Володимир Кухар, для Української правди

Українець – це довготерпивець і борець.

Українець витрачає життя на виживання і робить вигляд, що він самореалізується.

Бути українцем – це чути щодня, як Він “лажає”, а Вона – бреше. Бути українцем – це ходити косяками за сліпими поводирями. Заходити в нікуди і знову йти на манівці.

Бути українцем – це шкодувати “діячів” усіх мастей і вболівати за них як за футбольних зірок. Це бути глядачем – спостерігати як грають інші.

Це ганити американців або росіян за те, що ті голосно розмовляють на людях. Не висовуватися, не задавати питань після лекцій.

Бути українцем – це остерігатися, чи знатимуть, що Україна – це не Росія, і де ми знаходимося на карті.

Заміна коліс у Чопі. Фото автора.

Бути українцем – це сторонитися земляків за кордоном. Це – добивати одне одного всередині країни, але об’єднуватися з україно- та російськомовним в дискусіях проти “москалів”.

(далі…)

Зранку 17го було темно і прохолодно. Проте легкий дискомфорт учасників Автопробігу на Волинь, який мав стартувати о сьомій ранку, не порівняти з випробуваннями, які випали на долю бійців УПА. Автопробіг мав пройти двома з шести маршрутів слави УПА, розроблених місцевими істориками на чолі з Лесею Бондарук і гарно описаних у книжці «Маршрутами поколінь».

Збройна боротьба УПА пройшла через родини моїх предків у Галичині. Часами це була безпафосна «домашня війна» – поляки і українці по черзі мстилися одне одному нічними вилазками, інколи – безглуздими за жорстокістю. Часами – організованим бойовищем: з дисципліну і вишколом вояків УПА змішені були рахуватися і німці, і «совіти», і польські збройні формування.

(далі…)

Друзі!

Ми будемо дуже вдячні якщо ви зможете розмістити банер акції Автопробіг на Волинь – місцями слави УПА, який відбудеться 17-18 вересня цього року, на Вашому сайті або у блозі.

Мімікрія, імітування, маскування під когось, або ж простіше – мавпування, – так називають бажання колишньої колонії бути подібною до колишньої метрополії. На практиці це означає спробу прищепити імпортовані ідеї на непідготовлений для цього грунт. В результаті виробляється нова маска, яка зовні подібна до імпортованої моделі, але за змістом є чужим їй витвором. Це явище вважається характерним для колишніх як африканських, так і азійських колоній європейських імперій. І процес демократизації відповідної країни чи не найкраще демонструє мавпування. (далі…)

Без порожніх гасел і політичних прапорів вшануємо пам’ять героїв. Вшануємо пам’ять учасників Колківської республіки. Почуємо цікаві оповіді від учасника Колківської республіки, політв’язня сталінських концтаборів, учасником Норильського повстання в ГУЛАГу мешканця Колок ПЕТРА МОСІЙЧУКА. Пройдемось мурами знаменитого Луцького замку, що вистоював навіть проти монголо-татарської навали. Відвідаємо пам’ятний знак символічну могилу Героям Крут у Луцьку.

Партнер Автопробігу – Мистецька агенція “Наш формат” www.nashformat.ua

Маршрут руху автомобільної колони на Волинь

Дивитись маршрут руху на великій мапі

Контактні особи:
Леся Бондарук (м. Луцьк), lesbond at ukr.net 0 50 444 4881.
Ірина Кравчук (м. Київ), irene.kravchuk2010 at gmail.com 0 50 687 4715.
Володимир Кухар (м.Київ), v_kukhar at yahoo.com, 0 67 509 6139.
З питань поселення у Луцьку звертатись до Івана Мирки, ivan.myrka at gmail.com, 0 50 378 1521

Для участі у автопробігу просимо заповнити анкету учасника

Їдьмо! Не пошкодуєте!

Докладно тут: http://www.groupua.org/?p=1130#more-1130

Олена Бетлій

Політичний лексикон – чутлива до змін річ. Ще рік тому для більшості громадян світу ім’я Каддафі позначало лідера держави, який відчутно довго затримався на посту голови ним же запровадженого ладу – джамахірії. Сьогодні ж – це ім’я є ще одним доказом того, що будь-яка диктатура паде. Таким є закон життя. Кожна війна закінчується миром, кожен злий король виганяється і до влади запрошується король добрий і справедливий. Ця істина незмінна. Змінною є лише ціна.

