Автор: Володимир Кухар

Без надії таки сподіватись.
Леся Українка

Зустрічаючись у 1995 році з народними депутатами України, Збігнєв Бжезінський задав питання, що робиться в Україні не для розбудови держави, а для розвитку нації. Українські парламентарі були заскочені питанням Бжезінського.
Навесні 1995 року, у виступі на радіо «Свобода» професор української історії Гарвардського університету Роман Шпорлюк зауважив, що Галичина як П’ємонт української державності себе вичерпала.
На новому етапі, коли доля держави залежить головно від ефективності вирішення економічних проблем, Галичина не виявляє необхідної мобільності. При тому, що мала приватизація в цілому по Україні ледве на третину встигає за графіком, визначеним на 1995 рік, її темпи в Галичині чи не найнижчі в Україні.
Наперекір численним прогнозам, Схід України (зокрема, його порівняно невеликі міста) виявляє більшу активність та гнучкість в економічному реформуванні. Беручи до уваги те, що економічний прогрес є найкращим, а сьогодні, напевне, і єдиним гарантом державності, регіон, що є відносно успішним в економіці, об’єктивно до більшої міри «український», ніж той, що засидівся на старті економічних перетворень. (далі…)

Сьогодні отримав звістку від давнього свого приятеля – колеги по видавничих і редакційних справах періоду розвитку і наступу демократії в Україні (яку пізніше успішно спустили в унітаз наші попи гапони). Зараз він живе і працює в Санкт-Петербурзі і має сторінку у Фейсбуці. Він виставив цікаве відео нової російської пісні “ПЕСНЯ-31″. Подивився я це відео і ось які міркування воно на мене навіяло.
(далі…)

ПІДПИСУЮСЬ ПІД КОЖНИМ СЛОВОМ – тому публікую від себе, зберігаючи всі атрибути авторського права.

Григорій Бурбеза

Кореспондент “Комсомольської правди” Дарина Асламова спробувала зрозуміти, куди йде християнська Європа. До тріумфу ліберальної політкоректності чи в лапи Антихриста?

Це було п’ять років назад у Ватикані. Спочатку я прийняла його за одержимого – цього маленького, хисткого священика з голим черепом, типового «ученого жучка», що застряг в запорошених архівах одного з ватиканських інститутів. Він був таким старим, що, здавалося, ткни в нього міцніше пальцем – і він розсиплеться в прах. Спочатку він красиво розважав про екуменізм, про можливі братські обійми між католицькою і православною церквами, а потім заговорив про НИХ.

(далі…)

Непомітно настають перші 100 днів опозиції. Як почалися вони з кількох тижнів зникнення Юлії Тимошенко та «відключки» Віктора Ющенка, так і завершуються без пафосу.

Тим часом, нова влада втілює своє розуміння шляхів розвитку країни. Найбільш очевидна частина цього втілення – розворот зовнішньої політики на Північний Схід. Але разом з тим, вже прийнято Податковий кодекс, майже прийнято Бюджетний. Навіть за Кучми на підготовку Бюджетного кодексу йшли роки. То що, так і будемо кліпати очима і спостерігати, як президент Янукович заведе країну… Куди він думає її завести – це ще одне питання.
(далі…)