаж не зупинені – ми вимагаємо обов’язкового маркування всіх продуктів, що містять в собі інгредієнти, які модифіковані за допомогою генної інженерії “ (Декларація міжнародного товариства «Лікарі та вчені за відповідальне застосування науки та технології»)

 «Ми повинні ясно розуміти, що генна інженерія сьогодні – це не спроба пристосувати технологію до умов екосистеми, а спроба змінити живу природу, щоб вона задовольнила технологію»  (Ендрю Кімбрелл, Керівник центру продовольчої безпеки, Вашингтон, США)

 «За підрахунками вчених-біологів зі США через 50 років в країні не залишиться жодного рослинного організму, що не несе в своєму геномі генно-модифіковану вставку. Еволюція такої біоти непередбачувана» (Олег Монастирський, кандидат біологічних наук, Всероссійський НІІ біологічного захисту рослин РАСГН, Краснодар)

 Складно назвати авторів наведених висловлювань поборниками мракобісся. Також хочеться навести висловлювання вченого, з яким автор знайомий особисто  з 2004 року. Знайомство відбулось під час участі у Міжнародному симпозіумі «Фізіологія трансгенної рослини та біобезпека», що був організований Російською академією наук та громадськими активістами Альянсу СНД «За біобезпеку!».

«Зараз без трансгенних рослин біологія як наука прожити не в змозі. ГМ-рослини розглядаються як об’єкт, а сама трансформація – генна інженерія як метод дослідження. Ми вивчаємо як залежність від порушення роботи того чи іншого гену, так і можливість втручання в геном в принципі, так як усі гени взаємопов’язані і змінюючи роботу одного гену, ми не знаємо на яку функцію і як це вплине. Це стосується тільки науки і це являє собою безумовний інтерес» (Володимир Кузнєцов, професор, директор Інституту фізіології рослин ім.. К.А.Тімірязєва РАН)

Слід зауважити, що пан Кузнєцов є одним із найактивніших противників широкого розповсюдження трансгенів в Росії.

Отже якщо заглибитись в проблеми трохи далі, ніж читання дописів в ЖЖ, можна побачити, що проблема розповсюдження трансгенів у світі має не настільки райдужний ореол, як це намагаються представити корпорації, які, і це не секрет, замовляють певні дослідження за свої гроші, і активно спонсорують вчених-біологів. Що треба вченому? Можливість займатися наукою. Цю специфіку психології виробниками трансгенів було використано повною мірою.   Зрозуміло також, що ніколи атомники не визнають небезпечність атомної енергетики, а військові завжди будуть впевнені в загрозі як не від сусідів, так від інопланетних цивілізацій.

Тож перш ніж радісно відкривати ворота своєї країни перед чимось, що явно несе певні ризики, треба застосовувати принцип перестороги. І саме громадськість в цих процесах повинна відігравати певну, важливу роль..

                                                                         (далі буде…)