Чи можемо ми зараз сказати, якою ціною перемагають повстанці в громадянській війні в Лівії? Ні, статистику подадуть згодом. Чи можемо ми сказати, якою ціною програв цю війну Каддафі? Не знаю, бо не розуміюся в його цінностях. Якщо він керується універсальними цінностями, то чи вартувала смерть його рідних отих його чіплянь за владу? Щось подібне, але в інших масштабах і в іншій владній площині, ми усі спостерігали, коли покійний В. Скопенко не випускав з рук ун-ту ім. Тараса Шевченка, ректором якого був роки. Про що це свідчить? Про те, що на кожного каддафі знайдеться свій повстанець, як і на кожного скопенка знайдеться свій ющенко. То чи варто провокувати?

Спостерігаючи за тим, що відбувається в Україні, можу констатувати лише одне: вперше після 1991 р. населення так люто ненавидить владу. Йдеться ж не про те, що впав рейтинг в очільника держави та в його партії. Йдеться не про те, що хтось раптом став непопулярним. Йдеться про злість і ненависть. Владу ненавидять за ландиків, за всіяні збитими тілами дороги, за зруйновані місця-пам’яті – парки, двори, крамнички, кав’яреньки, тобто ті місця, які відігравали в житті якусь роль і були сповнені родинних і не тільки спогадів. Владу ненавидять за обшарпані лікарні, в яких не можна порятувати рідних; за розквіт наркоманії; за свавілля і беззаконня, які процвітають скрізь, де з’являються органи влади.

(далі…)

Володимир Кухар _  для сайту “Українська правда”.

Постійна адреса статті: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/08/24/6522810/

Україні – 20. Протягом півторарічного правління президента Януковича з’явилося чимало людей, які питають: Скільки ще протягне країна?!

Україна була, є і буде. Питання лише у тому, якою вона буде. Якщо за Ющенка Україна все більше скидалася на хаотичну та безвідповідальну латиноамериканську демократуру, то курсом Януковича вона твердо на рейді до білорусько-африканського варіанту.

До чогось середнього між забороною пісні “Перемен!” російської групи “Кино” та плескання у долоні і людожерством.

Без якісних, радикальних змін країна не має гідної перспективи. (далі…)

Фiльм Назара Гриника

Автопробіг до Хортиці – вже четверта акція, у якій через українську героїчну історію під стрілецьким гаслом “Не ридай, а добувай!” “Українська альтернатива” прямує у майбутнє. За пів року двічі ми з друзями побували в Холодному Яру на Черкащині, один раз – у Крутах на Чернігівщині. І доволі насичену Програма Автопробігу до Хортиці, власне, до Запоріжжя і козацьких місць на Нікопольщині, практично усю з інтересом та задоволенням здійснили!

Центральна Україна – становий хребет країни. Звідси походить мова, яка лягла в основу сучасної літературної української. Тут закладені славні бойові традиції – або призабуті чи штучно притлумлені, як у випадку Холодного Яру, або віддалені у століття та схематизовані-зведені до етнічно забарвленого антуражу – як у випадку з козацтвом. І усе це пов’язано – холодноярський спротив називають останнім сплеском бойової активності українського козацтва.

Україна в кризі. І саме у такий час вона обплутана владою людей, яким потреби суспільства та національні інтереси незрозумілі та нецікаві взагалі. Люди покинуті напризволяще. Влада нехотячи створила усі умови, щоб свідоме громадянство зосередилося на собі, перейшло до активного пошуку коріння, витоків, опори. Більше року, відколи говорять про паралельні структури  громадянського суспільства, про творення держави у державі. Увесь цей час йде пошук та формування Альтернативи. (далі…)

Учасникам Автопробігу до Запоріжжя, козацьких місць 20-22 травня пощастило – Костянтин Іванович Сушко захоплююче оповідав про Хортицю. Знає її давно, доклав чимало праці для збереження та популяризації заповідного острова вже у статусі генерального директора Національного заповідника “Хортиця”. Внизу – інтерв’ю з Костем Івановичем зі “Слова Просвіти”, про яке нам розповів один з охоронців Нацзаповідника. Повага колег незалежно від посадового крісла – вірна ознака того, що острів нам представила особистість непересічна і професіонал.

Книжка “Інспектор Хорс”, про яку часто згадується в інтерв’ю – не єдина книга К.І.Сушка. Ми ще мали щасливу нагоду придбати мемуари “Бентежна Хортицю. Чи врятує Україна одне із своїх семи чудес?” (Дніпропетровськ, 2008), книгу етюдів, замальовок та віршів у прозі з фотоілюстраціями автора “Наодинці з Хортицею” (Запоріжжя, 2007).

(далі…)